Економічні науки/2. Макроекономіка

К.е.н., доц. Павлюк Т. І., Кимач С.О.
Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету
м. Вінниця, Україна

Фактори що визначають утворення валютного курсу держави

Постановка проблеми. В умовах глобальних змін динаміка реального обмінного курсу валют як економічно розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються, характеризується високим ступенем нестабільності. Поява обмінних курсів національних валют пов’язана в першу чергу з розвитком міжнародної торгівлі, яка вже давно стала невід’ємною частиною економічної діяльності країн світового співтовариства. Валютні курси впливають не тільки на міжнародну торгівлю, але і на національну економіку країни, тому що стан національної валюти тісно пов’язаний зі станом усіх секторів економіки. У коливаннях обмінних курсів національних валют, та в умовах глобалізації, коли обмінні курси почали справляти могутній і багатосторонній вплив на стан економіки окремих, проблеми курсоутворення набувають особливого значення.

Завданням статті є узагальнення результатів досліджень зарубіжних і вітчизняних фахівців щодо впливу короткострокових та довгострокових факторів на динаміку обмінного курсу. Зокрема, особливу увагу приділено такому фактору курсоутворення, як інформаційні потоки, який є одним із вагоміших чинників впливу на коливання динаміки валютного курсу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми курсоутворення вивчало багато науковців. Зокрема, розробкою і дослідженням основних факторів, які впливають на динаміку обмінного курсу займалися такі західні вчені, як К. Макконнелл та С. Брю [7], Б. Баласс та П. Самуельсон [10], Д. Багваті , Дж. Кейнс [3] та ін. Упродовж останніх років опубліковано ряд досліджень вітчизняних економістів, присвячених цій проблематиці. Зокрема, досить широко питання курсоутворення та факторів, які впливають на цей процес висвітлені у роботах: Ф. Журавки [5], Я. Белінської [1], Т. Вахненко [2], Ф. Рогача та Ю. Курзи [8, 9], Є.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для наукового обґрунтування напрямів розвитку валютно-курсової політики України та розробки комплексу практичних рекомендацій, що забезпечать реалізацію цього завдання, необхідним є визначення ролі факторів, що здійснюють визначальний вплив на формування валютного курсу.

Ефективна реалізація валютно-курсової політики центрального банку передбачає необхідність урахування всіх факторів, які можуть вплинути на динаміку обмінного курсу національної валюти. Валютний курс як економічна категорія - являє собою ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошових одиницях інших країн.

Обмінний курс відображає зовнішню вартість національних грошей щодо валют інших країн і цим відрізняється від оцінки внутрішньої вартості національної грошової одиниці, що визначається її купівельною спроможністю і залежить більшою мірою від темпів інфляції в країні. Валютний курс, що встановлюється центральним банком має певні функції:

1)валютний курс є засобом інтернаціоналізації грошових відносин;

2)на основі валютного курсу здійснюється порівняння цінових структур окремих країн, результатів виробничого відтворення, торговельного і платіжного балансів;

3)на основі валютного курсу національні витрати прирівнюються до єдиного вартісного еквівалента – до інтернаціональної вартості;

4)через механізм валютного курсу перерозподіляється національний продукт між країнами [4].

Відомо, що встановлення обмінного курсу відповідно до чинних правил і норм валютного законодавства називається валютним котируванням. Котирування може передбачати встановлення валютного курсу або на законодавчому рівні у вигляді офіційного курсу центрального банку, або на основі ринкових механізмів як певний паритет між попитом і пропозицією.

курс продавця завжди вищий за курс покупця. Різниця, між курсом покупця і курсом продавця для суб’єкта валютного ринку (банку), який здійснює котирування, є джерелом прибутку.

Оскільки загальний процес курсоутворення валют розпочинається зі співвідношення купівельної спроможності різних національних валют, то купівельна спроможність (сила) кожної національної валюти виражається сумою товарів і послуг, що їх можна придбати на дану грошову одиницю. Співвідношення купівельної спроможності валют стосовно певної групи товарів і послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності. Варто зазначити, що ідея паритету купівельної спроможності була висунута ще в 1556 р. Мартином де Ацпілкуета Наварро і пізніше стала предметом дослідження багатьох відомих економістів, таких як Д. Рікардо та Д. Юм, Р. Дорнбуш та С.Фішер, М. Бурд та Ч. Виплош та інших.

Теорія паритету купівельної спроможності стверджує, що відмінності у валютних курсах відображають купівельну спроможність різних валют. Іншими словами, обмінні курси валют різних країн досконало пристосовані, щоб відображати співвідношення рівнів цін у цих країнах. Проте на практиці валютні курси значно відхиляються від паритету купівельної спроможності, навіть упродовж тривалих періодів часу. І все ж, на думку таких видатних західних економістів, як К. Макконнелл та С. Брю відносний рівень цін є визначником валютних курсів.

Проблематика утворення валютного курсу та окреслення факторів, що впливають на його динаміку були дослідженні вітчизняними економістами, зокрема Ф. Журавкою [5,6]. Економіст класифікував фактори курсоутворення поділивши їх на дві основні групи:

а)кон’юнктурні (короткострокові) фактори;

б)структурні (довгострокові) фактори.

Цілком справедливою є думка вченого про те, що кон’юнктурні (коротко-

строкові) фактори або фактори стану впливають на динаміку валютного курсу відповідно до короткочасних змін ділової активності та не пов’язані з тими чи іншими зрушеннями у реальному секторі господарства.

До таких факторів можна віднести такі як: зміна представницької влади та рівень довіри до неї з боку суб’єктів ринку; політичні рішення, що можуть позначитися на грошовій і валютній системі країни; участь у воєнних діях чи внутрішня соціальна нестабільність; поширюванні через засоби масової інформації чутки, прогнози і здогадки, що породжують ажіотаж на валютному ринку; наявність і рівень протиріч між різними політичними силами країни; стабільність чинності законодавчої бази та рівень виконання законів в економічній сфері.

Особливої уваги заслуговує такий фактор, як економічний розвиток країни і темпи зростання її ВВП. Наприклад, на думку економіста Ф. Рогача [8], на сьогоднішній день бачення взаємозв’язку між валютним курсом та станом і розвитком економіки зводиться до двох основних тез, що відбивають прямий і зворотній зв’язок між ними і властивостями валютного курсу.

Стосовно впливу рівня процентних ставок на динаміку валютного курсу, то можна стверджувати, що цей фактор визначає міжнародний рух капіталів. Підвищення процентних ставок за депозитами робить інвестиції у валюті певної країни більш привабливими, а отже є засобом залучення іноземного капіталу, що сприяє підвищенню курсу національної валюти. І, відповідно, зниження ринкових ставок процента зумовлює відтік іноземних капіталів за кордон, що призводить до зниження попиту на національну валюту та її здешевлення.

Як зазначалось вище, одним із вагомих структурних факторів, які здійснюють вплив на курсоутворення є стан платіжного балансу країни, який впливає на валютний курс залежно від наявності активного чи пасивного сальдо. Активне сальдо платіжного балансу сприяє підвищенню обмінного курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з боку іноземних боржників для погашення їхніх зобов’язань перед національними експортерами та кредиторами. Пасивне сальдо платіжного балансу зумовлює зниження валютного курсу, оскільки зростає попит на іноземну валюту з боку національних боржників (вони продають національну валюту в обмін на іноземну для погашення зовнішніх зобов’язань)

Грунтовне дослідження М. Евансом та Р. Лайонсом [10] сутності інформаційних потоків, які ініціюють потоки заявок на купівлю-продаж валюти і визначають короткострокові коливання обмінного курсу, дозволило їм запропонувати так звану “нову мікроструктурну теорію”. У “новій мікроструктурній теорії” доводиться, що зміна поточного обмінного курсу залежить від двох факторів: перший – це знання щодо очікуваної різниці у дохідності капіталу всередині країни і за її межами. Другий – це ступінь усвідомлення допущених помилок у попередніх оцінках рівня віддачі на капітал, що дозволяє їх виправити.

Висновок. Технологічні зміни в економіці, які впливають на продуктивність праці і рівень дохідності капіталу, не матимуть впливу на валютний курс до тих пір, доки інформація не стане відомою дилерам. неоднакове реагування обмінного курсу на важливі новини визначається особливостями інформаційної структури суспільства. У цьому разі інформація викликає дострокову реакцію обмінного курсу. Варто зазначити, що чим вища довіра до валюти, тим більшою є її частка у міжнародних розрахункових операціях і тим вищий попит на неї з боку суб’єктів міжнародної торгівлі, тому динаміка цього попиту безпосередньо впливає на обмінний курс. Із розвитком валютного ринку в умовах економічної глобалізації, удосконаленням його структури посилюється потреба у прогнозуванні динаміки обмінного курсу, здійснення, якого неможливе без врахування усіх факторів, як короткострокового, так і довгострокового характеру. Аналіз результатів дослідження свідчить про те, що сприятлива цінова динаміка на зовнішніх ринках, зростання зовнішньоторговельного обороту, накопичення зовнішніх активів і скорочення зовнішніх зобов’язань створюють об’єктивні передумови для ревальвації національної грошової одиниці.

Література:

1.Белінська Я.В. Роль інформаційних потоків у функціонуванні сучасного валютного ринку // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 10. – С. 17–24.

2.Вахненко Т. Визначальні фактори формування обмінних курсів // Вісник Національного банку України.– 2009. – № 8. – С. 31–37.

3.Веймер, Девід Л., Ейден Р. Вайнінг Аналіз політики: Концепції і практика / Пер. з англ. Іван Дзюб, Анатолій Олійник; Наук. ред. О.І. Кілієвич. – К.: Основи, 2008. – 654 с.

4.Драчко-Єрмоленко Є., Сакунова І. Деякі математичні підходи до прогнозування валютного курсу // Економіст. – 2008. – № 6. – С. 38–41.

5.Журавка Ф.О. Валютна політика в умовах трансформаційних змін економіки України: Монографія.–Суми: Ділові перспективи; ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2008. – 334 с.

6.Журавка Ф.О., Русаненко І.С. Прогнозування валютного курсу як один із інструментів хеджування валютного ризику // Фінанси України. – 2000. – № 9. – С. 49–58. 230

7.Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю Макроекономіка: Монографія. – Львів: Просвіта, 1997. – 671 с.

8.Рогач Ф. Щодо цілей валютно-курсового регулювання в Україні // Економіст. – 2008. – № 1. – С. 25–27.

9.Рогач Ф., Курза Ю. До системи валютних курсів // Вісн. Нац. банку України. – 2011. – № 7. – С. 56–61.

10. Evans M.D.D. The microstructure of foreign exchange dynamics. – Washington, DC: Georgetown University, 1998 / Цит. за: Алехин Б. Валютный рынок и микроструктурные финансы // Вопросы економики. – 2010. – № 9. – С. 50–58.