Економіка / 3. Маркетинг

Бондаренко А.Є.

Науковий керівник: Луцяк В.В

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Конкурентоспроможність продукції українських підприємств

Вступ. Конкуренція є досить тонким та гнучким поняттям. В умовах скорочення попиту на товар або послугу найбільших труднощів зазнають виробники неякісної продукції, неефективні підприємства. При всій масштабності конкурентної боротьби виграє той, хто аналізує і бореться за свої конкурентні позиції. Вагомий внесок у дослідження конкуренції й розробку механізму управління конкурентними перевагами зробили, як закордонні вчені економісти: І.Ансофф, Р.Фатхутдінов та ін., так і вітчизняні вчені: Наливайко А.П., Балабанова Л. В. та ін. Незважаючи на значну кількість робіт, присвячених дослідженню конкуренції, багато питань потребують подальшого дослідження, зокрема щодо узагальнення сутності поняття управління конкурентоспроможністю підприємства.

На конкурентоспроможність впливає дуже багато факторів і її можна досягти за допомогою різних, не схожих між собою підходів, вибір яких, між іншим, повинен відбуватися з урахуванням життєвого циклу продукції.

Постановка завдання. Метою статті є визначення сутності конкурентоспроможності підприємства та дослідження системи управління конкурентоспроможністю продукції підприємства.

Викладення основного матеріалу. На сьогоднішній день існує значна кількість визначень конкурентоспроможності, проте їх аналіз дав можливість встановити, що у найбільш загальному розумінні конкурентоспроможність доцільно розглядати як властивість продукції, що виражає її здатність бути придбаною споживачами на конкретному ринку у визначений період .

Сучасне тлумачення поняття конкурентоспроможності як багатофакторного процесу реалізації конкурентних стосунків припускає найважливішу умову його здійснення – управління конкурентоспромож-ністю підприємства. [1].

Управління конкурентоспроможністю підприємства є певним аспектом менеджменту підприємства, спрямованого на формування, розвиток і реалізацію конкурентних переваг і забезпечення життєздатності підприємства як суб'єкта економічної конкуренції.

Сучасна концепція управління конкурентоспроможністю підприємства грунтується на використанні базових положень науки управління, відповідно до яких основними елементами системи управління є мета, об'єкт і суб'єкт, методологія і принципи процес і функції управління[3].

Управління конкурентоспроможністю підприємства має бути спрямованим на:

а) нейтралізацію (подолання) або обмеження кількості негативних (деструктивних) чинників впливу на рівень конкурентоспроможності підприємства шляхом формування захисту проти них;

б) використання позитивних зовнішніх чинників впливу для нарощування і реалізації конкурентних переваг підприємства;

в) забезпечення гнучкості управлінських дій і рішень - їх синхронізації з динамікою дії негативних і позитивних чинників конкуренції на певному ринку.

Системний підхід в управлінні конкурентоспроможністю реалізується за допомогою ефективно побудованої системи менеджменту конкурентних переваг. Це можливо завдяки сукупності взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів підтримки та контролю діяльності підприємства стосовно конкурентоспроможності.

Значимість системного підходу до управління конкурентоспроможністю підприємства полягає в тому, він дозволяє всебічно оцінити конкурентоспроможність підприємства, його систему управління як у цілому, так і на рівні конкретних конкурентних переваг, проаналізувати будь-яку ситуацію в межах окремо взятої системи, виявити характер проблем:

а) виходу (забезпечення матеріальними, фінансовими, трудовими, інформаційними та іншими видами ресурсів);

б) процесу (перетворення ресурсів у результат);

в) входу (продукція, послуги, інформація).

Висновки. Cучасне поняття управління конкурентоспроможностю підприємства – це сукупність управлінських дій, спрямованих на дослідження діяльності активних і потенційних конкурентів, їх сильних і слабких сторін, а також розробку конкурентних стратегій, що забезпечують формування й підтримку довгострокових конкурентних переваг. Означена структура системи управління конкурентоспроможністю побудована таким чином, що враховує фактори зовнішнього середовища, які мають певній вплив на організацію, на основі чого здійснюється стратегічний аналіз, що передбачає розробку конкурентної стратегії. Система управління конкурентоспроможністю підприємства є динамічною, що зумовлює потребу її постійного удосконалення, що є особливо актуальним в умовах структурної перебудови національної економіки .

Література:

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб:Питер Ком, 2003.–416 с.

2. Балабанова Л. В. Управление конкурентоспособностью предприятий на основе маркетинга: [монография] / Л. В. Балабанова, А. В. Кривенко. – Донецк: ДонГУЭТ им. М. Туган-Барановского, 2004.

3. Наливайко А.П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. — К.: КНЕУ, 2001. — 227 с.

4. Фатхудинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. - М.: ИНФРА - М. - 2006.-312 с.