Физическая культура и спорт/4. Исследование физической трудоспособности у спортсменов

К.п.н. Зеніна І.В.

Київський національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

РОЗВИТОК КООРДИНАЦІЙНИХ РУХІВ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ СПОРТИВНОЇ ГІМНАСТИКИ

Постановка проблеми. Одним з перспективних напрямків вдосконалення системи фізичного виховання у вищому навчальному закладі є розробка науково обґрунтованої системи засобів і методів розвитку та вдосконалення рухових якостей і особливо координаційних здібностей студентської молоді, що сприяє подальшому опануванню різноманітними руховими діями, які використовуються у побуті та професійно-трудовій діяльності.

За допомогою фізичних вправ можна прискорити розвиток рухових якостей, уповільнити їх становлення чи однобічно розвивати певні якості [2,3]. Відомо, що посилений розвиток однієї із якостей може супроводжуватися пригніченням інших внаслідок різних механізмів регулювання та морфофункціонального забезпечення [1,2,4].

Не дивлячись на те, що цій проблемі присвячена велика кількість робіт [2,4,5] наявні рекомендації носять узагальнений характер і не враховують умов роботи зі студентською молоддю, яка подекуди не має попередньої підготовки.

Мета дослідження роботи полягає у подальшому вивченні закономірностей розвитку координаційних рухів та розробці і експериментальному обґрунтуванні засобів їх виховання у студентів на заняттях зі спортивної гімнастики.

Методи і організація дослідження.

В роботі застосовувався комплекс педагогічних методів дослідження, за допомогою якого досліджувалися рухи різного рівневого складу та координаційної структури: тремор у вертикальній позі, локомоторні рухи під час ходіння прямою лінією, тепінг-тест.

Обстеження проводились у кілька етапів за умов навчального процесу в НТУУ "КПІ" протягом навчального року.

Результати дослідження та їх обговорення. Результати досліджень показали, що координація відносно простих рухів за неускладнених умов у студенток 1 - 2 курсів досягає досить високого рівня. Тобто, обстежувані студентки мають хороші координаційні здібності для керування стійкістю вертикальної пози, ритмічністю та циклічністю рухів, що притаманні звичним умовам функціонування організму. Вони володіють високою статокінетичною стійкістю, здатністю до оцінювання простору, керують рівновагою вертикальної пози, ефективно реалізують програму рухів під час ходіння прямою лінією із заплющеними очима, точно диференціюють м’язові зусилля за нескладними умовами.

Відмінності, що виявляються за складних умов рухового регулювання - під час вимкнення зору, вестибулярного подразнення, зменшення площини стояння тощо, свідчать про різний ступінь погіршення координації рухів за умов діяльності заважаючих факторів. Студентки 2 курсу навчання точніше йдуть прямою лінією із заплющеними очима до та після вестибулярного подразнення, проявляють більшу здатність опиратися втомі за більшої частоти виконання рухів у тепінг-тесті, надійніше керують своєю руховою системою виконуючи ритмічні рухи порівняно зі студентками 1 курсу навчання.

Найбільш мінливими виявилися результати в координаційних тестах та у вправах на гнучкість, менш мінливими – у швидкісних та швидкісно-силових тестах та у вправах на витривалість. Найбільший приріст результатів спостерігається у студенток 2 курсу. Взаємозв’язки координаційних здібностей з іншими руховими якостями виявилися більш стабільними.

Таким чином, розроблена система засобів і методів формування оптимальної структури координаційних здібностей, розвитку і взаємозв’язків рухових якостей і координації рухів у студенток дозволяє засобами фізичної культури поліпшувати рухову підготовленість студентів.

Висновки:

1.Студенти мають високі координаційні здібності під час керування відносно простими рухами та недосконалі механізми координації під час керування рухами вищих рівнів регулювання.

2. Однією з ознак вдосконалення керування рухами різної координаційної структури під впливом фізичних вправ є перехід до відносно автономного, програмового механізму регулювання.

3. Вдосконалення координації рухів у студентів 1-2 курсів під впливом розробленої програми фізичних вправ характеризується розширенням компенсаторних регуляторних механізмів, які зменшують відхилення параметрів руху від вихідних значень за сенсорних обмежень та подразнень, дії заважаючих факторів.

Література:

1. Бернштейн Н.А. О построении движений. – М.: Медгиз, 1947. – 225 с.

2. Козетов І.І. Ефективний засіб фізичного вдосконалення рухових здібностей. //Фізичне виховання в школі. – Київ. - 1996. - №2. – С. 52-53.

3. Лях В.И. Определение координационных способностей с помощью тестов. //Физкультура в школе. – 1988. - №2. – С. 54-58.

4. Приймаков А.А. Состояние и перспективы развития теории управления движениями. Наука в олимпийском спорте / Дудин Н.П., Евгеньева Л.Я. и др. - 1999. – С. 110-116.

5. Рибковський А.Г. Системна організація рухової активності людини / Канішевський С.М. - Донецьк, ДонНУ. - 2003. - 436 с.