Огірчук Мирослав, ЕП-21д

Науковий керівник: Чорна Наталія Юріївна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ

Останні роки розвиток франчайзингових відносин на Україні привертає до себе все більше уваги з боку українських вчених та законодавців. Сьогоднішній стан франчайзингу в Україні є досить динамічним з точки зору зацікавленості зарубіжних компаній у виході і розвитку на українському ринку — в останні кілька років тут зберігається тенденція зростання на рівні 20-25% щорічно. Згідно із прогнозами фахівців, дана тенденція буде витримана і в майбутньому, тож варто очікувати збільшення кількості франчайзингових пропозицій, а що більш очевидно нових брендів. Першочерговим завданням сьогодні є приведення українського законодавства, що регулює франчайзингові відносини, у відповідність із міжнародними-правовими стандартами, адже штучне стримування його розвитку відбувається насамперед у площині правового забезпечення франчайзингу в Україні.

Метою даної роботи є аналіз законодавства при складанні, договору франчайзингу. Цій проблемі присвятили свої праці такі видатні українські юристи та економісти як: Н.М. Широбокова, A.B. Герасименко, В.І. Лященко, Е.Г. Кошелева та ін.

Як відомо, Федерація розвитку франчайзингу України в 2012 році завершила аналіз законодавчої бази ведучих країн світу та консультації з Європейськими експертами щодо розвитку законодавства в Україні та запропонувала законотворчим своє бачення необхідних змін, які якісно вплинуть на розвиток малого та середнього бізнесу в Україні [1].

Сьогодні компанії України, які співпрацюють з міжнародними брендами використовують декілька юридичних моделей співпраці [3, ст 40]:

— за прямим договором купівлі-продажу між продавцем товару та

покупцем в Україні;

— за договором купівлі-продажу та договором франчайзингу з афільованою юридичною особою покупця в зоні найвищого податкового та юридичного режиму.

— за прямим договором франчайзингу та договором купівлі-

продажу з афільованою юридичною особою покупця в зоні найвищого податкового режиму;

— за ліцензійним договором;

— за договором розвитку території;

— за договором комерційної концесії, що значно ускладнює

подальші стосунки.

— З одночасним використання декількох договорів, включаючи договорів про передачу ноу хау, тощо.

Договір франчайзингу - це комбінований контракт, який торкається різних галузей законодавства. Тут можна знайти елементи ліцензійної угоди, договору про надання послуг, договору про спільну діяльність, договору купівлі-продажу тощо. Тому при його укладенні можуть виникнути розбіжності, пов’язані з трактуванням окремих пунктів, що призводить у майбутньому до непорозумінь, розірвання договорів, пред’явленню претензій тощо. Щоб уникнути такого розвитку подій підприємства часто укладають замість одного комплексного договору франчайзингу три, а то й чотири окремих договори [4, ст 13]. Такий поділ, з боку , допомагає уникнути помилок при нарахуванні податків, але, з боку, він не дає змогу уникнути всіх аспектів відносин партнерів у юридичному плані.

У розвинених країнах держава створює спеціальні правила оподаткування операцій франчайзингу, тож, нікому й на думку не спадає спільну діяльність на окремі договори. Але в Україні спеціальні а оподаткування не встановлені, тому наші податкові органи намагаються іноді виділити елементи спільної діяльності з договору франчайзингу. Однак за умови правильного складання договору такі спроби зазвичай приречені на невдачу. Тому єдине, що може зробити податкова інспекція, - це подати до суду позов про визнання договору помилковим, укладеним з метою приховання іншого договору.

На теперішній час в Україні не існує спеціальної нормативно- законодавчої бази щодо франчайзингової діяльності. Норми Цивільного су України (ЦКУ) та Господарського кодексу України (ГКУ) охоплюють лише одну з його форм - комерційну концесію[4, ст 53].

За своєю сутністю комерційна концесія найбільше відповідає франчайзингу, що набув поширення у світовій практиці господарювання з років минулого століття. До речі, в усіх проектах ЦК вживався саме термін "франчайзинг" і лише на заключній стадії прийняття його було замінено терміном "комерційна концесія" (так і в ЦК Російської федерації), що не можна визнати вдалим у зв'язку з можливим ототожненням цінної концесії з концесіями, що регулюються ст. 40 ГК (в ЦК такі и відсутні). Проект Закону «Про франчайзинг» був запропонований Урядомом України, та розглянутий на засіданні Комітету з питань науки та освіти Верховної Ради України у січні 2002 року. Але під час обговорення законопроекту були висловлені зауваження, які не вирішені і по теперішній час.

З метою визначення місця договору франчайзингу серед інших видів договорівв необхідним є його законодавче закріплення, тому доцільним було працювати і, нарешті, прийняти Закон України «Про франчайзинг», більше, що проект цього закону був внесений на розгляд Верховної України ще 8 листопада 2001 р. Це, у свою чергу, сприяло б уніфікації цивільного законодавства України у сфері франчайзингових відносин і дало б змогу наблизити як систему правового регулювання, так і термінологію франчайзингу до світової практики.

Незважаючи на існування нормативно-правових актів, які в той чи я мірі регулюють франчайзингові відносини, в сучасних умовах розвитку франчайзингу в Україні першочерговою є необхідність створення окремого законодавчого акту, що регулює франчайзингові відносини, у якому необхідно передбачити особливості правового регулювання товарного, виробничого та ділового видів франчайзингу[3, ст 566]..

Таким чином, забезпечення ефективної діяльності та розвитку франчайзингових відносин в Україні вимагає розробки та правового закріплення нових форм державного стимулювання франчайзингу і механізму Їх реалізації на практиці. Заходи щодо стимулюванні франчайзингу мають бути визначені на рівні загальнодержавної програми з розвитку підприємництва в Україні.

Список використаних джерел:

1. Інформаційний центр франчайзингу: визначення понятті Міжнародною Асоціацією франчайзингу (Franchise Information Center - Définition of Franchising) [Електронний ресурс]. — Режим доступу vvww.fianchisedirect.com/information/introductiontofranchising/definitionf franchising/7/80/

2. Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник О.М. Вінник. - 2-ге вид., змін., та доп. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. — 766 с.

3. Сулеєвич А. Підводні рифи модної бізнес-моделі, або критичний погляд на франшизу для малих і середніх підприємств // Синергія. - 2013ю - № 1. - С. 34—41.

4. Цірат Г.В. Договори франчайзингу: автореф. дисертації к-та юрид. наук: спец. 12.00.03 «Договори франчайзингу» / Г.В. Цірат. -К.: 2012. -13 с.