Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Горбань І. О.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Франчайзинг як особлива форма організації бізнесу

В сучасних умовах господарювання кожне підприємство, щоб не втратити свої позиції на ринку, змушене шукати нові форми організації бізнесу. Останнім часом досить актуальним став франчайзинг, його поширення зумовлене динамізмом ринку та дією конкурентів. Вивченням та дослідженням механізму використання франчайзингу займалися багато вчених-економістів, зокрема: М.Д.Бедринець, І.М.Школа. О. П. Корольчук, О. В. Зибарева, В. Дронь, О. Підопригора, І. Балабанов, І. Пишка, Г. Андрощук, В. Денисюк, А. Назаренко, В. Короленко та інші. Суть даної форми організації бізнесу полягає у тому, що добре відома на ринку фірма (франчайзер) продає свою торгову марку чи технологію виробництва іншій маловідомій фірмі (франчайзі), що забезпечує зростання обсягу реалізації для обох підприємств та зростання ефективності діяльності франчайзі в результаті використання нової для неї технології виробництва. За право займатися бізнесом його одержувач (франчайзі) сплачує частину отриманого доходу відповідно до укладеної угоди.

В основі франчайзингу як особливої форми організації бізнесу можуть лежати принципи маркетингу або розподілу товарів. У такому разі «батьківська компанія» зазвичай надає індивіду або іншій компанії право чи привілей здійснювати підприємницьку діяльність у відповідній формі в визначений період і в визначеному місці. Наприклад, за спільної згоди або на основі укладеної угоди фізична чи юридична особа бере на себе зобов'язання взяти партію товару і за певний період реалізувати цей товар на відповідній території. За це надаються певні привілеї, пільги у вигляді зниження ціни на зазначений товар і сплати мінімального відсотка від одержаного прибутку за реалізований товар.

Сутність франчайзингу як форми організації бізнесу детальніше можна розглянути на прикладі механізму застосування окремих його типів, адже кожен із них має суттєві особливості принципи застосування. Залежно від того, на якій стадії виробництва товар переходить від франчайзера в руки франчайзі, виділяють товарний, виробничий і діловий франчайзинг, які історично змінювали один одного. Товарний франчайзинг полягає у придбанні прав на продаж товару у тому вигляді, в якому він був виготовлений під торговою маркою головної компанії. Широка популярність головної компанії стає гарантією якості. Виробничий франчайзинг передбачає продаж франчайзі права на виробництво і збут продукції із сировини і матеріалів, закуплених у материнських компаній. Діловий франчайзинг має на увазі продаж права на організацію малого підприємства з профілем діяльності і назвою материнської корпорації. Сьогодні найпопулярнішим є продаж франшизи на вид діяльності, оскільки вона дає змогу разом із товаром продавати і широкий набір послуг.

Особливістю франчайзингу як форми господарювання є те, що, з одного боку, така система допомагає малим підприємствам уникнути ряду перешкод із заснуванням і функціонуванням власного бізнесу, з другого - як корпоративна структура, обмежує діяльність франчайзі. Але для дрібних підприємців переваги від використання франчайзингу переважають над недоліками.

Серед безперечних переваг франчайзингу є те, що за певну фіксовану плату франчайзі має можливість навчитися ефективних методів управління, підвищити свій професіоналізм і компетентність. Користуючись розробками материнської компанії, франчайзі ідуть у ногу зі споживчим попитом, і при цьому конкуренція відносно невелика (франшиза знижує гостроту конкуренції на визначеному сегменті ринку). Крім того, власник малого підприємства має можливість користуватися перевагами, які доступні тільки великим компаніям. До числа недоліків слід віднести: обмеженість самостійності, підприємницької ініціативи; обсяги продажу встановлюються власнику франшизи відповідно до політики маркетингу компанії-франчайзера; небезпека краху у випадку банкрутства або зменшення популярності франчайзера; проблеми спадкоємності справи.

Для франчайзера перевагами вважаються: збільшення ринку збуту при мінімальних вкладеннях; економія на матеріальному заохоченні найманих працівників. Крім того, перебуваючи безпосередньо біля споживача, франчайзі точніше відчувають його настрої, коливання попиту і умови конкуренції, що для франчайзера є продуктивним джерелом новаторських ідей. Але існує і ряд недоліків що стосуються франчайзера, а саме: зниження гнучкості системи управління, складність у переміщенні точки; проблеми з обліком і звітністю; складність проведення контролю. Суттєвим недоліком є неможливість заміни «небажаного» франчайзі, навіть якщо він невміло управляє точкою: доки не порушені ним умови франшизи, він «недоторканний». За таких умов певна негативна репутація одною франчайзі здатна заплямувати репутацію всієї мережі, кинути тінь на торгову марку.

Франчайзинг – це особлива форма організації бізнесу, що дозволяє розвиватися малим підприємствам та збільшує обсяги реалізації великих фірм за рахунок взаємодії таких двох типів суб’єктів. Такий взаємозв’язок великих і малих фірм дозволяє розширити збутову діяльність головної фірми в регіонах окремої країни чи за її межами, тобто на міжнародному рівні. Безперечно, в сучасних умовах економіки України франчайзинг є тим механізмом, що сприяє розвитку підприємництва і збільшенню кількості малих підприємств, але при цьому потребує подальшого удосконалення.