Экономические науки/7. Учет и аудит

Магістрант Олексюк Н. В

Науковий керівник: к.е.н., Романчук А. Л.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблемні питання організації та ведення обліку на малих підприємствах

Мале підприємство є незамінним елементом ринкової економіки, яке забезпечує розвиток конкуренції, послаблення монополізму, швидке насичення ринку товарами та послугами, впровадження новітніх технологій. Успішне функціонування суб’єктів малого бізнесу в сучасних жорстких конкурентних умовах можливе за умови належно організованої ефективної системи управління, де вагоме місце посідає підсистема бухгалтерського обліку.

Проблемним аспектам обліку на малих підприємствах присвятили свої праці наступні вчені: А. І. Бланк, Т. К. Балюк, В. П. Вишневський, Н. О. Гура, Г. Г. Кірейцев, М. А. Мельнов, Д. Штайхофф та інші. Не зважаючи на значний доробок вітчизняних науковців в даній сфері, низка питань щодо організації та ведення обліку на малих підприємствах потребує подальшого поглибленого дослідження. Широкого розголосу набули зміни, пов’язані з впровадженням Податкового кодексу України. Деякі науковців та фахівці мають зауваження щодо прийнятих нововведень, оскільки вважають що зміни встановлять бар’єри на шляху до ефективного розвитку підприємництва в Україні.

Перш за все, слід чітко окреслити критерії визнання малих підприємств. Так згідно Господарського кодексу України, підприємство вважається малим, якщо середньооблікова чисельність робітників не перевищує 50 чоловік, обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) не перевищує 70 мільйонів гривень [3]. Проте в Європейській практиці використовуються три критерії: чисельність працівників, підсумок балансу та оборот. До малих підприємств відносять підприємства з кількістю працівників 50 осіб, оборотом 10 млн. євро та підсумком балансу 10 млн. євро.

Деякі дослідники пропонують розширити групи підприємств за розмірами. Зокрема А. Г. Єрмоленко зазначає про необхідність виокремити підприємства, з чисельністю працюючих до 10 осіб. Облік на таких підприємствах потребує спрощення, а також спрощеним повинна бути статистична звітність та система оподаткування [4].

Встановлені класифікаційні ознаки за П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», порівняно з європейськими країнами, звужують коло підприємств, які могли б застосовувати спрощену систему обліку.

Не менш гострою проблемою для малих підприємств є правильна організація та обрання форм обліку. Так, перехід підприємств на спрощену систему обліку призводить до ігнорування принципів ведення бухгалтерського обліку. В той же час за основний беруть тільки податковий облік. Тобто фіскальні правила стали на перше місце.

Т. Т. Дуда запевняє, що впроваджувати спрощену систему обліку слід обережно, адже при розширенні діяльності підприємства доведеться повертатися до повної моделі обліку, що призведе до збільшення витрат підприємства. Тому потрібно дотримуватися подвійного запису, який є одним з основним принципів ведення бухгалтерського обліку [1].

Протилежну думку, щодо спрощення системи обліку має П. М. Гарасим. Автор стверджує, що на малих підприємствах застосовувати традиційну систему обліку недоцільно, оскільки вона надто трудомістка. Організація бухгалтерського обліку повинна бути максимально скорочена і спрощена у зв’язку з невеликою чисельністю працівників бухгалтерії. Проте автор визнає, що у спрощенній системи обліку повинна бути межа для забезпечення контрольної та інформаційної функцій [2].

Одним із факторів, що обмежує розвиток та ведення бізнесу, як вважає П. М. Гарасим, є дотримання вимог майже всіх положень (стандартів) бухгалтерського обліку [2]. Для вирішення цієї проблеми частина країн Європейського Союзу запровадила чи розробляють стандарти фінансової звітності для малих та середніх підприємств.

Як показують проведені дослідження на сьогоднішній день існує низка невирішених організаційних та облікових проблем. Для їх вирішення слід посилити вивчення даної проблематики не тільки серед вітчизняних науковців, але і залучати до наукової співпраці практиків-обліковців. Тільки поєднуючи зусилля обох сторін, можна знайти оптимальні рішення щодо раціонального визнання суб'єкта представником малого бізнесу та удосконалити облікову систему.  А це в свою чергу, призведе до підвищення ефективності їх функціонування та сприятиме розвитку економічної ситуації в Україні.

Література:

1. Дуда Т. Т. Податкова регламентація фінансової звітності підприємств/ Т. Т. Дуда // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2012. - № 722.

2. Гарасим П. М Особливості обліку і звітності малих підприємств в контексті податкового законодавства України / П. М. Гарасим, С. В. Приймак // Вісник Волинського інституту економіки та менеджменту. – 2011. - №2.

3. Сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:www.ukrstat.gov.ua/

4. Тимощенко Ю. М. Облік на малих підприємствах в умовах глобалізації світової економіки / Ю. М. Тимощенко // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Фінансовий ринок України: стабілізація та євроінтеграція: Збірник наукових праць. – 2010. – № 1 (81). – С. 532-541.