Педагогические  науки/ 5.Современные методы преподавания.

 

Д. п. н. Ковальчук В.Ю., к. ф.-м. н. Силюга Л.П.,

к. ф.-м. н.Білецька Л.С., к. ф.-м. н. Стасів Н.І.

Дрогобицький  державний  педагогічний  університет  імені  Івана Франка, Україна

Мотивація учіння як основа діяльнісного підходу

до вивчення математики на факультеті початкової освіти

 

            Проблема якості математичної освіти залишається пріоритетною для кожної країни в силу високого наукового рівня підготовки з природничо-математичних дисциплін у більшості робітничих професій, пов'язаних зі зростанням високотехнологічних виробництв, розвитку економічних теорій. У зв'язку з цим школа покликана забезпечити необхідні умови для розвитку мотивації навчання.

Мотивація у педагогіці завжди була і є одним з найважливіших компонентів навчання, фундаментом для здійснення всебічного розвитку особистості. Особливо слід зауважити, що мотиваційний компонент є одним з найважливіших елементів будь-якого навчального процесу в різноманітних навчальних дисциплінах.

Принцип мотивації навчання має важливе значення для активізації процесу навчання. Він передбачає реалізацію мотивів навчання, тобто тих внутрішніх імпульсів, які спонукають студентів до активної навчально-пізнавальної діяльності.

Розвиток мотивації навчання математики належить до числа найбільш актуальних проблем теорії та методології навчання і вимагає нових підходів до подальшого вдосконалення форм і методів, які включають в себе схему навчання, а також варіанти організації занять і самостійної роботи студентів. Таким чином, виникає наступна науково-методична проблема: яким чином розвинути мотиваційну складову навчальної математичної діяльності студентів.

Для формування повноцінної мотивації учіння особливо важливо забезпечити такі умови :

-                     збагачувати зміст особистісно-орієнтованим цікавим матеріалом;

-                     утверджувати справді гуманне ставлення до всіх студентів,

-                     задовольняти потреби в спілкуванні з викладачем та одногрупниками під час навчання;

-                     збагачувати мислення інтелектуальними почуттями;

-                     формувати допитливість і пізнавальний інтерес;

-                     формувати адекватну самооцінку своїх можливостей;

-                     утверджувати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення;

-                     виховувати відповідальне ставлення до навчальної праці, зміцнювати почуття обов’язку.

Реалізація кожної з цих умов вимагає тривалої, узгодженої роботи педагогів. Насамперед, слід відмовитися від спокуси все пояснювати зовнішнім впливом, сподіватися на швидкі зміни в мотивації учіння. Організація навчання, тобто зовнішні умови, опосередковано впливають на мотивацію учіння, яка є глибоко індивідуальною і не може бути негайним наслідком ізольованого використання навіть дуже ефективного засобу (скажімо, безбального оцінювання). Треба долати шаблон у педагогічному мисленні - зводити складне до простого.

Процес керування навчальною діяльністю студентів на основі мотивації надає можливість розвивати у них стійкі пізнавальні інтереси, створювати позитивні емоції від результатів своєї праці і спрямовувати дії кожного студента до досягнення мети власної діяльності, самооцінювання та самовдосконалення.

Мотивація - це одна з найважливіших умов, що забезпечує успішне формування у студентів знань, слугує для них джерелом отримання нової інформації та осмислення її, розвитку мовлення та самостійного розуміння матеріалу.

Курс математики на факультеті початкової освіти може створити умови для того, щоб студенти побачили світоглядні аспекти математики, усвідомили генезис математичних ідей та шляхи деяких математичних відкриттів, оцінили роль математики в розв’язанні прикладних проблем. Очевидно, необхідно проаналізувати особистісні механізми, що активізують і регулюють мотиваційну роль практики до навчальної дисципліни. Можна виділити ряд стадій засвоєння навчального матеріалу:

1) база розуміння формується на основі спостереження і експерименту, виконує стимулюючу функцію;

2) теоретичний рівень досягається в ході осмислення всієї системи емпіричних понять і взаємозв'язків між ними;

3) активізація прагнення студентів до застосування теоретичних відомостей на практиці формується, коли поняття і способи діяльності отримують деякі конкретні, змістовні інтерпретації.

Реалізація даної схеми відбувається протягом всього процесу навчання математики. Тим не менш, вона передбачає домінування різних мотиваційних факторів. На першій стадії вивчення математики являє собою процес емпіричного пізнання, де головна роль належить спостереженню та експерименту (обчислення, вимірювання, конструювання і т.д.). Тут основний мотиваційний фактор - це прагнення пов'язати засвоюваний матеріал з власним практичним досвідом. Принцип зв'язку теорії з практикою вимагає гармонійного зв'язку наукових знань з практикою. Важливість цього принципу пояснюється тим, що практика є відправною точкою процесу пізнання і критерієм істини. Будь-яке завдання можна орієнтувати на підвищення творчих здібностей і підвищення мотивації навчання математики. Тому на наступному етапі, хоча роль практики перестає бути домінуючою, тим не менш, вона залишається важливим засобом мотивування розгляду того чи іншого фрагмента змісту і збудження початкового інтересу до нього. Тут математичний факт є результатом вирішення суто математичної задачі. На наступному етапі мотиваційна роль практики виражається в реалізації її світоглядної функції. При цьому усвідомлення ролі математичних знань, як найважливішого компонента людської культури, стає одним з провідних мотиваційних факторів, які забезпечують усвідомлене прагнення студентів до застосування засвоєного матеріалу в реальній життєвій практиці.

Розвитку мотивації учіння потрібні стимулююче середовище і цілеспрямований вплив через систему педагогічних прийомів. Тому загальні умови педагогічного стимулювання треба поєднувати із застосуванням різноманітних методичних прийомів, які прямо працюють на мотиваційний компонент лекції чи практичного заняття.

Для формування мотивів навчання потрібна раціональна організація навчально-виховного процесу, при якій студенти виступали б активними учасниками пізнавального процесу. У них з’являється внутрішня потреба до учіння, позитивне ставлення до навчального процесу в тому випадку, якщо вони мають можливість зайняти активну позицію у навчально-пізнавальній діяльності. Для цього потрібно викладачеві зрозуміло викладати матеріал, вміло організовувати самостійну роботу для оволодіння знаннями, уміннями й навичками, показувати практичну значимість навчального матеріалу, вміло поєднувати різні методи і прийоми навчання та способи навчальної роботи, створювати проблемні ситуації, використовувати елементи зацікавленості, викликати емоції, переживання подій тощо.

Важливе значення для мотиваційної сфери студентів має комп’ютер. Він впливає на формування позитивного ставлення до навчання тільки при роботі студентів з ефективними навчальними програмами. Такі програми передбачають ненав’язливий  спосіб  надання  допомоги. 

За нової парадигми освіти пріоритетним у педагогічному мисленні став новий підхід до ролі студента у навчальному процесі. Саме він повинен стати центральною фігурою на практичному занятті. Від творчої активності студентів, їх уміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися зі студентами академічної групи, з викладачем залежить результативність заняття. Вплинути на традиційний процес навчання, підвищити його ефективність, спрямувати його на розвиток особистості студента, на наш погляд, може використання інтерактивних технологій у навчанні,  суть якого полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх студентів, воно дає змогу педагогу стати справжнім лідером студентського колективу. Наведемо приклад "Кола ідей". Цей метод є ефективним щодо вирішення гострих суперечливих питань і корисним для створення списку ідей. Він дозволяє залучити усіх студентів до дискусії. Метою методу є залучення всіх до обговорення поставленого питання. Порядок проведення:

        Цей метод можна застосовувати і при створенні списку ідей. Він є ефективним також під час вирішення гострих проблем. Наприклад: попросіть студентів написати свою думку на аркуші паперу  щодо розв'язання даної задачі. Викладач збирає усі відповіді, складає список зазначених у них варіантів на дошці і починає дискусію, користуючись інформацією з карток.

Викладачу слід пам’ятати, що підведення підсумків є найважливішою частиною інтерактивного заняття, одним з етапів якого є оцінювання студентом власної участі в роботі малої групи . Наприклад:

Прізвище, ім’я

Оцініть себе по кожному з визначених напрямків від 0 до 2 балів.

1. Ви брали активну участь у роботі групи ___

2. Ви вносили вдалі пропозиції, які врахувала група ___

3. Ви надавали підтримку іншим членам групи ___

4. Ви висунули цілком нову ідею (новий підхід до розв’язування), що

сподобалось іншим ___

5. Ви вдало узагальнювали думки інших ___

6. Ви доповідали класу про результати групової роботи ___

Всього балів ___ .

Запропонований вид оцінювання студентом своїх досягнень дає можливість зважити рівень самооцінки, його достовірність, не розбіжність з думкою колективу. Дані параметри самооцінки допомагають виявити активність і працездатність студентів на занятті, вміння мобілізувати себе на сприйняття і переробку інформації. Участь студентів у самооцінюванні дає змогу зважити: чи вміють вони здійснювати перевірку, самоперевірку, взаємоперевірку, давати самооцінку й об’єктивну оцінку знань товаришів, чи вміють обґрунтовувати свої думки щодо оцінювання.

Одним з ефективних засобів формування позитивної мотивації засвоєння студентами математичних знань є використання на лекціях математики елементів історизму. Використання історичного матеріалу при вивченні математики істотно впливає на більш глибоке засвоєння студентами  основних понять, дає викладачу можливість правильно формувати уявлення про діалектику процесу розвитку математичної науки і емоційно налаштовувати студентів на хороше сприйняття культурної спадщини. Наприклад, вивчення історії розвитку поняття числа і операцій з натуральними числами дозволяє виявити, як відбувався процес «опредмечування» числа, яку роль відіграє оволодіння історично виробленим засобом зображення числа (оволодіння системою нумерації) у формуванні цього поняття. Мова йде про епізод з життя німецького математика К. Ф. Гауса (1777-1855). Коли йому було 9 років, вчитель, зайнятий перевіркою робіт учнів інших класів, задав на уроці таку задачу: «Порахувати суму натуральних чисел від 1 до 40 включно». Яким же було здивування вчителя, коли один з учнів (це був Гаус) через хвилину вигукнув: «Я вже вирішив ...»  Більшість учнів після довгих підрахунків отримали неправильним результат. У зошиті Гауса було написано одне число і притому вірне. Ось схема міркувань. Сума чисел в кожній парі 41. Таких пар 20, тому шукана сума дорівнює 41 · 20 = 820.

Уміло організований процес навчання математики розкриває великі резерви в розвитку предметної мотивації. Предметна мотивація навчання прямо пропорційно впливає на продуктивність навчання і розвиток особистості. Ефективне формування предметної мотивації студентів здійснюється в рамках спеціально організованого навчання математики, що задовольняє наступні вимоги:

- цілі і зміст навчання відповідають вимогам програми з математики;

- використані методи навчання відповідають рівню розвитку мотиваційної сфери студентів;

- забезпечується можливість для прояву студентами готовності до реалізації творчого пошуку.

Спираючись на розглянуті вище види роботи, які стосуються формування мотивів учіння у студентів, можна відмітити, що мотиваторами вивчення математики на факультеті початкової освіти є:

 1) залучення студентів до пізнавальної діяльності на лекції чи практичному занятті;

 2) утвердження гуманного ставлення до студентів, яке ґрунтується на повазі й вимогах до них;

3) задоволення потреб студентів у спілкуванні з викладачами та одногрупниками;

4) об’єктивна оцінка знань,  умінь, навичок студентів;

5) формування адекватної самооцінки студентами своїх можливостей;

6) підтримка успіхів студентів;

7) виховання відповідального ставлення до навчальної праці;

8) викладач як зразок для позитивного наслідування студентами.

Формування позитивної мотивації – надзвичайно складний процес, який вимагає терпеливого та мудрого педагогічного керівництва.