Сендик Д.Г.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Девіантна поведінка дітей із сімей трудових мігрантів

Демографічні проблеми у сучасному суспільстві та соціально-економічні, кризові явища в політиці, культурі, духовні і моральні суперечності зумовлюють складне матеріальне становище населення України, незадовільні житлово-побутові умови, несприятливий психологічний клімат у сім’ї, що позначається на її духовності та вихованні дітей. За різними оцінками щороку від 4,5 до 6,5 мільйонів наших співвітчизників перебувають на заробітках за кордоном. Поява нового типу сімей трудових мігрантів зумовлює небезпеку виникнення та проявів девіацій у поведінці дітей даної категорії.

Девіантна поведінка являє собою систему вчинків особистості, що відхиляються від загальноприйнятої норми.

О. В. Змановська називає такі специфічні ознаки девіантної поведінки: багаторазові, тривалі порушення норм, прийнятих суспільством; різноманітні прояви соціальної дезадаптації, які викликають негативну оцінку з боку інших людей; поведінка не ототожнюється з психічними захворюваннями чи патопсихологічними станами, хоча може за певних умов набувати патологічних форм (алкоголізм, наркоманія, тощо); результатом поведінки є заподіяння реальної шкоди самій особистості чи оточуючим [4, с. 180].

Діти трудових мігрантів є досить самостійні, проте вони не схильні до лідерства та не люблять брати на себе відповідальність за інших. Вони потребують особливих педагогічних та психологічних підходів, так як є емоційно вразливі. Ці діти не мають змогу повноцінно спілкуватися з батьками, їх соціалізація відбувається поза сім’єю, під дією різного роду чинників. Найбільший вплив на становлення особистості дітей, батьки яких знаходяться на заробітках, згідно експертних даних, має Інтернет. Тобто маємо ситуацію, за якої сім’я втрачає функцію основного агента соціалізації дитини трудового мігранта, а реальне соціальне середовище її комунікацій виховання замінюється «віртуальним».

В. Хлюпін зазначає, що у дітей трудових мігрантів виникають проблеми в емоційно-мотиваційній сфері на етапі первинної соціалізації, які позначаються на спілкуванні, навчанні та в майбутній трудовій діяльності. Шкільна успішність знижується, вулична компанія заміняє батьківський авторитет. Все це в комплексі призводить до бездоглядності із соціально-педагогічною занедбаністю, іноді із затримкою психічного розвитку. Така дитина випадає з-під впливу сім’ї та школи. У неї формується низька самооцінка, з’являється почуття емоційної незахищеності та непотрібності, відбувається викривлення ціннісних орієнтирів та моральних понять. Така дитина відчуває труднощі в стресовій ситуації і не здатна проговорити свої переживання; у неї втрачена життєва опора та несформоване уявлення про сенс життя [1, с. 72].

В. Сподар зауважує, що завдання соціально-педагогічної роботи з дітьми трудових мігрантів визначаються проблемами і потребами дітей, розв’язання яких вимагає, як інтеграції виховних впливів на дитину у загальноосвітньому навчальному закладі, так і ведення обліку таких дітей, чиї батьки перебувають за кордоном, а також обов’язкове спілкування з дитиною, шляхом бесід або консультування, формування об’єктивної самооцінки у дітей, життєвих планів, здійснення профорієнтації. В. Сподар вказує, що майже всім дітям трудових мігрантів властива одна характерна риса - порушення соціалізації, яка проявляється по-різному: нездатність адаптуватися до незнайомого середовища, до нових обставин, втрата або відсутність ціннісних орієнтацій, норм моралі й моральності, бездуховність, втрата інтересу до знань, шкідливі звички, жорстокість, агресивність, лінощі [2, с. 15].

Батьки повинні усвідомлювати, що вони виконують важливу соціальну роль - виховують майбутніх громадян нашої держави і кожна повноцінна родина є фундаментом здорового суспільства. Особливо проблемним є питання виховання підлітків у сім’ї трудових мігрантів, що породжене самою соціальною ситуацією їх вікового розвитку.

Важливим моментом у житті підлітків є пошук моральних цінностей, смислу життя. У цьому віці вони - максималісти. Особливе значення у процесі самовизначення і самоствердження підлітка відіграє соціальне середовище, зокрема сім’я, оскільки саме в підлітковому віці дітям як ніколи потрібний приклад батьків, їхня порада та підтримка. Відсутність одного чи обох батьків з причини трудової міграції негативно впливає на вищезазначені фактори. В цьому віці особливо чітко змінюється самооцінка в плані можливостей впливу, компетентності, і набагато менше - в плані особистісної цінності. У спілкуванні з друзями чи наодинці підлітки найчастіше відчувають себе самими собою, а у шкільній ситуації чи у спілкуванні з батьками і дорослими - рідко [3, с. 12].

Було встановлено, що підтримка батьків значно впливає на самооцінку підлітків, а якщо такої немає або вона незначна, то і самооцінка буде розвиватись не так як треба, а контроль і вимоги з їх боку або не будуть мати такого впливу, або лише підсилять цей процес

Література:

1. Хлюпін В. Робота з дітьми мігрантів в школі / В. Хлюпін // Соціальна педагогіка: Діловий журнал для соціальних робітників і педагогів. - 2011. - № 1. - С. 71-76.

2. Сподар В. С. Діти трудових мігрантів / В. С. Сподар // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2012. - № 4. - С. 14-18.

3. Пігіда В. М. Проблема зовнішньої трудової міграції населення: соціально-педагогічний аспект / В. М. Пігіда // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2013. - № 4. - С. 12-14.

4. Завацька Л. М. Технології професійної діяльності соціального педагога : навч. посібник / Л. М. Завацька. - К. : Видавничий Дім «Слово», 2012. – 240 с.