Экономічні науки/15. Державне регулювання економіки

К.е.н. Глущенко Л.Д.

Вінницький національний технічний університет, Україна

Державна політика дерегуляції підприємницької діяльності

Погіршення фінансово-економічної ситуації в Україні актуалізує питання трансформації системи ведення підприємництва, її оновлення, адаптації та гармонізації з європейським законодавством.

В сучасних реаліях дерегуляція є необхідним засобом, який повинен покращити та спростити здійснення підприємницької діяльності в Україні.

Запровадження дерегулювання обумовлено великою кількістю видів державного регулювання, які перешкоджають розвитку вітчизняної економіки через придушення підприємницької діяльності. Дерегулювання повинно призвести до регуляторної реформи та зміни регуляторної політики яка буде базуватись на якісному правовому регулюванні.

Дерегуляція підприємницької діяльності в Україні здійснюється не один рік. При цьому, серед підприємців не знайдеться жодної людини в країні, яка була б задоволена регуляторною політикою і вважає проведені раніше реформи в сфері дерегуляції успішними. Пов’язано це з тим, що спрощенням ведення господарської діяльності всі ці роки займалися особи не зацікавлені в реальних результатах, які лише демонструвати роботу, але не допускали реальних змін. Реформи у сфері дерегуляції не сприяли формуванню ефективно діючих конкурентних ринків, а замість цього створювались ринки приватних монополістів і олігархів, які сьогодні контролюють конкуруючі між собою промислові "імперії" і засоби масової інформації.

Показники ефективності державного управління (які визнаються по всьому світу) Всесвітнього банку Doing Business включають «індекс якості регулювання», який визначається як «здатність уряду формулювати і реалізовувати раціональну політику, яка сприяє розвитку приватного сектора».

Україна традиційно посідає останні місця в міжнародних рейтингах, що оцінюють умови ведення бізнесу. Так, у рейтингу Doing Business наша країна зараз перебуває на 137-му місці з 185 країн.

В зв’язку з цим, державна політика дерегуляції повинна бути одним з основних елементів практичної імплементації нової моделі розвитку України та невід’ємною складовою частиною європейської інтеграції. Державна політика дерегуляції є пріоритетним напрямом «Стратегії реформ – 2020», Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Коаліційної угоди між основними політичними партіями України [1]. Спроби сприяння якості регулювання сфокусовані на виявленні важливих сфер низькоякісного регулювання, підтримці окремих регуляторних реформ і скасуванні обтяжливих для підприємців регуляторних актів.

Так, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» спростив ведення бізнесу у багатьох галузях економіки через скасування засобів державного регулювання, зменшення адміністративного навантаження на підприємства та зниження корупційних ризиків у існуючих процедурах, скоротив терміни надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, удосконалив інформаційну взаємодію між Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформаційними системами органів державної влади, а також документами в електронній формі [2].

Дерегуляція необхідна бізнесу, бо створює конкурентні умови, які дають можливість розвивати виробництво, робити товари дешевшими, збільшувати обсяги реалізації, створювати робочі місця й отримувати більші прибутки. Дерегуляція необхідна громадянам, бо створює додатковий запит на ринку праці, зменшує вартість товарів і послуг, збільшує рівень реальних доходів громадян. Єдиний прошарок суспільства, якому дерегуляція не потрібна, це корупціонери, які працюють на різних рівнях влади і перешкоджають створенню в Україні прозорих умов ведення бізнесу та гідних умов праці і життя громадян [3]. Законодавчі акти, що спрямовані на забезпечення розвитку та свободи підприємницької діяльності, розглядаються ними як загроза втрати влади або управлінням процесами які знаходяться в їх компетенції.

Для успішної реалізації реформи в сфері дерегуляції та розвитку підприємництва, головним завданням якої є зниження регуляторного тиску держави на бізнес шляхом спрощення процедур, зменшення контролюючих органів та частоти перевірок, скасування зайвих дозволів та ліцензій тощо, необхідно громадськості, засобам масової інформації, бізнес-асоціаціям приймати активну участь у нормативно-правовій діяльності, відстежувати факти порушення чинного законодавства, відстоювати права підприємців і створювати атмосферу суспільного тиску на посадових осіб, які порушують законодавство, тримати під постійним публічним контролем діяльність дозвільних та адміністративних органів, надавати суспільного розголосу фактам неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, які порушують законні права та інтереси підприємців [4].

Література

1. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2015 році». – К. : НІСД, 2015. – 684 с.

2. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» : за станом на 11.07.2015, №191-VIII [Електроний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – Оф. вид. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/191-19/page.

3. Продан О. Дерегуляція чи корупція? / О. Продан // Дзеркало тижня. Україна. - 2013. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/business/deregulyaciya-chi-korupciya-_.html.

4. Кочуев В.И. Нереализованные возможности дерегуляции предпринима-тельской деятельности на местном уровне / В.И. Кочуев // Економічний вісник Донбасу. - 2014. - № 1. - С. 210-212. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ecvd_2014_1_35.pdf.