З розвитком економіки, впровадженням нових технологій та
випуском наукомісткої продукції нематеріальні активи становлять одну з найбільш
важливих складових частин усіх активів компаній. Часто за вартістю нематеріальні активи перевищують матеріальні та
виступають основним ресурсом компанії в конкурентній боротьбі на ринку. Це
твердження справедливо тільки для фірм, які володіють юридично захищеними та
вагомими нематеріальними активами. В сучасній дійсності в результаті
капіталізації формуються нематеріальні активи, які являють собою попередню та
неуречевлену працю довгострокового користування.
В сучасній економіці проходить збільшення розриву між
ринковою та балансовою вартостями компанії, що спричинено збільшенням ролі стратегічного аналізу нематеріальних активів.
Проблемами оцінки та відображення в звітності
нематеріальних активів, їх аналізом, а також визначенням економічного ефекту
від їх наявності займаються такі провідні вчені як Ван Хорн Дж., Коупленд Т.,
Беннет С., Каплан Р.C, Нортон Д.П. З вітчизняних дослідників цією проблемою
займаються О.Б. Бутнік – Сіверський, С.О. Довгий, В.О. Жаров, О.Д. Святоцький,
В. Чеботарьов, Л.Федченко та інші.
За експертними оцінками нематеріальні активи існують в
кожній компанії і в залежності від роду діяльності їх питома вага складає 5 –
98 % всього майна [1, С.16-19]. В українській дійсності в своїй більшості це юридично
неоформлені нематеріальні активи. Відсутність ідентифікації більшої частини
нематеріальних активів робить проблемною оцінку їх впливу на результати
діяльності компанії.
З огляду на те, що балансова вартість – історична за
своєю природою, а ринкова – перспективна (стратегічна), це приводить до
необхідності розв’язання проблеми відображення нематеріальних активів в балансі
та пошуку нових засобів оцінки і аналізу вартості та ефективності діяльності
фірм.
Ефективність – це складна економічна категорія. Для її
вимірювання використовують великий перелік різних показників. За своїм змістом
ефективність - це відношення результату до витрат чи ресурсів [2, С.15 – 21].
Оцінка ефективності – це інструмент, який дозволяє
визначити на скільки управління компанією відповідає рівню досягнення
стратегічних цілей, тобто зміцненню та росту ринкової вартості компанії.
Оцінка нематеріальних активів – це встановлення вартості,
яка обумовлена потенційною ефективністю або можливістю приносити прибуток. Вона
потребує ретельного вивчення даних про той чи інший вид нематеріальних активів
з метою визначення потоку прибутку, асоційованого з оцінюваними активами,
точного вираження їх вартості.
Успіх фірми на ринку часто залежить від здобутих конкурентних
переваг, які утворюються за рахунок таких складових, що переважно носять
довгостроковий характер:
–
фінансової стійкості, яка має значення в довгостроковій
перспективі для потенційних партнерів та клієнтів;
–
ліквідності, платоспроможності, цінової політики компанії
як характеристики в короткостроковій перспективі;
–
капіталізації компанії, яка відображується в нарощуванні
її власного капіталу як важливої характеристики для акціонерів, інвесторів,
кредиторів та стратегічного планування;
–
капіталізації майна, яка проявляється в збільшенні
необоротних активів як важливої складової реального стану компанії. Правильна
та точна оцінка нематеріальних активів як складової необоротних активів є
запорукою формування привабливого образу компанії в майбутньому;
–
капіталізації витрат за рахунок переводу витрат
теперішнього характеру в майбутні переваги на ринку. Наприклад, витрати на
рекламу трансформуються у майбутньому на торгові марки, тобто нематеріальні
активи. Проте вартісні оцінки та тенденції їх зміни у часі не вписуються в
традиційні правила його відображення в обліку;
–
рейтингової оцінки компанії.
Перші моделі виміру та оцінки діяльності підприємств
з’явилися ще у 20-х роках XX століття та в послідуючому збереглися у всіх
розвинутих країнах (наприклад модель Дюпона). Потім додалися й інші показники
оцінки вартості та ефективності роботи компаній (ROE, Cash Flow). Зараз
найбільш поширеними стали збалансована система показників (BSC) та економічна
додана вартість (EVA).
У зв’язку з тим, що нематеріальні активи не враховуються
традиційними системами фінансових показників, в 1990 році Роберт С. Каплан та
Дейвід П. Нортон доводячи, що «компанія не може управляти тим, що не може
оцінити» навели метод оцінки вартості та ефективності діяльності організації,
який отримав назву збалансованої системи показників. З її появою компанії змогли
кількісно оцінити свої нематеріальні активи. Сьогодні, коли система показників
знайшла відображення у більш ніж тисячі компанії по всьому світу, компанії
продемонстрували успішність реалізації своїх стратегій на практиці [3, с.45].
У сучасному часі концепція збалансованих показників найбільш
повно дозволяє оцінити нематеріальні активи в цілому, хоча й вона має свої
недоліки.
Система BSC як система стратегічного управління та оцінки
вартості бізнесу, яка переводить загальну стратегію компанії в систему
показників, покликана дати відповіді на наступні питання:
1) як фірму оцінюють клієнти (аспект клієнта);
2) які процеси можуть забезпечити фірмі виключні конкурентні переваги
(внутрішній господарський аспект);
3) яким чином можна досягти подальшого покращення стану фірми (аспект
інновацій та навчання);
4) як оцінюють підприємство акціонери (фінансовий аспект).
Задача системи збалансованої системи показників стоїть в
переводі стратегії акціонерного товариства на комплексний набір показників її
діяльності, які дозволять контролювати чинники змін у компанії, а не просто
відстежувати результати.
Важливе місце в системі BSC для оцінки ефективності
діяльності компанії займають так звані ключові показники ефективності (
скорочено КРІ – Key Performance Indicator). Часто буває так, що компанії не
можуть правильно визначити КРІ тому, що в них відсутній чіткий поділ процесів
на основні (стратегічні) та другорядні. Результатом цього стає складність
визначення певного набору показників ефективності. Як слідство, акцент
переміщується з вагомих показників на не значимі, не підводячи компанію при
цьому до конкретних результатів – збільшення її ринкової вартості. Тому для
досягнення стратегічних установок акціонерне товариство повинно ретельно
відібрати такі КРІ, допустимий поріг значень яких приводить до реалізації
стратегічних задач фірми [3, с. 124].
Система управління на основі показника EVA, автором якого
виступив Стюарт Беннет в концепції «система управління на основі показника EVA»,
є результатом розвитку концепції управління на основі вартості (Value based
management), а показник EVA є логічним продовженням таких показників як ROI
(Return on Investment) ROCE (Return on Capital Employed). Показник економічної
доданої вартості розраховується як різниця між чистим операційним прибутком і
добутком вартості капіталу та інвестицій в активи.
Позитивне значення EVA характеризує ефективне використання
капіталу, якщо EVA дорівнює нулю – говорять про позитивний ефект, який
складається в поверненні інвесторам вкладених коштів. Від’ємне значення цього
показника свідчить про неефективне використання вкладеного капіталу.
Формула EVA не дозволяє врахувати якість корпоративного
управління на підвищення вартості компанії. Проте у складі концепції BSC
показник EVA як фінансова перспектива дає можливість менеджерам підвищити
ефективність управління власним бізнесом для реалізації визначених стратегій
фірм.
Чотири цільові орієнтири системи BSC, а також додавання
до неї показника EVA перетворює цю систему на комплекс взаємообумовлених
елементів з поставленим критерієм ефективності діяльності компанії [3, с.214].
Концепція BSC дозволяє привести до матеріального вигляду будь-які стратегічні
цілі компанії. Ув’язка фінансових та не фінансових показників, попередніх та
майбутніх результатів з внутрішніми та зовнішніми аспектами діяльності
акціонерного товариства в системі BSC дозволяє системно розширити сфери виміру та
оцінки впливу цієї взаємодії.
Створення саме нематеріальних активів та постійне
розширення потенційних можливостей є вирішальним чинником для розвитку
акціонерного товариства в умовах жорсткої конкуренції. Фінансові показники
звітності не дають достатніх інструментів оцінки та управління вартістю, що
створюється при розширенні можливостей нематеріальних активів. Інвестиції в
неосяжні активи є чинником успіху майбутніх фінансових результатів.
Побудова системи BSC з додаванням в якості ключового
показника EVA дає можливість компанії:
–
виміряти додаткову вартість, що створюється інвестиціями;
–
оцінити якість управлінських рішень через збільшення
вартості компанії, в тому числі й нематеріальних активів;
–
оцінити ефективність окремих складових вартості компанії.
Література:
1.Рождественский А.Е. Нематеріальні активи як фактор
управління / А.Е. Рождественский // Антикризове управління. – 2011 – № 5-
С.16-19.
2. Савицька Г.В. Аналіз ефективності використання
нематеріальних активів. К: «Нове
видання». – 2010. - С.15 – 21.
3. Каплан Роберт С., Нортон Дейвид П. Сбалансированная
система показателей. От стратегии к действию./ Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп –
Бизнес», 2011. – 320с.