Экономика/Маркетинг и менеджмент

 

Ярмолюк А.С., Недбалюк О.О.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Управління продуктивністю операційної діяльності

 

Вступ.  Підвищення продуктивності було і залишається основним джерелом прогресу,  реального економічного зростання,  підвищення добробуту і посилення позиції країни в умовах зростаючої конкуренції.  Але забезпечення стійкого й значного зростання продуктивності підприємства є складним завданням,  тому необхідно створення ефективної системи управління нею.

         Результати дослідження.    Управління продуктивністю підприємства ставить своєю метою оптимізацію співвідношення виробленої продукції та затрачених на це ресурсів і передбачає реалізацію комплексу стратегічних та оперативних заходів,  практичних дій,  спрямованих на її досягнення.

 Сучасне управління продуктивністю потребує наявності таких принципових елементів: загальної політики менеджменту продуктивності; методів вимірювання та оцінки продуктивності; методів контролювання та підвищення продуктивності; ефективного впровадження всіх елементів [2,c.11].

         Необхідно також удосконалення існуючих наукових засад управління продуктивністю підприємства через впровадження системного підходу, який передбачає дотримання таких основних принципів:

1) композиції, тобто узгодження спільної і окремої мети;

2) забезпечення пропорційності на всіх стадіях виробничого процесу; 

3) надання уваги найбільш слабкому елементу системи;

4) онтогенезу, що враховує послідовність стадій життєвого циклу підприємства (товару);

5)  інформованості,  що виділяє інформаційне забезпечення як головну умову конкурентоспроможності;

6)  стійкості,  що висуває вимоги до побудови системи  (статичний стан)  і до її функціонування (динамічний стан)[1].

         Управління продуктивністю підприємства неможливе без попереднього оцінювання її. Розроблений  алгоритм оцінки продуктивності підприємства включає два етапи.

На першому етапі розраховуються показники продуктивності використаних підприємством ресурсів, здійснюється зіставлення знов створеної вартості і сукупних витрат ресурсів. Після розрахунку показників перевіряється дотримання системи нерівностей, що формують умови зростання загальної продуктивності підприємства:

                                                              т.р.Поф ≥  т.р.Ффз;

                                                              т.р.Ффз≤ т.р.Поф ≤т.р.Кдв;

                                                              т.р.Поб.кап ≥. т.р.Kоб.кап.;

                                                              т.р.Коб ≤ т.р.Кдв.

де m.р.Кдв – темп зростання доданої вартості в об'ємі реалізованої продукції;

m.р. В – темп зростання виробітку на одного робітника;

m.р. Поф – темп зростання продуктивності основних фондів підприємства;

m.р. Ффз – темп зростання фондоозброєності;

m.р. Поб.кап. – темп зростання продуктивності оборотного капіталу;

m.р. Коб – темп зростання оборотності оборотного капіталу[2,c.12].

         Якщо хоча б одна з нерівностей порушується, то зростання продуктивності підприємства не може бути забезпечене повною мірою, тому, у разі невиконання вказаних умов, доцільно перейти до другого етапу оцінки продуктивності підприємства. Якщо всі умови виконуються, можна говорити про досягнення достатньої продуктивності підприємства. Це ідеальна ситуація, до якої повинні прагнути керівники підприємств.

На другому етапі розраховується інтегральний показник продуктивності ресурсів, що враховує рівень використаних чотирьох чинників виробництва: техніко-технологічних умов виробництва, матеріальних ресурсів, трудових ресурсів і інформації. Оцінка інтегрального показника продуктивності ресурсів здійснюється за наступною формулою на основі показників індивідуальної ефективності використання ресурсів:

де Пj – рівень індивідуальної продуктивності аналізованої групи ресурсів;

αnj – вага j-ї аналізованої групи ресурсів в загальній сумі аналізованих показників (n);

Кnjф і Кnjн – відповідно фактичні і нормативні значення індивідуальних показників продуктивності j-ї аналізованої групи ресурсів[2].

Оцінювання показників продуктивності кожної групи ресурсів в динаміці дозволяє вчасно виявити причини негативних тенденцій тобто проблемні зони, та допоможе досягти поставлених цілей в області продуктивності підприємства. А використовування такого алгоритму при оцінюванні продуктивності підприємства зробить процес управління більш раціональним та результативним.

Висновки. Таким чином, управління продуктивністю – це функція оперативного управління процесами перетворень ресурсів на продукцію, яка спрямована на досягнення максимально можливого рівня ефективності за існуючих на даний момент економічних умов.

 

Література

1.                 Школа І.М., Михайловська О.В.: Операційний менеджмент. - Чернівці: Книги - XXI, 2004 - 300 с.

2.                 Концептуальні основи управління продуктивністю підприємства в сучасних умовах/ Д.В.Бродська, І.Ю.Калмикова // Вісник Хмельницького національного університету .-2011.- № 2.- С.10-13.

3.                 Управління продуктивністю організації в кризових умовах/ А.Лизанець, І.Аксентьєва// Економічний аналіз.- 2010.- №5.- С.124-127.