Педагогічні науки/ 2. Проблеми підготовки спеціалістів

К. пед н. Н.А. Олійник

Вінницький національний аграрний університет

Технологія формування соціальної активності студентів–аграріїв.

Пошук оптимальних форм соціального виховання в умовах вищої освіти вимагає по-новому поглянути на завдання підготовки конкурентоспроможного, відповідального, соціально-активного фахівця, з чітко вираженою громадянською позицією, здатного до постійного самовдосконалення. Однією з умов формування соціально активної, діяльної особистості майбутнього фахівця виступає технологізація освітнього процесу.

Реалізація технологічного підходу у формуванні соціальної активності студентів формується на основні принципів технологізації виховання:

– створення спільної для всіх організаційної форми виховання (спеціально організованої позанавчальної діяльності), спрямованої на формування соціальної активності студентів;

– індивідуалізація даної діяльності, доведення її до кожного суб’єкта виховної системи ВНЗ.

Технологізація діяльності викликана складністю формованого якості – соціальної активності студентів і спрямована на визначення комплексу заходів з метою підвищення ефективності організованої позанавчальної діяльності. Аналізуючи останні дослідження доречно виділити їх загальні характеристики:

– доцільність (чітке формулювання чітких, конкретних, діагностичних цілей);

– процесуальність (розчленування процесу, його послідовність, безперервність, відтворюваність всіх процедур і дій);

– постійний зворотний зв’язок і керування процесом (забезпечення збереження структури, підтримання режиму діяльності, реалізацію програми, мети діяльності);

– гарантований, стійкий, позитивний, тривалий і діагностичний результат.

Важливими аспектами технологізації формування соціально активної особистості в умовах університету, виступають:

– колективний характер;

– соціально-педагогічна спрямованість на створення умов ефективної соціалізації (самостійне освоєння студентами соціального досвіду, громадських і професійних норм і цінностей);

– оптимізація процесу організації виховної роботи в університеті шляхом програмування діяльності викладачів і студентів;

– забезпечення єдності життєво-практичних і педагогічних явищ, загальних та індивідуально-особистісних завдань соціального виховання;

– професійна майстерність викладачів, які організовують виховну діяльність студентів, врахування їх професійних умінь, спрямованих на формування особистості майбутнього фахівця в певних соціально-педагогічних умовах.

Технологія формування соціальної активності студентів відноситься до соціально-педагогічних технологій, тобто способів створення умов для позитивного саморозвитку, соціальної адаптації, соціального захисту людини шляхом виховного впливу на особистість і поведінку [3]. Поетапне включення студентів у позанавчальну діяльність здійснюється на основі врахування цілей середньої професійної освіти, виховання і розвитку особистості майбутнього фахівця, що передбачає розробку і впровадження конкретної соціально-педагогічної технології.

Технологія формування соціальної активності студентів являє собою оптимальну послідовність соціально-педагогічної діяльності, що організовується в рамках позанавчальної роботи зі студентами, що дозволяє отримати оптимальний результат у вигляді сформованості на високому рівні компонентів соціальної активності особистості, у відповідність з запрограмованими витратами часу і коштів. Це система традиційних та інноваційних виховних засобів, спрямованих на поетапне формування соціальної активності особистості, які сприяють успішній соціалізації.

Технологізація процесу формування соціальної активності студентів передбачає трирічний цикл діяльності, протягом якого всі учасники встигають усвідомити доцільність і значення організованого процесу, апробувати його на досвіді.

Етап Цілепокладання (1 навчальний рік) пов’язаний із загальною метою виховання у ВНЗ і спрямований на досягнення прогнозованого результату – формування соціальної активності студентів. На цьому етапі відбувається первинне формулювання цільової установки діяльності фахівців і організаторів позанавчальної роботи. Мета зумовлює вибір засобів і способів її досягнення, визначає напрями пошуку додаткових джерел інформації про умови і соціальне середовище життєдіяльності студентів. На даному етапі також здійснюється вихідна діагностика рівнів сформованості соціальної активності студентів, підбір відповідних діагностичних методів і процедур.

Планово-прогностичний етап.(1-2 навчальний рік) Сутність планування організованого процесу полягає у визначенні структури організованого процесу, основних видів позанавчальної діяльності і заходів, їх змісту на конкретний період. Мета планування – вироблення єдності дій з адміністрацією та педагогічним колективом університету, з одного боку, і з колективом студентів, громадськими структурами – з іншого; встановлення термінів реалізації рішень; уточнення пріоритетних напрямів, етапів діяльності.

Прогнозування (3-й навчальний рік) передбачає систематичний аналіз і передбачення тенденцій формування соціальної активності студентів у позанавчальній діяльності, підготовку завчасно обґрунтованих пропозицій, програм, визначення шляхів конструктивного вирішення поставлених завдань.

Таким чином, найважливішою соціально-педагогічною функцією установи з вищої освіти виступає створення умов для формування у майбутніх фахівців параметрів соціальної активності, необхідних для успішної професійної та життєвої реалізації. Технологізація процесу формування соціальної активності студентів у позанавчальній діяльності виступає одним з таких умов, що дозволяє створити відкритий виховний простір, де особистість активно використовує можливості соціуму для розвитку своїх професійних якостей і збагачення соціального досвіду.

Література.

1. Иванова Г.П. Методика формирования социальной активности студентов педагогического колледжа / Г, П, Иванова, Э. Ф. Шакирова – М: МГПУ, 2009.

2. Мардахаев Л.В. Основы социально-педагогической технологи / Л. В. Мардахаев – Рязань: Изд-во «Ярмарка», 1999г.

3. Социально-педагогические технологии в деятельности образовательного учреждения. / Под ред. Торохтия В.С. – М., 2007.

4. Хайкин В.Л. Активность: характеристики и развитие / В. Л. Хайкин – М.: МПСИ; Воронеж: Модэк, 2000.