Танасієнко О.І., Тарасюк Я.В., Бахмат Ю.О., Шевчук О.А.

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

Бочарова В.Б.

Вінницький національний аграрний університет

ЕКОЛОГО-ЦЕНОТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДСТАНИКІВ РОДИНИ

ROSACEAE У РІЗНИХ ФІТОЦЕНОЗАХ с. КИРНАСІВКА ТУЛЬЧИНСЬКОГО РАЙОНУ

Щоб запобігти знищенню біологічної різноманітності, потрібно упорядкувати знання про живі організми, їх видовий склад. В зв’язку з цим, вивчення фіторізноманітності окремих територій має не тільки наукове, але й природоохоронне практичне значення.

Для вивчення флори дикорослих представників родини Rosaceae у різних фітоценозах с. Кирнасівки ми використовували літературні дані, матеріли гербарію кафедри біології Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського та матеріали власних досліджень, які проводились нами протягом вегетаційних періодів 2013-2015 років. Нами виявлено, що дикорослі представники родини Rosaceae належать до 19 родів. Найбільшим за кількістю видів є рід Potentilla – 8 видів. На другому місці у родовому спектрі розташований рід Rosa – 7 видів; на третьому місці – рід Alchimilla – 4 види; 3 роди – Fragaria, Rubus та Geum – по 3 види. По два види налічують роди Filipendula, Sorbus і Crataegus. Решта 10 родів представлені одним видом.

Трав’янисті види родини Rosaceae відзначаються різноманітними еколого-ценотичними особливостями. Як показав аналіз, у лісах, по чагарниках, на узліссях зустрічаються 5 видів, на трав’янистих схилах, луках – 5 видів, на вологих луках, у сирих місцях – також 5 видів. Ще 2 види приурочені до боліт. П’ять видів з родини Rosaceae зустрічаються на сухих схилах та пісках, по берегах річок. Чотири види частіше трапляються на полях, засмічених місцях, біля доріг.

Еколого-фітоценотичний аналіз флори проводимо за приналежністю видів до певного флороценотипу. Флороценотип – це сукупність рослинних формацій, едифікатори яких пройшли загальну адаптивну еволюцію під впливом певних тривало існуючих умов на певній території, що зайнята визначеним типом флори (Григора І. М., 2006). Розрізняють такі флороценотипи: неморальний флороценотип, кореальний, лучний (лучно-болотний), степовий (лучно-степовий), гігрофільний, рудеральний, сегетальний види рослин.

Підсумовуючи дані проведеного аналізу за флороценотипами, ми виявили, що переважають флороценотипи лісових місцезростань, а саме – неморальний – 17 видів (Fragaria moschata Duch., Fragaria viridis Duch., Fragaria vesca L., Waldsteinia geoides Willd., Alchimilla subrenata Bus., Aruncus vulgaris Raf., Pyrus communis L., Malus sylvestris Mill., Sorbus torminalis Crantz., Crataegus calycina Peterm., Crataegus levigata DC., Rubus idaeus L., Rosa crenatula Chrshan., Rosa dumalis Bechst., Prunus spinosa L., Cerasus avium Moench., Padus avium Mill.) і бореальний – 3 види (Sorbus aucuparia L., Rubus caesius L., Rubus hirtus Waldst et Kit.). До лучно-болотного належить 6 видів (Potentilla anserina L., Potentilla reptans L., Geum rivale L., Filipendula vulgaris Moench., Filipendula ulmaria Mixim., Sanguisorba officinalis L.), лучного і лучно-степового по 4 види (Potentilla erecta Hampe., Alchimilla monticola Opiz., Alchimilla gracilis Opiz., Alchimilla acutiloba Opiz. і Potentilla leucopolitana P.G. Műll., Agrimonia eupatoria L., Poterium sanguisorba L., Filipendula vulgaris Moench. відповідно). До видів синантропної флори, тобто рудерально-сегетального флороценотипу належить 11 видів (Potentilla canescens Bess., Potentilla argentea L., Potentilla impolita Wahlenb., Potentilla norvegica L., Geum urbanum L., Geum allepicum Jacq., Rosa agrestis Savi., Rosa micrantha Smith., Rosa corymbifera Borkh., Rosa tomentosa Smith., Rosa canina L.). Види неморального флороценотипу зустрічаються переважно в широколистяних лісових ценозах, по чагарниках та на узліссі, лучні види – на луках, сінокосах, пасовищах. Види синантропної флори найчастіше трапляються вздовж доріг, біля стежок, на берегах річок, біля осель, на засмічених місцях, пустирях, на полях та городах.

Нами проведений біоморфологічний аналіз флори. Біоморфою, життєвою формою, або екобіоморфою називають зовнішній вигляд (габітус) окремих груп рослин, який виникає в онтогенезі в результаті росту і розвитку в певних умовах середовища і відображає сукупність основних пристосувальних ознак (Нечитайло Л. Ф., 2004). За класифікацією життєвих форм Раункієра, 24 досліджуваних види рослин належать до гемікриптофітів. Це рослини, у яких бруньки відновлення зимою розташовані на рівні ґрунту і їх захищають рештки відмерлих вегетативних органів та сніг. Це багаторічні, переважно розеткові або напіврозеткові рослини. Деякі з них мають підземні кореневища. Сімнадцять видів – є фанерофітами. Це – види, у яких бруньки відновлення в зимовий період перебувають високо над землею Сюди відносять дерева й високі чагарники. Три види є хамефітами, тобто видами, бруньки відновлення яких взимку знаходяться невисоко над землею. Один вид – перстач норвезький належить до терофітів. Це одно – або дворічна рослина, у якої після плодоношення відмирають всі вегетативні органи – наземні та підземні.

Отже, дикорослі види родини Rosaceae відзначаються різноманітними еколого-ценотичними особливостями. Переважають рослини лісових фітоценозів. До неморального флороценотипу належать 17 видів. В лучно-болотних ценозах зустрічається 6 видів, в лучних – 4 види і лучно-степових – 4 види. До видів синантропної флори, тобто рудерально-сегетального флороценотипу належить 11 видів. За класифікацією життєвих форм Раункієра, переважна більшість досліджуваних рослин належать до гемікриптофітів; 17 видів, або 37,8% – до фанерофітів; 3 види – до хамефітів. Один вид – Potentilla norvegica L. належить до терофітів.