Барташук А.І.,

Нестеренко Л.О., ст.викладач

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського,м. Донецьк, Україна

КОМПЕТЕНТНІСТЬ СТРАХОВОГО АГЕНТА

ЯК ФАКТОР УСПІХУ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

У процесі здійснення своєї професійної діяльності кожен спеціаліст повинен дотримуватися визначених правил поведінки та керуватися основними вимогами до людини як до фахівця та спеціаліста.

Компетентність працівника загалом представляє собою ступінь його кваліфікації, яка дозволяє успішно вирішувати задачі, що стоять перед ним. Розглядаючи компетентність у сфері страхування слід зазначити, що страховий агент – це офіційний представник страхової компанії, що здійснює операції з укладання договорів майнового і особистого страхування з фізичними і юридичними особами. Таким чином, від ступеня компетентності страхового агента залежить успіх та імідж компанії загалом.

Актуальність даної теми полягає у необхідності підготовки висококваліфікованих та компетентних вітчизняних фахівців зі страхування, які б могли скласти гідну конкуренцію на світовому ринку праці. На Заході ця професія займає третє місце за престижем. В Україні вона поки що не ціниться так високо. Проте, щодня вона стає все популярнішою, займаючи почесне місце на ринку праці.

Страховий ринок в Україні почав свій розвиток із підписанням у 1996 році Закону України «Про страхування», який дав чітке визначення страховій діяльності та повністю регламентував діяльність страхових компаній та страхових агентів, як їх представників. Таким чином, слід зазначити що вітчизняний страховий ринок досить молодий та мало розвинутий. Так у Польщі особистим страхуванням користуються близько 70 % громадян, тоді як в Україні лише близько 7-8 %.

Отже, з кожним днем зростає необхідність у підготовці кваліфікованих та компетентних спеціалістів для роботи на страховому ринку, що почав стрімко розвиватися у нашій країні.

Проблемою компетентності страхових агентів займались такі фахівці як М. Бітнер, Т. Гілберт, С. Мори, Р. Норман, В. Цайтамл та ін. Так Томас Гілберт детально вивчає професійний аспект компетентності та пропонує формулу для вимірювання рівня компетентності працівника [2]. Бітнер та Цайтамл акцентують увагу на ключовій компетенції персоналу під час обслуговування і роблять наголос на привілейоване їх значення, визначаючи цю групу працівників, як: ті, хто надає сервіс; ті, хто є організацією в очах клієнта; ті, хто є торговцями [3]. Праці С. Морі більш спрямовані на підвищення рівня компетентності та практичного розвитку страхового агента як фахівця. Р. Норман, розкриваючи специфічне значення працівника в сфері страхових послуг, підкреслює великий ступінь важливості контакту клієнта з представником постачальника, тобто страхової організації.

В загальному значенні компетентність визначає здатність працівника якісно і безпомилково виконувати свої функції як у звичайних, так і в екстремальних умовах, успішно освоювати нове і швидко адаптуватися до умов, що змінюються [1].

Традиційно виділяють наступні види компетентності: функціональна, інтелектуальна, часова та соціальна. Вважаємо за доцільне розглянути традиційні види компетенції працівника стосовно діяльності страхового агента та виділити основні напрямки удосконалення компетентності страхового агента з метою розвитку вітчизняного страхового ринку.

Функціональна або професіональна компетентність характеризується професійним знанням та умінням їх реалізовувати [1]. Отже страховий агент як компетентний спеціаліст повинен у повній мірі володіти усіма необхідними знаннями та навичками для успішно укладати договори страхування.

Зазначимо, що професіональна компетентність страхових агентів може визначатися за наступними критеріями: визначення та страхування беззбиткових клієнтів; переважання у клієнтському портфелі договорів за добровільними видами страхування; довгостроковість відносин із клієнтами; ефективність ведення переговорів (визначається кількістю переговорів, завершених укладанням договорів із загальної кількості проведених переговорів).

Інтелектуальна компетентність виражається у здатності до аналітичного мислення і здійснення комплексного підходу до виконання своїх обов’язків [1]. Стосовно цього види компетентності, то страховий агент має чітко усвідомлювати свою професійну задачу та вміти аналітично мислити й оцінювати клієнтські можливості, вирішувати конфліктні ситуації та сприяти своєму саморозвитку з метою підвищення власної компетентності.

Часова компетентність відображає уміння раціонально планувати і використовувати робочій час [1]. Цей вид компетентності містить у собі адекватну оцінку витрат часу, уміння конструювати програму досягнення мети у часовому просторі, а також правильно визначати витрати часу. Таким чином, страховий агент повинен вміти оцінювати клієнтські можливості та ступень ймовірності підписання договорів страхування, визначати завідомо незацікавлених у страхуванні клієнтів за для економії робочого часу. Також компетентний фахівець повинен вміти ефективно спланувати робочій час для досягнення поставленої мети компанії та максимального задоволення потреб споживачів страхових послуг. Не менш важливим ефективне планування часу переговорів , тобто їх своєчасність, та пунктуальність агента як офіційного представника компанії.

Соціальна компетентність передбачає наявність комунікаційних і інтеграційних здібностей, уміння підтримувати відносини, домагатися свого, вести бесіди [1]. Є однією із найважливіших характеристик страхового агента бо прямим обов’язком працівника є безпосереднє спілкування з клієнтом з метою укладання договору страхування. Отже, вміння агента правильно доносити до споживача інформацію, висловлювати свою думку, а також коректно та компетентно відповідати на питання та зауваження є ключовим моментом успіху переговорів. Страховий агент як офіційний представник компанії має бути не тільки соціально адаптованим, а повинен також бути позитивно та дружньо налаштованим до оточуючих, мати чітку та грамотну мову, а також етичне ставлення до бажань та точок зору клієнта.

Підводячи підсумок вище зазначеному, слід підкреслити, що страховий агент – це обличчя та імідж компанії. Він формує відношення, асоціації та спогади при нагадуванні про ім’я страхової організації. Тому страховий агент має володіти у комплексі усіма традиційними видами компетентності, вміти удосконалювати кожну з них та застосовувати на практиці свої знання.

Проте, слід зазначити, що деякі види компетентності страховий агент може, при відсутності даної, набути у ході професійного навчання, а іншими він володіє безпосередньо як особистість та може лише розвивати їх протягом професійної діяльності. Так, соціальна та інтелектуальна компетентність, у першу чергу, залежить від соціально-психологічного стану особистості, типу її темпераменту та інтелектуальними здібностями особистості. Також і часова компетентність, перш за все, є частиною природженого почуття відповідальності та пунктуальності, проте цей вид компетентності можна виховати та розвинути протягом професіонального життя. Для підвищення таких видів компетентності застосовуються наступні заходи: проведення спеціальних анкетувань при прийомі на роботу для визначення професійної сумісності, а також визначення спроможності до навчання; проведення професійних змагань; встановлення додаткових планів за винагороду; штрафи та відрахування тощо. Щодо професіональної компетентності, то для її підвищення та удосконалення в страхових організаціях застосовують ряд заходів, таких як: первинне професійне навчання на семінарах; обмін досвідом із закордонними фахівцями; професійні тренінги та курси; система ступінчатого кар’єрного росту тощо.

Таким чином, страховий агент як офіційний представник страхової компанії повинен усвідомлювати відповідальність за імідж та загальний успіх компанії та прагнути удосконалювати рівень своєї компетентності для досягнення мети компанії та особистого кар’єрного росту. Страхова компанія, у свою чергу, повинна створити усі належні умови для росту компетентності своїх працівників та ефективно управляти процесом її підвищення та удосконалення для максимізації задоволення потреб споживачів страхових послуг.

Література:

1. Балабанова Л.В., Сардак О.В. Управління персоналом: Підручник / Л.В. Балабанова. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 468 с.

2. Красноруцкий В.О. Формулы компетентности // Русский полис. – 2005. - № 7. – С. 68-71.

3. Яновські А. Компетентність агентів страхування життя як головний критерій взаємовідносин в компаніях страхування життя – маркетинговий підхід / А. Яновські, Б. Балевскі // Логістика : [збіник наукових праць] / відповідальний редактор Є. В. Крикавський. - Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2010. - С. 499-504.