Зосимова Жанна Сергіївна

аспірант

Харківський національний економічний університет

КРИЗА НА ПІДПРИЄМСТВІ: СУТНІСТЬ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

 

Категорія „криза на підприємстві" не є цілком визначеними через багатогранність та системну складність явища.

Тому доцільно зосередити увагу на визначенні поняття „криза на підприємстві", причин її виникнення та основних ознак, які описують фази кризової ситуації, що стає підгрунням для подальшого управління підприємством, тобто є невідємною частиною антикризового менеджменту.

         На основі аналізу наукової літератури [1-10] можна зробити висновок, що не існує універсального підходу до визначення поняття «криза на підприємстві».

         Провівши аналіз до визначення поняття «криза на підприємстві» пропонується розглянути поняття «криза на підприємстві» в рамках чотирьох наукових підходів.

Сутність першого підходу[2,3,4] полягає у розгляданні кризового явища на підприємстві як руйнівної сили, яка швидко чи повільно може довести підприємство до банкрутства та ліквідації.

Науковці другого підходу[1,5] пропонують розглядати кризу як природне явище життєвого процесу.

Науковці третього підходу[7,9] розглядають кризу підприємства як фактор порушення рівноважного стану економічної системи. Поява кризи обумовлює виникнення численних проблем у різних сферах діяльності підприємства та наражає на ризик успішний розвиток підприємства.

Науковці четвертого підходу[8,10], пропонують не виключати той факт, що саме цей перелом-ний момент може надати імпульс прискоренню розвитку чи простір новому розвитку економічних змін.

Під кризою на підприємстві пропонується розуміти як таке економічне явище, яке може наздогнати будь-яке підприємство за сукупністю певних умов, яке виводить підприємство з положення рівноваги, а результат виходу підприємства з такого стану цілком залежить від оперативності дій керівництва та адміністративного персоналу: ліквідація чи подолання перешкод з вилученням вигод.

Що стосується кризового стану вітчизняних підприємств, то основними причинами її виникнення можна назвати:

 -  недостатній рівень знань про можливості передбачення кризи;

 - низький рівень функціонування і взаємозв'язку між такими важливими механізмами як соціально-політичний, господарсько-економічний, культурно-психологічний;

 - незадовільне керівництво, яке є первинним внутрішнім чинником і головною першопричиною розвитку кризи (недостатні знання керівництва; незбалансована адмі­ністративна команда; відсутність стратегічного підходу; слаба дис­ципліна; аморальність і недостатність ентузіазму);

 - недостатній контроль, який проявляє себе в трьох аспектах: відсутність планування, необґрунтоване ухвалення рішень, випадкові відхилення, помилки та прорахунки (інженерні, управлінські, політичні);

     - неналежне виконання фінансовими службами покладених на них функцій, зокрема    - відсутність гнучкого фінансового планування та аналізу, управління ризиками та інше.

Більшість підприємців не знають чинників виникнення кризи на підприємстві та не проводять своєчасної комплексної діагностики стану підприємства сучасними методами.

Розгортання кризи є результатом спільної й водночас негативної дії видів факторів (як внутрішніх так і зовнішніх), частка впливу яких може бути різною. Саме тому, виявлення ступеню негативного впливу окремих факторів на кризовий розвиток підприємства є основою комплексного аналізу, і найчастіше здійснюється за допомогою SWOT-аналізу.

Він дає змогу дослідити і відобразити в матриці сильні і слабкі сторони підприємства в розрізі внутрішніх факторів, а також позитивного або негативного впливу окремих зовнішніх факторів, що обумовлюють кризовий розвиток суб'єкта господарювання.

У розумінні кризи велике значення мають не тільки її причини, а й різноманітні наслідки: можливе відновлення організації чи її руйнування, оздоровлення чи виникнення нової кризи.

Наслідки кризи можуть призвести до різких змін чи м'якого тривалого і послідовного виходу. Післякризові зміни в розвитку підприємства бувають довгостроковими і короткостроковими, якісними і кількісними, оборотними і необоротними. Причому вони можуть носити як позитивний, так і негативний характер як для самого підприємства, так і для навколишніх (соціум, екологія і т.д.). Вихід із кризи не завжди пов'язаний з позитивними наслідками.

Доволі поширені випадки, коли вплив факторів, які спричинили кризу, припинився, а кризові явища не зникають. Це можна пояснити тим, що виникає замкнене коло між причинами та наслідками кризових явищ, де наслідки породжують нові причини.

Тому, не можна виключати перехід у стан нової кризи, навіть ще більш глибокої і тривалої. Кризи можуть виникати як ланцюгова реакція, тоді лавиноподібне наростання кризових причин призводить до такого стану, коли підприємство власними зусиллями неспроможне подолати кризу. Основною причиною цього є низька адаптація підприємства до змін, яку визначає людина, її інтелектуальні, професійні та інші характеристики.

Типовими негативними наслідками впливу вищенаведених причин на діяльність вітчизняних підприємства є:

 - втрата клієнтів та покупців готової продукції;

 - зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;

 - підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці;

 - збільшення розміру неліквідних оборотних запасів та наявність понаднормових запасів;

 - підвищення тиску на ціни;

 - істотне зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

Загалом, наслідки кризи найтісніше пов'язані з двома факторами: її причинами і можливістю управління процесами кризового розвитку, оскільки саме процес управління має забезпечувати постійну готовність підприємства до подолання кризових ситуацій. Основою антикризового управління є чітке визначення не тільки причин, а й видів та параметрів кризи.

Список використаної літератури

1.Василенко В. А. Менеджмент устойчивого развития предприятия. – К.: ЦУЛ, 2005.

2. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій. – К.: Київ.нац.торг.-екон. ун-т, 2001. – 580с.

3.Стратегия и таетика антикризисного управления фирмой/ Под общ. ред. А. П. Градова, Б. И. Кузина, - СПб.:Специальная литература, 1996. – 398 с.

 4.Попов С. А. Антикризисное управление: Учебник. – М.: Высшая школа, 2006. – 429 с.

5. Чернявський А.Д. Антикризисное управление: учебн. пособ. / А.Д. Чернявський. – К.: МАУП, 2000. – 208 с.

6. Пушкарь А. И., Тридед А. Н., Колос А. Л. Антикризисное управление: модели, стратегии, механизмы. Научное издание. – Харьков: ООО «Модель Вселенной», 2001. – 452 с. Русск. яз.

7. Шандова Н.В. Оцінка загальної стійкості розвитку промислового підприємства//Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №9. –С.169.

8.Штангер А. М. Антикризове управління підприємством: Навч. посіб. / А. М. Штангер, О. І. Копилюк. – К.: Знання, 2007. – 335 с.

9.Экономическая стратегия фирмы: Учеб. Пособие / Под ред. А.П. Градова. – 3-е изд., испр. – СПб.: Спец. – лит, 2000. – 589 с

 10.Юрик Н. Е. Обгрунтування основних аспектів розроблення антикризової стратегії машинобудівного підприємства / Економічні науки. Серія “Економіка та менеджмент”: Збірник наукових праць. Луцький національний технічний університет. – Випуск 7 (26). Частина 3. – Луцьк, 2010.