Економічні
науки/12.Економіка сільського господарства
К.е.н. Дідковська Л. І.
Державна установа «Інститут
економіки та прогнозування НАН України», м.Київ
Біоресурсний потенціал аграрного сектора[1]
Світових резервів розвіданих і доступних запасів нафти й природного газу вистачить на 50 років, вугілля – на
100 років [1]. Зважаючи на те, що Україна належить до енергодефіцитних країн, а
також в силу геополітичної ситуації, яка склалася останнім часом, питання
пошуку додаткових джерел енергії набуває особливої гостроти. Одночасно актуальним стає дослідження енергетичного потенціалу сільськогосподарських культур та впровадження їх
використання, оскільки використання нетрадиційних джерел енергії є важливим
фактором зниження використання традиційних паливно-енергетичих ресурсів[2],
покращення екологічного стану довкілля, а також розвитку сільського
господарства.
Отримання енергії з біомаси є перспективним та
актуальним напрямом сьогодення. За даними ООН близько третини потреб енергії в
світі можна продукувати за рахунок біомаси [2]. Нині
спостерігаємо значний розвиток біоенергетики в світі, зокрема протягом 2000-2011 рр. відмічено зростання у понад як 2 раза
виробництва електроенергії з біомаси (рис. 1). Значний ріст у даному сегменті
показали країни Азії (Індія, Китай) та Бразилія[3].
Водночас
у світі набуло широкого впровадження виробництво пелет, з подальшим їх
використанням як паливного матеріалу. Світовими лідерами у цьому напрямі слід
вважати ЄС, оскільки за даними FAO тут виробляється 10,3 млн т пелет в
рік, що у 2,5, 6 та 11,4 раза більше, ніж у США, Канаді та Росії відповідно. На
жаль в Україні показники набагато скромніші, до того ж значна частка
біосировини утилізується. Зокрема, за оцінкою спеціалістів, в Україні близько
20 млн т зернової соломи, 2 млн т деревних відходів та до 1,5 млн т
лушпиння соняшнику через ряд причин (проблеми зі збором, поставкою та
зберіганням; виробничі труднощі; субсидування викопних палив тощо) залишаються
невикористаними. Потенціал цієї біомаси оцінюється у щонайменше 11 млн т пелет,
вартість яких становить близько 1 млрд євро [3].
Рис. 1. Виробництво електроенергії з біомаси.
Джерело: IEA
statistics [Електронний ресурс] – Доступний з: <http://biomass.kiev.ua/images/library/info-materials/WBA-GBS-2014.pdf>.
Протягом 2000-2011 рр. світове
виробництво рідкого біопалива збільшилось у 5,3 раза, зокрема у 2011 р.
продукувалось близько 102 млрд л біопалива. Америка є світовим лідером у даній
галузі, оскільки найбільша частка (73,3% світового показника) біопалива
виробляється саме тут. Незважаючи на це, найбільші темпи розвитку
спостерігались у ЄС, де протягом 2000-2011 рр. виробництво біопалива зросло у
23 раза.
Рис.
2. Виробництво рідкого біопалива.
Джерело: IEA statistics [Електронний
ресурс] – Доступний з: <http://biomass.kiev.ua/images/library/info-materials/WBA-GBS-2014.pdf>.
У 2012 р. світове
виробництво біоетанолу становило 8,3 млрд л, де частка США – 60,7%, Бразилії –
26%. Водночас світове виробництво біодизеля складало 22,5 млрд л, в т.ч. в ЄС створено
9,1 млрд л, в США – 3,4 млрд л, в Аргентині – 2,8 млрд л та в Бразилії – 2,7
млрд л. Наразі ж в Україні не використовується сучасний потенціал у сфері
використання біоресурсів як продуцентів біопалива. Основним бар’єром у цьому
напрямі є відсутність сучасного технологічного супроводу.
Імплементація зарубіжного досвіду щодо розвитку
біонергетики у вітчизняну практику дозволить підвищити рівень енергетичної
безпеки та забезпечити розвиток сільського господарства. Аграрний сектор України має хороші передумови для розвитку
використання біоенергетичних ресурсів.
Сільськогосподарське виробництво одночасно може виступати як споживачем, так і
виробником енергоресурсів. Нині частка біомаси у загальному енергоспоживанні
України становить близько 2%, що вп’ятеро менше світового показника. За
підрахунками науковців економічно доцільний енергетичний потенціал біомаси в
країні становить 20-25 млн. т у.п./рік
(до 15% загального енергоспоживання). Основною сировиною є відходи
сільськогосподарського виробництва (солома, стебла кукурудзи, соняшнику) –
більше 11 млн. т у.п./рік та
енергетичні культури – близько 10 млн.
т у.п./рік [5].
Незважаючи
на те, що Україна є енергодефіцитною, наразі має місце використання невиправдано
високої частки природного газу у енергобалансі країни (близько 40%), тоді як у
більшості країн світу цей показник не перевищує 25%. Водночас, частка
відновлюваних джерел енергії в національному енергобалансі в 4 рази менша, ніж
у світі, та втричі – ніж у ЄС [2]. Альтернативою природному газу, який щорічно
імпортуються нашою країною, можуть стати біоенергетичні
культури, найбільш перспективними з яких вважаються:
цукрові буряки, цукрове сорго, міскантус, енергетична верба
тощо.
Нині
в Україні існує ряд компаній, які займаються вирощуванням енергетичних
плантацій. Зокрема, мова йде про: «Salis Energy» (розташована у Волинській та
Львівській областях, вирощують енергетичну вербу), «Phytofuels» (Полтавська обл., спеціалізація
– просо прутоподібне, міскантус, верба, сорго цукрове тощо), Агрохолдинг KSG Agro (Дніпропетровська обл.,
спеціалізація – міскантус). Останні успішно вирощують енергетичні плантації та
планують у 2015 р. збільшити площі під міскантусом до 2 тис. га [6].
Проте,
існує ряд перешкод для розвитку біоенергетики в Україні, для усунення яких
необхідно передбачити: впровадження механізму субсидування та пільгового
кредитування підприємств, що займаються вирощуванням енергетичних культур;
впровадження пільгового кредитування для закупівлі біоенергетичного обладнання;
забезпечення розробки та впровадження механізму перерозподілу державних
субсидій, що виділяються нині на теплову енергію, на користь енергії, що
створена з біомаси [5].
Виходячи
з викладеного вище можна зробити висновок, що розвиток сфери виробництва
енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива є
важливим фактором у скороченні використання традиційних паливних ресурсів та
зменшення імпортозалежності нашої країни, покращення екологічних показників та
розвитку аграрного сектора України.
Безумовно, вирощування енергетичних культур
з подальшим їх використанням у паливно-енергетичному комплексі можливе лише за умови впровадження механізму
державного стимулювання.
Література:
1.
Висоцький В. "Бридке
каченя" ядерної фізики та можливий прогрес світової енергетики [Електронний
ресурс] – Доступний
з: <http://gazeta.dt.ua/energy_market/bridke-kachenya-yadernoyi-fiziki-ta-mozhliviy-progres-svitovoyi-energetiki-_.html>.
2. Энергия из биомассы:
преимущества и барьеры [Електронний ресурс] – Доступний з: < http://oil-gas-energy.com.ua/wp-content/uploads/biomassa.pdf>.
3. Кузнєцова А. Виробництво пелет в Україні:
прибутковий варіант сталого розвитку? // Німецько-український аграрний діалог. Federal Ministry of Food, Agriculture and Consumer Protection. К.: 2012. – 23 с.
4.
IEA statistics [Електронний ресурс]
– Доступний з: <http://biomass.kiev.ua/images/library/info-materials/WBA-GBS-2014.pdf>.
5. Гелетуха
Г.Г. Сучасний стан та перспективи
розвитку біоенергетики в Україні / Гелетуха Г.Г., Желєзна Т.А., Кучерук П.П., Олійник Є.М. – Аналітична
записка БАУ. – К.: 2014. – 33 с.
6. Гелетуха Г.Г. Перспективи вирощування та використання енергетичних
культур в Україні / Гелетуха Г.Г., Желєзна Т.А.,
Трибой О.В. – Аналітична записка БАУ. – К.:
2014. – 33 с.