Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Ткаченко М.О.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств

Інвестиційна підтримка інноваційного розвитку підприємств залежить від специфічних особливостей інвестицій, таких як тривалий період окупності при реалізації інновацій, підвищений ризик реалізації, нерівномірність надходження доходів від здійснення інвестицій. Урахування цих особливостей і зміна умов функціонування підприємств визначають важливість подальшого вдосконалення принципів, форм, методів та пошуку джерел інвестиційної підтримки інноваційної діяльності підприємств. Тому виникає необхідність у формуванні нових наукових підходів до інвестиційної підтримки інновацій і розробки практичних основ для їхньої реалізації, що визначає актуальність теми дослідження та її практичну значущість.

Проблематиці інноваційно-інвестиційної діяльності приділяють велику увагу і зарубіжні, і вітчизняні вчені. На сьогоднішній день існує значна кількість робіт, присвячених різним аспектам інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства. У їхньому числі роботи таких вчених і фахівців, як О. Амоша, І. Ансофф, С. Аптекар, Ю. Бажал, І. Бланк, С. Брудник, А. Гальчинський, А. Голубенко, В. Жуков, В. Ковальов, Б. Койлі, Л. Кузьмінок,Д. Норкотт, Т. Овчаренко, А. Пригожин, Т. Райс, П. Рогожин, З. Румянцева, О. Савчук, Б. Санто, Н. Соломатін, А. Сухоруков, П. Харів, В. Хобта, Й. Шумпетер та інших, у яких досліджуються види інвестицій і інновацій, фінансові інструменти, фінансові ринки, методика оцінювання інвестиційних проектів тощо.

Однак, у відомих працях учених відсутні підходи до побудови цілісної системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств. На більшості підприємств структури управління не адаптовані до вирішення складних завдань інноваційно-інвестиційної діяльності в сучасних умовах господарювання. Зазвичай управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства здійснюється без урахування факторів ризику і невизначеності зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, і, як правило, зводиться до так званого ретроспективного управління на основі порівняння фактично досягнутих і запланованих показників. Усе це призводить до того, що ряд нововведень закінчуються комерційними невдачами. Численні дослідження вказують на важливість ефективного управління інноваційним проектом на всіх його стадіях, застосування унікальних організаційних форм інноваційного менеджменту, що найбільш відповідають умовам і характеру інноваційно-інвестиційної діяльності.

Інноваційно-інвестиційну діяльність сучасного підприємства необхідно розглядати як складну динамічну стохастичну систему, що складається з різних за своєю природою процесів, та у загальному випадку включає: інноваційний процес (НДДКР або пошук відповідних нововведень; кількісні, якісні та структурні перетворення); процеси організаційно-економічного, інвестиційного та соціокультурного забезпечення нововведень.

Можливості інвестування інноваційної діяльності підприємств залежать від специфіки об’єкта інвестування. Особливості інвестування інновацій залежать від етапів інноваційного процесу підприємства, рівня значущості інновації, очікуваного ефекту від її реалізації, масштабу здійснення інновацій. Ці фактори визначають вибір потенційних інвесторів і джерел інвестування інновацій, необхідний розмір інвестицій у їхнє здійснення, умови інвестиційної підтримки інноваційної діяльності.

З метою забезпечення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств, на державному рівні доцільно максимально повно використовувати всі важелі та стимули активізації інноваційно-інвестиційного процесу, створювати сприятливі умови для сталого розвитку національних підприємств та збільшення частки їх власних накопичень, проводити заходи з підвищення зацікавленості підприємств та організацій в активізації інноваційно-інвестиційних процесів та створювати можливості їх фінансового забезпечення. Найважливішими напрямами вдосконалення управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств на державному рівні автори вважають: активізацію використання державних замовлень; розробку заходів із стимулювання випуску наукоємної продукції, конкурентноспроможної на світовому ринку; стимулювання імпорту нових перспективних патентів, ліцензій, видів обладнання; проведення урядом тарифної політики щодо обмеження імпорту певних видів товарів з метою захисту національних товаровиробників. З метою реалізації зазначених напрямів доцільно запровадження низки конкретних заходів, що сприятиме оптимізації системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств: формування нормативно-правової бази та механізмів здійснення інноваційно-інвестиційної політики; визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку; створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу; забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва і фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності; фінансова підтримка та здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційно-інвестиційної діяльності.

Практична реалізація зазначених напрямів дасть можливість значно підвищити рівень інноваційно-інвестиційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні та залучені зовнішні інвестиції на інноваційну діяльність.