Лексичні емотивні засоби мови

Скрипник С.А.

Студентка 5 курсу

факультету лінгвістики і права

Міжнародного науково – технічного

університету імені академіка

Юрія Бугая

Науковий керівник: Камінський Ю. І. к.філол.н., доц.

Сукупність слів з емотивною семантикою складає фонд лексичних емотивних засобів мови й має назву емотивна лексика, тобто слова, що безпосередньо не виражають емоції, а називають їх (amor, miedo) зараховують до лексики емоцій.

Розрізняють емотивні знаки, які виражають емоції в мові. Диференціацію знаків на емотивні і параемотивні здійснюють на основі їхніх семіотичних характеристик. Емотивні одиниці мають комплексний символічно – індексальний характер, а параемотивні – лише символічний, іноді символічно – іконічний. Під впливом контексту параемотивні одиниці можуть трансформуватися в емотивні. Водночас А. С. Ільїнська зауважує, що емотивна семантика кодується в граматичній структурі мови (морфологічній і синтаксичній ) і являє собою трихотомію, до якої належать:

1) емотивне значення (тільки для синтаксичних одиниць);

2) емотивна конотація;

3) емотивний потенціал.

На особливу увагу заслуговує лаконічне визначення емотивної лексики, авторами якого є М.Я. Блоха та Н.А. Рєзнікова: «емотивна лексика» - це слова, які мають у своєму значенні сему емотивності». Емотивну лексику диференціюють на п’ять груп:

1) емотиви – номінативи, тобто слова, що називають емоції;

2) емотиви – соціативи, до яких належать слова з прихованою семою емоції;

3) емотиви – експреси ви, які мислять як слова, що виражають емоційну оцінку; до яких належать слова з прихованою семою емоції;

4)оказіональні емотиви, які є авторським витвором;

5) нейтральні емотиви, чия емотивна конотація узуально не закріплена, але есплікується у складі диктеми.

З цього поняття висвітлено у зв’язках із поняттями типів комунікації, самовираження та авторським ідеостилем.

Емотивне значення - це певна гама емоцій, що виникли, як реакція (з погляду адресанта) або стимул (з погляду адресата). Як свідчить досліджуваний матеріал, таке значення притаманне словам - афективам, що виражають емоційний стан мовця (вигуки, лайка), лексичним одиницям з презирливим і зневажливим значенням, які містять у собі оцінний компонент значення. Вигуки можна вважати спеціалізованими емотивами, одним, на нашу думку, з основних засобів вираження емоцій в досліджуваних текстах, тому що їхнє головне і традиційне функціональне навантаження передавати емоції. Контекст дозволяє не лише встановити об’єкт емоційного спрямування, але й достатньо точно визначити назву емоції, яка знаходиться після вигуку. Вигуки виражають різноманітні почуття: захоплення, обурення, насолоду, відчай.

Механізми мовного вираження емоцій мовця та мовного позначення, інтерпретації емоцій як об'єктивної сутності мовця і слухача принципово різні. Експресивно-емоційне забарвлення у слова виникає в результаті того, що саме його значення містить елемент оцінки. Номінативна функція ускладнюється тут ставленням мовця до явища, а отже, емоційністю. Такі слова, як airhead, bummer; пустомеля, буркотун, нехлюй і т.п., вже самі по собі у своїй семантиці несуть експресивно-емоційний заряд.

Досвід людства в пізнанні емоцій закріплюється в мовних одиницях. Емоції універсальні, а структура емотивної лексики не збігається в різних мовах, має національну специфіку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Кутузов. Практична граматика англійської мови МОСКВА ВІЧЕ, 1998.

2. Іванова І.П. Бурлакова В.В. Почепцов Г.Г. Теоретична граматика сучасної англійської мови. М.: Вищ. шк., 1981. - 288 с.

3. 4. Арутюнова Н. Д. Истоки, проблемы и категории прагматики / Нина Давидовна Арутюнова, Елена Викторовна Падучева // Новое в зарубежной лингвистике : сб. науч. статей / сост. Нина Давидовна Арутюнова. – М. : Прогресс, 1985. – Вып. 16 : Лингвистическая прагматика. – С. 8–42.

4. 5. Арнольд И. В. Лексикология современного английского язика / И. В. Арнольд. – М. : Изд-во лит. На иностр. языках, 1959. – 352 с.

5. 6. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт / Н. Д. Арутюнова. – М. : Наука, 1988. – 341 с.