Економічні науки/6.Маркетинг та менеджмент

д.ф.е. Гукова М.В., Чепа Я.М.

Приватне Акціонерне Товариство «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» Донецький інститут

Організаційно – економічний механізм управління конкурентоспроможністю підприємства

Актуальність: В умовах ринкової економіки одним з актуальних питань для керівників підприємств є формування організаційно – економічного механізму, що спроможний забезпечити ефективність управління і конкурентоспроможність підприємства. Від ефективності управління конкурентоспроможністю залежить подальший розвиток підприємства та його положення на ринку. З переходом до нових умов господарювання в Україні швидко з'ясувалося, що продукція багатьох підприємств у своїй більшості виявилася неконкурентоспроможною на світовому ринку.

Мета проаналізувати основні чинники, що впливають на конкурентоспроможність підприємства ТОВ «Бегемот» та його позиції на ринку, розглянути методи підвищення ефективності діяльності підприємств за рахунок управління конкурентоспроможністю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі управління конкурентоспроможністю підприємства присвячені наукові дослідження як зарубіжниих, так і вітчизняних вчених: І. Ансоффа, М. Портера, О. С. Виханського, Р.А. Фатхудінова, І.З. Должанського, Л.В. [2].

Виклад основного матеріалу. У сучасній економіці термін «конкуренція» (від лат. concurere – зштовхування) визначається, як суперництво в досягненні певної мети [5, ст.7].

У наукових джерелах поняття «конкурентоспроможність» визначається як міра реального чи потенційного задоволення об’єктом, що характеризується, певної потреби у порівнянні з аналогічними об’єктами, що представлені на ринку; це здатність витримувати тиск конкуренції у порівнянні зі згаданими вище об’єктами [3, ст. 45].

Під час управління підприємством будь-якої галузі важливим є вирішення проблеми розробки ефективної системи управління конкурентоспроможністю підприємства, яка спрямована на формування, розвиток та реалізацію конкурентних переваг [6].

Важливою передумовою формування конкурентоспроможності підприємства є визначення сукупності чинників, вплив яких може підвищувати та знижувати її загальний рівень. Чинники формування конкурентоспроможності є рушійною силою, яка формує і визначає характер конкурентоспроможності. Аналіз таких чинників допомагає виявити сильні й слабкі сторони діяльності як самого підприємства так і його конкурентів, розробити заходи щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства [1].

Відобразимо основні чинники які впливають на рівень конкурентоспроможності підприємства рисунок 1.

Проаналізуемо рівень та шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства на прикладі туристичної фірми ТОВ «Бегемот».

Існують чотири основних підходи до планування стратегії підприємства, та його конкурентних позицій:

- матриця розвитку товару/ринку (І. Ансоффа)

- матриця конкуренції (М. Портера)

- матриця росту/частка ринку (матриця Бостонської консультативної групи)

- модель привабливість – конкурентоспроможність (матриця Мак Кінсі).

Для аналізу діяльності ТОВ «Бегемот» ми використаємо матрицю конкуренції М. Портера. Згідно з матрицею конкуренції М. Портера, або як її ще називають «модель Портера», запропонованої ним у 1975-1980 рр., у період кризи та стагнації у багатьох галузях промисловості, що є характерним й у наш час, для досягнення необхідного рівня рентабельності підприємство повинне мати сильну позицію щодо конкурентів. Важливо зазначити, що і великі, і невеликі спеціалізовані підприємства мають шанс досягти певного рівня рентабельності [7].

Ця модель розглядає дві основні концепції маркетингу:

1. вибір цільового ринку;

2. стратегічна перевага на основі унікальності характеристик продукції чи її ціни.

Зважаючи на вид діяльності обраного нами підприємства та його позицію на ринку туристичних послуг м. Донецьк онайбільш ефективним методом підвищення конкурентоспроможності для даного підприємства є застосування другої концепції маркетингу, тобто стратегії диференціації. Вона полягає в політиці виділення підприємством своєї продукції в якості особливої, відмінної від конкурентів.У нашому випадку це надання ТОВ «Бегемот» унікальних за своїми характеристиками послуг.

Існує кілька методів виділення товарів (послуг):

- забезпечення їх високої якості і специфічних споживчих властивостей;

- надійність виробів в експлуатації;

- володіння запатентованими технологіями по виробництву даної продукції;

- збут продукції в комплексі із супутніми послугами, що не даються основними конкурентами;

- виділення своєї продукції в якості особливої з забезпеченням “впізнавання” її на ринку [4].

Переваги даної стратегії в тому, що чутливість споживачів до цін на товари, які відрізняються від інших, нижча. Прихильність споживачів є захистом перед товарами-замінниками, з одного боку, і створює вхідні бар'єри для потенційних конкурентів, з іншого[8]. Саме ці методи та переваги даної стратегії дадуть змогу обраному нами туристичному підприємству вийти на лідируючі позиції та забезпечити конкурентні переваги на ринку туристичних послуг м. Донецьк.

Висновки та рекомендації. Узагальнення досвіду управління конкурентоспроможністю показує, що методи є результатом здійснення функцій менеджменту, тобто апарат управління будь – якої організації у процесі діяльності повинен створити усі необхідні способи впливу на керовану систему.

Тому провідною метою кожного підприємства, що хоче досягнути оптимального рівня конкурентоспроможності, має бути управління конкурентоспроможністю на основі самоорганізації. У статті розглянутий лише один підхід до формування стратегії підприємства та його конкурентних позицій. Метою наступних досліджень буде аналіз інших шляхів підвищення конкурентоспроможності туристичних підприємств Донецької області.

Література:

1. Бондаренко С.А. Про механізм формування конкурентоспроможності продукції промислового підприємства. Єкономіка підприємств / С.А. Бондаренко, В. Боній, - №9, 2001 – с.58 – 59.

2. Бутенко А.И. «Основные подходы к вопросу исследований систем управления конкурентоспособностью»/А.И. Бутенко, А.В. Курносова Регіональний збірник наукових праць з економіки «Прометей» - №1(34),2011. – с. 82-88.

3. Довгань Л.Є. Стратегічне управління: навч. посіб./Л.Є. Довгань, Ю.В. Каранай, Л.П. Артеменко – К.:Центр учбової літератури, 2009. – 440 с.

4. Портер М. Конкуренция: Учеб. Пособие. – М.: Вильямс, 2001.

5. Чернявський А.Д. Управління конкурентоспроможністю підприємства: навч. посіб./ А.Д. Чернявський, М.І. Філіпов. – К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2011. – 234 с.: іл.. – Бібліогр.: с. 230 – 233.

6. «Актуальні проблеми економіки»:науково економічний журнал: Вид. ВНЗ «Національна академія управління» - №2(80), 2008. – с. 60-65

7. Інформаційно-аналітична довідка про економічний стан в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://noveco.com.ua/management/57-organizatsiya/142-model-portera.html– Назва з екрану.

8. Наукова періодика України. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://www.nbuv.gov.ua/Portal/ – Назва з екрану