Сизоненко О.А.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут, Україна

Оцінка газу (метану) вугільних родовищ як супутньої продукції

Ефективність управління любим підприємством залежить передусім від повноти та достовірності отриманих інформаційних ресурсів, цінність яких визначається здатністю комплексно характеризувати всі об’єкти обліку, у тому числі і такі специфічні, як газ (метан) вугільних родовищ.

Слід зазначити, що на даний час практично відсутні наукові публікації, присвячені проблемам оцінки метану.

Існуюча методика бухгалтерського обліку підприємств, які здійснюють реалізацію газу та його продуктів споживачам, передбачає оцінку та калькулювання собівартості метану вугільних родовищ як супутньої продукції.

Згідно загальноприйнятому визначенню супутня продукція - це продукція, отримання якої супроводжує процес виробництва основної продукції, але не є основним завданням такого виробництва. Слід зазначити, що жоден офіційний правовий акт (в тому числі Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та Податковий кодекс України) не надають визначення терміна «супутня продукція», що утруднює її калькулювання.

Для постановки правильного обліку метану як супутньої продукції, необхідно встановити, чи можна його взагалі визнати активом. Згідно п. 5 П(С)БО 9 запаси визнаються активом, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена [1]. На підставі цього можна стверджувати, що тільки та частина метану, що буде у подальшому використана, підлягає оцінці. Та ж частина добутого метану, що підлягає емісії чи спалюванні на факелі не визнається активом, а отже і не оцінується.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. [1].

Порядок визначення справедливої вартості активів наведено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств». Так, згідно з пунктом 4 цього Положення справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін активу або сплату зобов’язання у результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Згідно з додатком до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 справедливою вартістю готової продукції є ціна реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку) виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічної готової продукції та товарів [1].

Вищевикладене дозволяє скласти алгоритмічну послідовність оцінки газу (метану) вугільних родовищ як супутньої продукції (рис. 1).

Рис. 1. Алгоритмічна послідовність оцінки газу (метану) вугільних родовищ як супутньої продукції

Сучасна методика оцінки метану як супутньої продукції має певні недоліки. По-перше, дослідники [2] вказують на те, що головною особливістю супутньої продукції є відсутність додаткових витрат на її виготовлення, чого не можна сказати про газ (метан) вугільних родовищ.

По-друге, виробнича собівартість основної продукції повинна зменшуватися на вартість супутньої продукції. Як відомо, підприємства гірничої промисловості здійснюють облік та калькулювання витрат за економічними елементами, зміст та грошове вираження яких за відповідний звітний період розкривається у формі №10-П «Звіт про собівартість готової вугільної продукції» та додатках до неї. Зазначена форма є головним інформаційним джерелом аналізу витрат вугледобувних підприємств, проте вона не передбачає виокремлення витрат на видобування та використання метану вугільних родовищ. Отже, можна зробити висновок, що фактично такі витрати не вираховуються при калькулюванні собівартості вугілля, що призводить до її суттєвого завищення.

По-третє, метан, як супутню продукцію, окремо не калькулюють, що унеможливлює процес розрахунку його реальної собівартості. У свою чергу, це не дозволяє встановлювати відповідні ціни на метан та продукти його переробки. Таким чином вугледобувне підприємство може втрачати додаткові вигоди за рахунок відсутності релевантної інформації.

Недосконалість існуючого порядку оцінки метану обумовлюють необхідність реалізації таких напрямів його вдосконалення:

розробити бланки форм первинної документації із метою відокремленого обліку операцій з видобування та використання метану. Вдосконалити існуючі бухгалтерські регістри шляхом доповнення їх відповідною інформацією;

організувати калькулювання метану як окремої корисної копалини. Оптимізувати стадії виробничого циклу, вибрати таку структуру витрат (сполучення витрат на видобуток вугілля та видобуток метану) і метод їх розподілу, щоб економічний результат був максимальним;

розробити методи оцінки собівартості реалізованого метану та механізм формування ціни реалізації;

запропонувати систему субрахунків для накопичення витрат (за елементами), пов’язаних з видобутком метану, обліку операцій з використання метану для власних потреб, реалізації метану та продуктів з нього, цільового використання коштів, вивільнених у зв'язку з наданням пільги з податку на прибуток,

запропонувати систему субрахунків для реалізації квот на викиди метану в межах Кіотського протоколу;

розробити форми внутрішньої звітності, які б дозволили отримувати інформацію про видобуток метану та формування його собівартості, про використання для власних цілей та формування фінансового результату від реалізації метану.

Удосконалення існуючої методики бухгалтерського обліку на вугледобувних підприємствах за запропонованим порядком дозволить калькулювати реальну собівартість метану, встановлювати ефективну ціну його реалізації, виявити резерви для зниження собівартості вугільної продукції, в цілому буде сприяти підвищенню інформаційної місткості обліку операцій з видобування та використання газу(метану) вугільних родовищ для прийняття ефективних управлінських рішень у цій сфері.

Література:

1. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку:  [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://kodeksy.com.ua/buh/psbo.htm

2. Поліщук І.Р. Розвиток методики бухгалтерського обліку процесу виробництва / І.Р. Поліщук, О.В. Бондар // Вісник ЖДТУ. – 2012. – №3 (61). – С. 155-157