Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Шафранська Т.Ю., Хомутова Д.В.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Роль держави в активізації інноваційної діяльності в Україні

У сучасних умовах господарювання інноваційна діяльність є найважливішим засобом забезпечення умов становлення економіки країни, структурних зрушень у народному господарстві, забезпечення технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- та макрорівнях, що обумовлює актуальність даного дослідження. При ефективному використанні інновацій країна може не тільки компенсувати нестачу внутрішніх інвестиційних ресурсів, а ще й підвищити ефективність виробництва та конкурентоспроможність вітчизняної продукції завдяки введенню новітніх технологій та аналізу прогресивного досвіду управління інших країн світу.

Інноваційна діяльність спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг. У сучасних умовах жорсткої конкуренції, в основі якої лежить боротьба за технологічне лідерство, ринкову перевагу отримують ті підприємства, економіка яких базується на інноваціях та пов’язаних з ними нових технологіях. Відповідно, питання активізації інноваційної діяльності займає одне з ключових місць як в фінансово-господарській діяльності підприємства, так і в національній економіці.

Інноваційна активність – це творча діяльність виробників товарів чи послуг, яка може бути виражена в досягненні приросту новизни техніко-технологічних, економічних, організаційних, управлінських, соціальних та інших показників різних процесів, товарів та послуг, що пропонуються на ринку. На інноваційну активність суб’єктів господарювання впливають різні фактори, які можуть носити зовнішній або внутрішній характер або внутрішній по відношенню до підприємства – об’єкта інноваційної діяльності. Серед зовнішніх факторів впливу на інноваційну активність визначають економічні, політичні, правові, демографічні, соціальні, науково-технічні, екологічні та інші характеристики середовища, в якому відбуваються інноваційні процеси. Внутрішні фактори інноваційної активності визначаються, насамперед, ефективністю використання обмежених ресурсів (матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних тощо).

Проблема підвищення інноваційної активності промислових підприємств потребує особливої уваги. Рівень інноваційної активності визначається рівнем визначеності зовнішнього середовища, рівнем розвитку науково-технічного, соціально-економічного, організаційно-управлінського потенціалу держави, стабільністю політичного та правового середовища, що взагалі обумовлює можливості підприємства в розробці та реалізації довгострокової інноваційної стратегії. Саме довгостроковий характер інноваційної стратегії є підґрунтям для визначення факторів підвищення інноваційної активності.

На думку авторів, провідна роль в підвищенні активності інноваційної діяльності належить державі, адже за будь-яких часів держава залишається потужним механізмом досягнення загального соціально-економічного розвитку суспільства. З позиції визначення ролі держави у становленні інноваційної системи, інституціональний механізм забезпечення процесу створення та поширення інновацій має три обов’язкових складові: систему державної підтримки фундаментальних і прикладних досліджень; різноманітні форми та джерела фінансування; непряме стимулювання та підтримку досліджень інноваційного підприємництва. Інституціональний механізм забезпечення інноваційної діяльності є складною системою взаємопов’язаних структур, що займаються виробництвом і комерційним впровадженням наукових знань і технологій у межах національних кордонів.

З метою стимулювання інноваційної діяльності доцільно формування на рівні держави концепції активізації інноваційної діяльності, основними положеннями якої мають стати: орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України; визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку; формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності; створення умов для збереження, розвитку й використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу; забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності; фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики; інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності; підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності. Відповідно, держава має забезпечити реалізацію зазначеної концепції шляхом визначення й підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального й місцевого рівнів; формування й реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм; створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки й стимулювання інноваційної діяльності; фінансової підтримки виконання інноваційних проектів; підтримки функціонування й розвитку сучасної інноваційної інфраструктури. Крім того, в сучасних економічних умовах необхідна розробка рекомендацій щодо покращення методики оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств, оптимізації управління інноваційною активністю в державі та окремих її регіонах, вибору форм та методів державної підтримки інноваційних проектів з метою покращення інвестиційного клімату та посилення притоку інноваційних інвестицій.

Ефективне управління інноваційними процесами, їх раціональний розподіл між сферами виробництва – один із найважливіших чинників економічної стабілізації, забезпечення економічного росту та структурної трансформації економіки України. Інноваційна діяльність в Україні має стати пріоритетним напрямком розвитку економіки, який здобув високу підтримку держави.