доц. Лобачева І.Ф, Куньовська Л.Й.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Стратегічний аналіз як передумова ефективності функціонування підприємств

У сучасних умовах однією з найгостріших проблем розвитку вітчизняних підприємств є забезпечення ефективності їх функціонування. Розв’язання цієї проблеми можливе за умови виявлення внутрішніх резервів поліпшення показників діяльності суб’єктів господарювання та забезпечення прийняття економічно вигідних управлінських рішень в майбутньому. Важлива роль при цьому належить стратегічному аналізу, результати якого дозволяють виявити недоліки та розробити заходи щодо мінімізації майбутніх ризиків в діяльності підприємства.

На вивчення проблеми ефективності функціонування підприємства звертали увагу на всіх етапах економічного розвитку. Цьому питанню в економічній літературі присвячені праці таких вітчизняних науковців, як І. Голяш, Л. Будник, В. Іванов, М. Лучко, М. Остап’юк, К. Радченко та ін. Однак, залишається не повністю вирішеним питання вимірювання ефективності функціонування підприємства. Це пов'язано, насамперед, із труднощами при виборі основних критеріїв, системи показників, факторів підвищення ефективності функціонування підприємства та адекватних методів стратегічного аналізу.

Вивчення економічної літератури показує, що аналіз ефективності функціонування підприємства займає в ній одне з центральних місць, проте деякі аспекти цієї проблематики потребують більш детальних розробок і суттєвого удосконалення. Тому нашою метою є дослідження стратегічних методів прогнозування та їх використання в сучасних умовах, а також формування системи прогнозної інформації, яка може використовуватися для прийняття управлінських рішень на підприємстві.

Забезпечення високої ефективності функціонування підприємства повинно ґрунтуватися на науковій основі, яка передбачає використання сучасних методів прогнозного аналізу для одержання інформації, придатної для стратегічного управління. Такий аналіз повинен бути спрямованим на дослідження фінансово-господарської діяльності підприємства та сприяти пошуку адекватних управлінських рішень при змінах у зовнішньому та внутрішньому середовищах суб’єкта господарювання в майбутньому [1,С.240].

У процесі прогнозування аналітикам доцільно застосовувати методи екстраполяції, при використанні яких висновки про значення прогнозних показників у майбутніх періодах робляться на основі вивчення їх динаміки у попередніх періодах. Необхідним елементом при цьому є побудова та аналіз рядів динаміки, які класифікують значення показників у часі та у розрізі окремих періодів, а також описують динаміку їх розвитку.

Методи екстраполяції використовують за відносно стабільного розвитку підприємства або за наявності сезонних чи циклічних коливань з чітко вираженим трендом. Якщо ж розвиток показників фінансово-господарської діяльності підприємства у попередніх періодах характеризується значною нестабільністю і суттєвим коливанням фінансових показників, то їх екстраполяція на майбутні періоди буде неможливою, а отже недоцільним є використання відповідних методів.

При прогнозуванні ефективності функціонування підприємства в майбутньому слід застосовувати також моделювання, оскільки воно дає змогу відображати перспективні показники розвитку залежно від необмеженої кількості факторів. Застосування моделювання дозволяє вивчати моделі розвитку системи функціонування для визначення варіантів майбутніх подій і оцінки потенційних наслідків прийняття альтернативних рішень [2,С.140-142].

Використання розглянутих вище методів аналізу у процесі прогнозування ефективності функціонування підприємств дає змогу розробити систему науково обґрунтованих імовірнісних припущень, які можуть бути використані керівниками для прийняття рішень з покращання діяльності та оцінки результативності.

Результатом прогнозування ефективності функціонування підприємства має бути інформація, до якої належать система показників перспективного характеру та форми прогнозної фінансової звітності. Це можуть бути прогнозні баланси, прогнозні звіти про фінансові результати, прогнозні звіти про рух грошових коштів та власний капітал.

Прогнозний баланс – це сумарний вплив передбачуваних майбутніх управлінських рішень на фінансовий стан підприємства, а прогнозний звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів є робочим планом для всього підприємства.

Прогнозний баланс складається на завершальному етапі прогнозування на основі:

- перенесення до журналу прогнозних господарських операцій підприємства інформації, наведеної в загальних бюджетах доходів і витрат;

- складання узагальненого прогнозного журналу господарських операцій підприємства;

- розрахунку прогнозних фінансових коефіцієнтів на основі прогнозного балансу та формування висновків про прогнозний фінансовий стан підприємства.

Звіт про фінансові результати складається на основі формування:

- бюджету доходів підприємства на прогнозний період з розподілом їх за видами діяльності та за структурними підрозділами підприємства;

- загального бюджету доходів підприємства;

- бюджету витрат підприємства на прогнозний період з розподілом їх за структурними підрозділами;

- загального бюджету витрат підприємства;

Звіт про рух грошових коштів формується на основі розмежування надходжень та витрат грошових коштів за видами діяльності підприємства, а саме:

- визначення розміру мінімального постійного залишку грошових коштів;

- встановлення точного часу виникнення грошових надходжень та витрат;

- формування надходжень грошових коштів на основі загального бюджету доходів підприємства;

- формування витрат грошових коштів на основі загального бюджету витрат підприємства;

- координація за часом графіку надходжень і витрат грошових коштів;

- координація надходжень та витрат грошових коштів на основі фінансового та інвестиційного планів;

- узагальнення прогнозних надходжень і витрат грошових коштів у прогнозному грошовому бюджеті, що трансформується в прогнозний звіт про рух грошових коштів [3,С.133].

Система вихідної інформації, яка може використовуватися для прийняття управлінських рішень, спрямованих на забезпечення ефективності функціонування підприємства, повинна містити не тільки прогнозну звітність, а й показники перспективного характеру. Показники при цьому мають бути формою вираження сутності ефективності, а також повинні бути придатними для проведення якісно-кількісного аналізу перспектив функціонування підприємства.

Таким чином, розглянута система показників придатна для стратегічного прогнозування ефективності функціонування підприємства та прийняття управлінських рішень. Використання стратегічного аналізу забезпечить високу ефективність функціонування підприємств, сприятиме довгостроковому стратегічному розвитку, підвищить їх конкурентоспроможність та ринкову привабливість.

Література:

1. Геєць, В. Моделі й методи соціально-економічного прогнозування: Підручник / В. Геєць, Т. Клебанова, В. Іванов. – Харків: ХДЕУ, 2010. – 344 с.

2. Будник, Л. Теоретико-методологічні основи розвитку стратегічного аналізу / Л. Будник, І. Голяш // Галицький економічний вісник. − 2007. − №1 (12). − С. 139-144.

3. Радченко, К. І. Аналіз стратегічних управлінських рішень, прогнозів та проектів / К. І. Радченко. − Львів: Вид-во ЛКА, 2001. − 388с.