Осадча О.В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

ВПЛИВ ПІЗНАВАЛЬНИХ СТИЛІВ СТУДЕНТІВ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Проблема розвитку творчої особистості стає все актуальнішою в умовах становлення України як зрілого суспільства на міжнародній арені. У зв’язку з цим постає питання, чи забезпечують компоненти навчального процесу продуктивні результати, чи зберігається при цьому індивідуальність студента. Якщо ми кажемо, що програма з іноземних мов дуже складна, і студенти не можуть виконати її, значить програма складена неправильно. Низька результативність занять, відсутність прогресу може бути пояснена об’єктивними факторами: недостатня початкова підготовка, мала кількість аудиторних годин, досить важкий матеріал, але все ж треба звернути увагу на пошук нових шляхів викладання іноземної мови, звернувшись при цьому до досліджень відомих педагогів та психологів. Цікавим в цьому відношенні здається приклад з Альбертом Ейнштейном, який у підлітковому віці вважався дуже слабким учнем. Але, коли пізніше він поступив до ліцею, де використовувалися методи з опорою на розвиток досвіду, почався ріст його інтелектуальних здібностей. На думку Б.Лу Лівер, «всі учні, без винятку, можуть вчитися. Єдине, до чого вони можуть бути нездатні – це вчитися так, як передбачено конкретною програмою або вчителем» [1; 6].

В методиці навчання іноземних мов розроблені різноманітні форми реалізації індивідуального підходу: самостійна робота (self-directed learning); самостійне оволодіння іноземною мовою шляхом використання підручників, але під керівництвом вчителя (autonomous learning); самостійна домашня робота (home learning); індивідуальна робота з вчителем (one-to-one teaching); оволодіння мовою в спеціалізованих центрах (self-access centers). Під індивідуальним підходом мається на увазі навчання студентів за єдиною програмою, але з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей [2; 250].

До індивідуально-психологічних особливостей відносяться пізнавальні стилі студентів. У кожної людини при сприйнятті інформації активізується притаманним йому стиль пізнання. Існує декілька класифікацій пізнавальних стилів. Якщо взяти критерій міри самостійності, творчого підходу до завдання, то можна виділити 5 основних стилів:

1) адаптивний (пошук рішення поставленої будь-ким проблеми; перевага алгоритмічних прийомів інтелектуальної роботи);

2) евристичний (винахід більш ефективних методів);

3) дослідницький (самостійне формування цілей власної діяльності з орієнтацією на збір інформації з проблеми);

4) інноваційний (здатність породжувати нові ідеї, створювати нові продукти – організаційні, комунікативні);

5) смислопошуковий (здатність знаходити нове розуміння проблеми) [3; 16].

Було б логічно виділити студентів з різними пізнавальними стилями в окремі групи, але дослідження показують, що при такому розподіленні результати не покращуються. Правильне рішення може виглядати наступним чином: у процесі навчання треба створити умови для формування та розвитку пізнавального стилю кожного студента. При цьому студенти з різними стилями повинні мати змогу обирати свою лінію навчання у межах одного начального простору (на занятті і у позакласній діяльності).

Б. Лу Лівер порівняла «західні» (традиційна для західної культури орієнтація на логіку та порядок) та «незахідні» підходи до навчання та виділила такі риси:

1) У західному підході домінує ліва півкуля (вербально-аудіальний стиль; переважає пояснення та контроль результатів), тоді як у незахідному – домінує права півкуля (домінує вільне пояснення з опорою на цілісну уяву).

2) У західному стилі спостерігається контекст-незалежність (матеріал без контексту, тестовий контроль, заучування, запам’ятовування) у незахідному – контекст-залежність (зв’язок матеріалу з оточенням, твори на вільну тему).

3) Західний стиль концентрується на деталях, контрастах; незахідний – на порівнянні, пошуку нових рис.

4) Західний стиль залучає дедуктивний стиль мислення (правила, обґрунтування), тоді як незахідний залучає індуктивний стиль (приклади, винятки з правил, втомлюваність від пояснень).

5) Західний стиль передбачає аналітичність мислення (інформація з підручника, аналіз та пояснення навчального матеріалу), незахідний – синтетичність мислення (вивчення оригінальних текстів, цінування загальної ідеї та можливості її розвивати).

6) Для західного стилю характерна імпульсивність (швидкий темп, зміна видів діяльності), для незахідного стилю характерна рефлективність (потребує час на роздуми, концентрується на одній діяльності, переважають довгострокові проекти. [1].

Навчання студентів надає широкі можливості для поєднання цих стилів та створення різних завдань на одному навчальному просторі. Ми широко застосовуємо фахові автентичні тексти з метою подальшого їх аналізу та реферування, написання анотацій. На основі цих текстів створюються реальні ситуації для обговорення на заняттях («Лист до психолога»), рольові ігри. Студенти також залучаються до розробки методичного матеріалу (картки, роздатковий матеріал, пошук літератури).

Міжпредметні зв’язки (обговорення матеріалу, що вивчається на заняттях з психології) теж сприяє індивідуалізації навчального процесу.

Література

1. Ливер Б.Лу. Обучение всего класса. – М.: Новая школа, 1995.

2. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник / За ред. С.Ю. Ніколаєвої.- К.: Ленвіт, 2002 . – С. 249-255.

3. Холодная М.А. Виды познавательных стилей // Практична психологія і соціальна робота. – 2003. – №9. – С. 12- 29.