Экономические науки/7. Учет и аудит

К.е.н., доцент Королюк Т.М.

Тернопільський національний технічний університет ім. І.Пулюя, Україна

КЛАСИФІКАЦІЯ РИЗИКІВ В ОБЛІКУ

На сьогоднішній день у вітчизняній науці практично відсутні класифікації ризиків в бухгалтерському обліку. Поясненням такої ситуації є історичні факти. Так, ще при зародженні радянської влади було прийнято ряд законодавчих актів, в яких було поняття виробничо-господарського ризику. Але з середини 30-х років 20 століття категорія «ризик» була оголошена буржуазним поняттям, невластивим для держави з плановим характером розвитку економіки, при якій державні органи планували і розподіляли. До того ж адміністративно-командна система управління державною економікою не допускала розвитку підприємництва [1, с. 105]. Фактично виникнення, а точніше відродження поняття «ризику» пов’язано з виникненням недержавної форми власності, коли господарюючі суб’єкти у своїй діяльності стикалися з невизначеністю і, відповідно, з ризиком прийнятих рішень. Кожне таке рішення пов’язане з певною ділянкою роботи господарюючого суб’єкта, що зумовлює певний вид ризику. Для прийняття такого рішення потрібно володіти інформацією, яка формується найбільшою мірою в системі бухгалтерського обліку.

Ризики в системі бухгалтерського обліку володіють певними особливостями порівняно з іншими економічними ризиками. Проте наявні в науковій літературі підходи до загальної класифікації всіх ризиків, при всій їх розрізненості, у своїй сукупності здатні виступити в ролі певної теоретико-методологічної основи комплексної класифікації ризиків в системі бухгалтерського обліку за різними ознаками.

Перш ніж розглядати класифікацію ризиків в системі бухгалтерського обліку, зупинимо свою увагу на розумінні поняття «класифікація» та визначенні основних правил побудови будь-якої класифікації. Пошук визначення поняття «класифікація», здійснений в мережі інтернет, дав можливість отримати такі пояснення: класифікація (фр., англ. classification походить від лат. classis - клас і facio - роблю) - це система розподілення об’єктів (процесів, явищ) за класами (групами тощо) відповідно до визначених ознак [2]. Метою класифікації є визначення місця в системі будь-якої одиниці (об’єкта), а відтак встановлення між ними наявності деяких зв’язків. Тобто під класифікацією розуміють систему супідрядних понять будь-якої галузі знання чи діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення зв’язків між цими поняттями.

З метою вирішення питання класифікації ризиків в бухгалтерському обліку автором взято за основу монографію С. С. Розової «Класифікаційна проблеми в сучасній науці» (1986 р.), яка присвячена гносеологічному аналізу класифікаційної проблеми як у природничих, так і суспільних науках [3]. Класифікація у монографії визначена як три різні явища: процедура побудови класифікації, побудована класифікація та процедура її використання. Наприклад, класифікація – це розподіл предметів якого-небудь роду на класи згідно найбільш суттєвим ознакам, які притаманні предметам даного роду і відрізняють їх від предметів інших родів, при цьому кожний клас займає в отриманій системі визначене постійне місце і, в свою чергу, поділяється на підкласи. Як вказує С. С. Розова, перша частина даного визначення характеризує класифікацію як процес, а друга частина – отриманий результат.

В монографії зазначено, що класифікація об’єктів дослідження передбачає: 1) формулювання принципів побудови певної класифікації, куди входить вказівка на цілі та задачі, де фіксується і оцінюється попередній досвід та формулюється основа; 2) перелік класифікаційноутворюючих значень основи класифікації і відповідних їм класів; 3) опис виділених класів [3, с. 36].

При цьому в якості правил побудови класифікації розглядають правила поділу понять. Вони включають в себе наступні вимоги: 1) при одному і тому ж поділі необхідно використовувати одну і ту ж основу; 2) поділ повинен бути співставним, тобто кількість елементів поділу, разом взятих, повинен бути рівний обсягу поняття, що ділиться; 3) елементи поділу повинні взаємно виключати один одного. Поділ повинен бути безперервним. Члени поділу повинні бути поняттями супідрядними і безпосередньо нижчими по відношенню до родового поняття [3, с. 42].

Поряд з цим останнім часом особлива увага сучасних науковців зосереджена на системному підході для класифікації ризиків. Для кращого розуміння наведемо визначення даного поняття: «Системний підхід (англ. systems thinking – системне мислення) – це напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об’єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв’язків між ними, тобто розгляд об’єкта як системи» [2]. При цьому системний підхід розвиває і конкретизує такі категорії діалектики, як зв’язок (філософія), відношення, зміст і форма, частина і ціле та ін. Основним засобом системного підходу є системний аналіз, тобто науковий метод пізнання, що являє собою послідовність дій з установлення структурних зв’язків між змінними або елементами досліджуваної системи.

Основні принципи системного підходу полягають в наступному: 1) цілісність, яка дозволяє розглядати систему одночасно і як єдине ціле, і як підсистему вищестоячих рівнів; 2) ієрархічність побудови, тобто наявність множини (принаймні двох) елементів, які розташовані на основі підпорядкування елементів нижчого рівня елементам вищого рівня. Реалізація цього принципу добре видна на прикладі будь-якої конкретної організації, яка являє собою взаємодію двох підсистем: керуючої і керованої. Одна підпорядковується іншій; 3) структуризація, яка дозволяє аналізувати елементи системи і їх взаємозв’язки в рамках конкретної організаційної структури. Як правило, процес функціонування системи обумовлений не стільки властивостями її окремих елементів, скільки властивостями самої структури; 4) множинність, яка дозволяє використовувати множину кібернетичних, економічних і математичних моделей для опису окремих елементів і системи в цілому; 5) системність - властивість об’єкта володіти всіма ознаками системи.

Враховуючи наведені вище підходи до класифікації та системний підхід, які не суперечать один одному, а взаємодоповнюють, побудуємо класифікацію ризиків в системі бухгалтерського обліку (за принципом від загального до одиничного). За об’єкт дослідження обрано підприємство як систему, на яку впливають як зовнішнє середовище, так і внутрішнє. Відповідно підсистемами визначено види діяльності підприємства, які в сукупності формують систему. Кожен вид діяльності підприємства конкретизується за допомогою об’єктів, які в результаті оцінки дають інформацію про кожен вид діяльності.

Виходячи з підходів до класифікації видів діяльності, а також об’єктів облікової системи, нами запропоновано наступні класифікаційні ознаки: 1) за місцем їх виникнення; 2) види діяльності; 3) об’єкти обліку.

За місцем виникнення ризики поділяються на зовнішні, які залежать від державного та професійного регулювання бухгалтерського обліку, та внутрішні, що зумовлені веденням бухгалтерського обліку конкретним підприємством.

Згідно другої класифікаційної ознаки відповідно можна виділити наступні види ризиків: ризики операційної діяльності (ризики постачання, виробництва, збуту, управління); ризики фінансової діяльності (кредитний ризик, валютний ризик тощо); ризики інвестиційної діяльності (ризики від реалізації необоротних активів, майнових комплексів тощо).

Відповідно до об’єктів обліку ризики можна класифікувати наступним чином: 1) ризики господарських засобів (ризики основних засобів, ризики нематеріальних активів, ризики капітального будівництва, ризики довгострокової дебіторської заборгованості тощо); 2) ризики джерел формування господарських засобів: ризики власного капіталу (ризики статутного капіталу, пайового капіталу, додаткового капіталу, резервного капіталу, вилученого капіталу, неоплаченого капіталу, нерозподілених прибутків (непокритих збитків)), ризики зобов’язань (ризики кредитів, ризики кредиторської заборгованості, ризики за виплатами працівникам, ризики розрахунків зі страхування, ризики за податками й платежами, ризики розрахунків з учасниками тощо); 3) ризики господарських процесів (ризики доходів, ризики витрат, ризики фінансових результатів).

Дана класифікація ризиків носить характер трьохрівневої системи, тобто група (внутрішні та зовнішні) ® вид (ризики операційної діяльності, фінансової діяльності, інвестиційної діяльності) ® підвид (ризики господарських засобів, ризики джерел формування господарських засобів, ризики господарських процесів).

Запропонована класифікація ризиків дасть можливість бухгалтерам, не докладаючи зайвих зусиль, відображати в обліку одночасно з об’єктом ризики, які супроводжують певний об’єкт. Дана класифікація підпорядкована до розробленої системи вітчизняного бухгалтерського обліку, є достатньо зрозуміла для користувача бухгалтерської інформації та не суперечить чинному законодавству з питань обліку.

Література:

1. Милевич А. С. К вопросу о предпринимательских рисках в малом бизнесе / А. С. Милевич // Современные наукоемкие технологии. – 2008. – №2. – С. 105-107.

2. Вікіпедія. Україномовний розділ відкритої багатомовної мережевої енциклопедії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0.

3. Розова С. С. Классификационная проблема в современной науке / С. С. Розова. – Новосибирск : Наука, 1986. – 224 с.