Музика и життя / 1. Музика: вивчення та викладання

Старший викладач Гур’янова Наталя Миколаївна,

Старший викладач Зворська Надія Антонівна

Харківська гуманітарно-педагогічна академія, Україна

МУЗИЧНА НАЦІОНАЛЬНА КУЛЬТУРА – ОДНА З ОСНОВ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Актуальними проблемами в освіті сьогодення поряд з засвоєнням молоддю новітніх знань і упровадження новітніх технологій постає питання забезпечення всебічного розвитку і виховання молоді у процесі навчання, насамперед виховання її здібностей та задатків на засадах української музичної культури.

Гуманістична спрямованість розвитку сучасної освіти ініціює нові специфічні задачі, які потребують створення культурно-творчої атмосфери в процесі формування особистості, спрямованості педагогічної науки і практики до культурних, загальнолюдських цінностей, актуалізовані проблеми духовно-морального виховання особистості студента.

Аналіз сучасних досліджень дозволяє прослідкувати виховання у студентів здібностей до творчої самореалізації, соціальну самореалізацію особистості, мотивацію саморозкриття особистості у юнацькому віці, самовизначення студента в діяльності комплексного навчального виховного закладу.

В умовах державного відродження України особливо гостро постає проблема виховання творчої особистості, активний потенціал якої необхідний для подальшого розвитку, освоєння та використання досягнень в галузі педагогічних наук. Її вирішення пов’язане з гуманітарними та художньо-естетичними аспектами інтелектуального суспільства. У зв’язку з цим педагогіка музичної освіти ставить перед собою мету всебічного розвитку динамічно активної особистості, формування художніх інтересів та естетичних потреб, становлення спроможності творчо мислити. Тому, вирішення основного завдання - творчість як виховний момент - повинно, на нашу думку, відбуватися через мистецтво.

Ми вважаємо, що саме на заняттях музики у вищому навчальному закладі існує можливість доцільної взаємодії різних видів мистецтв, тобто використання поетичного слова, творів живопису, можливість зосередити увагу студентів на змістовному сенсі музики.

Пошуки шляхів удосконалення професійної підготовки вчителя музики у ВНЗ привели нас до висновку про взаємозв’язок педагогічної та естетичної культури. Процес підготовки майбутнього музиканта-педагога перебуває у руслі проблем, які розв’язує загальна теорія педагогіки і практика вищої школи.

Метою даної публікації є висвітлення проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців у закладах вищої освіти, яка передбачає в умовах сьогодення особливі підходи до організації навчально-виховного процесу. Практична реалізація їх пов’язана з гуманітаризацією змісту освіту, пошуком нових форм, методів та прийомів навчання студентів. Сучасний навчально-виховний процес у вищій школі впливатиме на духовний потенціал майбутнього фахівця лише за умови гуманізації всіх форм навчання та виховання, які, по суті, полягають у формуванні особливої форми розвитку духовного потенціалу музикантів-педагогів та власної позиції щодо цього.

Відповідно до професійного призначення музикантів-педагогів, згідно з державними стандартами вищої освіти передбачається: 1) впровадження у суспільне життя України стратегічних ідей в галузі освіти і культури; 2) формування духовних цінностей у молоді; 3) використання основ педагогічної майстерності та сучасних технологій в роботі з творчими колективами (оркестр народних інструментів, інструментальний ансамбль). Майбутні музиканти-педагоги покликані збагачувати духовний потенціал українського народу, зберігати і примножувати традиції національної культури в загальнолюдському контексті.

Проблема виховання молоді на цінностях музичної культури набуває особливого значення у підготовці музикантів фахівців, зокрема вчителів музики, чия особиста система художніх цінностей та вміння формувати її у майбутніх вихованцях багато в чому зумовлює рівень естетичного розвитку підростаючого покоління взагалі.

Як відомо, музика - найбільш емоційний вид мистецтва, що знаходить тісні контакти зі сферою чуттєвої культури й емоційним досвідом молоді. Але характер засвоєння музичних цінностей залежить не лише від чуттєвих переживань, а й від рівня сформованості соціального досвіду молодих людей і чим ширше і багатший цей досвід, тим усвідомленіше естетичні потреби, інтереси й ідеали, тим має бути вищім рівень орієнтацій студентства у справжніх цінностях музичної культури.

Сьогодні, коли Україна є краєм вільним, суверенним і демократичним, особливу роль набуває завдання педагога виховувати молодь в дусі національної свідомості. Для цього ми включаємо в програми зі спеціального, додаткового, обов’язкового інструмента (баян, акордеон) більше творів української народної музики, які підкреслюють красу і багатство музичної культури рідного краю.

Формування духовного потенціалу особистості майбутнього фахівця характеризуються деякими особливостями.

Найціннішим першоджерелом у вихованні культури почуттів музиканта є глибоке вивчення історії і культури свого народу. Адже високі гуманістичні ідеї, що складають основу загальнолюдської культури, властиві нашому народу і разом з тим є спільним для всіх надбанням. Вони відображені в його правдивій історії, поезії, літературі, живопису, музиці.

Відчути душу народу, його мрії, надії, переживання в різні періоди історії неможливо без вивчення пісенного етносу в усій повноті його поетичної змістовності. Необхідно накопичувати знання з фольклору шляхом запам’ятовування та виконання якомога більшої кількості народних пісень, інструментальних творів українських композиторів, обробок народних пісень та танців, а в зразках інструментального фольклору – прийомів імпровізації, характерних ритмоінтонаційних зворотів, підголоскової поліфонії тощо.

Народна пісня – джерело духовності музичного мистецтва, вона несе додаткову інформацію для поглибленого вивчення життя, побуту, важливих історичних подій, культурної спадщини, сповненої гуманістичних ідей, історії боротьби народу за краще майбуття. З її допомогою виховується справжня культура почуттів музиканта. Треба підкреслити, що музичні заняття поступово випрацьовують у студентів такі риси, як творчі здібності, фантазію, самостійність, а водночас навички поведінки у сучасному середовищі.

У сфері величезного і різноманітного багатства культури кожної нації музична культура займає одне з провідних місць. Музика, як мистецтво взагалі, є для українців джерелом віри і натхнення.

Впроваджуючи у навчальні програми студентів твори народної музики ми обумовлюємо розвиток у них національної свідомості, відчуття емоційного переживання, історичного осмислення та розуміння минулого свого народу, усвідомлення своєї причетності до цього загального історичного процесу. Знання фольклору також розкриває молодій людині можливості для різнобічних уявлень про буття й історичне минуле своїх близьких, що створює умови для різнобічних духовних контактів з жителями інших країн, співіснування з ними на ґрунті взаєморозуміння і взаємоповаги. Вивчення ж національної специфіки музичного фольклору важливе тому, що лише конкретне її з’ясування допоможе зрозуміти риси загальнолюдських цінностей, складні процеси переходу національного на рівень міжнаціонального.

Фольклор – одна з тих складових частин духовної культури, в якій найповніше виявлені її національні елементи, притаманні тому чи іншому народові риси національного характеру. Разом з тим фольклор кожного народу, зокрема музичний, розвивався не відособлено, а в постійних творчих зв’язках з іншими інонаціональними музичними культурами і йому, більшою чи меншою мірою, властиве загальнолюдське, яке, в свою чергу, також не безнаціональне.

Важливим завданням сьогодення є постійний пошук актуалізації творів минулого, переведення їх з потенційних в актуально діючі цінності. Такі твори зберігаються, розшукуються, тиражуються, а з цією суто дослідницькою діяльністю безпосередньо контактує виконавське мистецтво, що відроджує для сучасного слухача музичні зразки минулих епох. Будь-яке використання музичних творів минулого в сучасне художнє життя виявляється тим чи іншим тлумаченням цих творів з сучасної точки зору.

Класична музика також дає людині уявлення про духовні досягнення людства, які зображені в звуках, про багатство людських переживань і засобів її вираження у різних епохах і різними авторами. А оскільки емоційне переживання, що виникає у процесі спілкування з твором мистецтва, неподільно пов’язане з естетичною цінністю, з тим, що композитор виступає за добро і красу, то естетичні відчуття, які виникають при прослуховуванні творів класики, дають уявлення слухачеві про характер і зміст духовних пошуків орієнтацій людей минулих поколінь.

Обізнаність у галузі світового мистецтва і літератури сприяє підвищенню загальної культури особистості. Кроком у розвитку культури почуттів, набутті навичок володіння і слухове засвоєння зразків музичної творчості в її безмежній різноманітності – історичній, національній, стильовій, жанровій, інструментальній, камерній, оркестровій, вокально-хоровій [6].

Отже, музичне виховання є процесом і педагогічною тактикою, які ставлять собі за мету пізнання прекрасного. Слухання музики, співпереживання з виконавцями вимагає великого емоційно-інтелектуального напруження і підготовленості. Розуміння великих інструментальних та вокально-інструментальних творів не приходить саме собою. Сьогодні в Україні проводиться велика робота з молоддю щодо виховання її в дусі патріотизму і почуття своєї приналежності до народної культури. Ведуться запеклі дискусії про створення кращих матеріальних можливостей для молодого покоління з метою ширшого доступу до скарбниць народного мистецтва. Сперечаються діячі культури, незадоволені забрудненням ефіру далеко не кращими творами західної поп-культури.

Звернення до народних джерел сьогодні зумовлене не тільки одвічною потребою культури, але й небезпекою, щоб у великій гонитві за культурою Європи і Америки не втрати своєї національної специфіки, не згубити того прекрасного, що віками створювалось і залишилось в традиціях народу.

Література:

1. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні: Навчальний посібник. Київ.: Інтелект, 1995-368c.

2. Калачник Н.Г. Естетичні смаки: їх витоки і формування. Запоріжжя: Просвіта, 2001-23c.

3. Копєйкіна О. Розвивати творчу особистість // Дошкільне виховання. №7. 2003-12c

4. Костюк О. Сприймання музики і художня культура слухача. К., 1965-69c.

5. Литвинова Н. Розвиток творчої особистості у позашкільній діяльності // Рідна школа. №8. 2003-48c.

6. Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості К., 1996-234c.