К.Е.Н. доцент Петрашевська А.Д.

Студентка Куликова Ю.В.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОКОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В МЕДИЧНІЙ ОСВІТІ

Концепція інформатизації вищої освіти передбачає комплексний підхід до створення інформаційного середовища навчання, яка має інтегрувати в себе традиційні та нові інформаційні технології, що відповідають сучасним вимогам освіти. У контексті нашого дослідження особливого розгляду вимагає застосування інфокомунікаційних технологій у системі вищої медичної освіти, адже проблема формування комплексного розгляду явищ є однією з головних у процесі підготовки студентів медичних ВУЗів.

Швидкий розвиток світової медичної науки, інформаційних технологій і вдосконалення української страхової системи пред'являють підвищену вимогу до професійного рівня лікарів. Сучасне замовлення потребує, щоб фахівці вільно володіли інформаційними та комунікаційними технологіями. Для підвищення ефективності освітнього процесу студентів впроваджуються мультимедіа-технології в медичну освіту (необхідні технічні і програмні засоби), що додають процесу навчання велику гнучкість, динамічність, наочність, особистісну і професійну орієнтованість [1].

Мультимедійні CD-ROM в наш час стали популярним дидактичним засобом медичної освіти. З розвитком Internet/Intranet технологій народився новий вид мультимедійних засобів: web-орієнтовані. В таких засобах наявні наступні незаперечні переваги:

- Можливість одночасного користування великою кількістю користувачів.

- Користувачі можуть бути віддалені на будь-яку відстань від педагога, що дозволяє використовувати такі продукти як засіб дистанційного навчання.

- Велика, порівняно з їх попередниками, апаратна і фундаментальна незалежність.

- Порівняна легкість внесення змін до готового продукту, при чому зміни одразу ж становляться доступними для всіх користувачів.

- Окрім того, продукт також може бути записаний на CD-ROM і розповсюджуватися серед користувачів, які не мають доступу до Internet.

У період переходу до інформаційного суспільства виникають нові потреби суспільства у підготовці нових спеціалістів-медиків, де лікар зайнятий збором та обробкою інформації, користуючись комп’ютерними технологіями у системі лікар-хворий, і може використовувати отримані дані в діагностиці захворювання та лікування. При цьому, майбутній спеціаліст-лікар повинен мати певний рівень професіональної культури роботи з інформацією, використовувати його для отримання, обробки, збереження, захисту та розповсюдження потрібної інформації. Знання, вміння і навики роботи з інформацією визначають суть його інформаційної культури.

Інформаційна культура будучи об’єктом соціального життя, виступає як предмет, засіб та результат соціальної активності людини, приводить до зміни багатьох сформованих соціально-економічних, політичних і духовних уявлень, вносить якісно нові риси в образ життя і професійну діяльність сучасного лікаря.

Сьогодні в багатьох країнах і міжнародних організаціях розробляються численні телемедичні проекти. Всесвітня організація охорони здоров’я розробляє ідею створення глобальної мережі телекомунікацій в медицині. Мається на увазі електронний обмін науковими документами та інформацією, її прискорений пошук з доступом через телекомунікаційні мережі до спеціалізованих баз даних, проведення відео конференцій, заочних дискусій та нарад, електронного голосування. Тому, формування інформаційної культури спеціаліста-лікаря в процесі навчання є актуальним.

Одним із методів покращення соціально-економічного стану в галузі медичного обслуговування та підвищення показників ефективності використання інноваційних інфокомунікаційних технологій являється телемедицина («медицина на відстані» від грец. «Tele» – вдалину, далеко) [2].

Даний метод використовується там, де відстань є критичним фактором. Надання послуг здійснюється представниками всіх медичних спеціальностей з використанням інфокомунікаційних технологій (ІКТ) після отримання інформації, необхідної для діагностики, лікування та профілактики захворювання [3]. Телемедицина – це досить новий напрямок на стику декількох областей – медицини, телекомунікацій, інформаційних технологій. Безперечно, що одне з головних її переваг – це можливість надати висококваліфіковану допомогу фахівців провідних медичних центрів у віддалених районах і істотно заощадити при цьому витрати пацієнтів. Завдяки телемедицині студенти можуть «відвідувати» відеолекції або спостерігати за ходом операції, що проводиться найавторитетнішими фахівцями, знаходячись у цей момент за сотні і тисячі кілометрів.

Існують різні напрями телемедицини:

- телемедичні консультації [4]. Телемедичні системи дозволяють організувати дистанційну відеоконсультацію з лікарем-експертом (відеоконференцію) на будь-якій відстані і передати практично всю необхідну для кваліфікованого висновку медичну інформацію (виписки з історії хвороби, рентгенограми, комп'ютерні томограми, знімки УЗД і т.д.).

- теленавчання – проведення телемедичних лекцій, відеосемінарів, конференцій, завдяки чому у лікаря з'являється реальна можливість безперервної професійної освіти, що включає як теоретичну, так і практичну підготовку.

- теленаставництво. Застосування мережевих відеокамер, що дозволяє організувати трансляцію хірургічної операції, завдяки чому більш досвідчений лікар може дистанційно контролювати дії свого менш досвідченого колеги в режимі реального часу.

- телехірургія та дистанційне навчання. Знаходиться на стадії експериментальних розробок. Передбачає використання телекерованих маніпуляторів і дистанційне керування ними безпосередньо при проведенні операцій. Найбільш відповідальний і складний з точки зору реалізації напрямок в даний час є суто експериментальною методикою, впровадження якої в практику вимагає виконання багатьох технологічних інновацій.

Слід відзначити, що перспективи телемедицини пов'язані з подальшою мініатюризацією контрольно-вимірювальних засобів, впровадженням смарт-технологій, робототехніки, новітніх досягнень інформатики, прикладних аспектів нанотехнологій.

Як бачимо, впровадження технологій у всі сфери життєдіяльності людини – це цілком природній процес, який характерний для сучасного суспільства, що ввійшло і до «інформаційного віку». Суспільство, де провідну роль будуть відігравати інфокомунікаційні технології, в набагато більше зацікавлене в тому, щоб його громадяни могли самостійно діяти, активно приймати рішення із застосуванням цих технологій, гнучко адаптуватись до змінюваних умов життя. Використання сучасного програмного забезпечення у навчанні студентів створює всі умови формування професійних навиків особистості відповідним вимогам сучасності.

Крім того, використання інформаційних технологій у вищій освіті дає змогу обмінюватись теоретичним і практичним досвідом кваліфікованих спеціалістів з іншими навчальними закладами за допомогою інтерактивних, комп'ютерних та інфокомунікаційних технологій, опубліковувати результати наукових досліджень. Разом з тим, проблема застосування сучасних інформаційних педагогічних технологій, з метою підготовки студентів вищих навчальних закладів до застосування інфокомунікаційних технологій у майбутній професійній діяльності, залишаються поки недостатньо дослідженими. Можна виділити наступні можливості інформаційних технологій у навчанні:

- пред'явлення навчального матеріалу, включаючи моделювання, роботу студентів у певному інформаційному середовищі тощо;

- отримання і аналіз різної інформації;

- систематизація та логічне впорядкування навчального матеріалу;

- засіб розвитку мислення шляхом вирішення завдань, моделювання різних ситуацій;

- використання прикладного програмного забезпечення для вирішення різноманітних завдань з предметної області;

- підготовка навчальних завдань, методичних та дидактичних матеріалів.

Таким чином, інформаційні технології сприяють сучасному соціальному замовленню, яке вимагає вдосконалення професійної підготовки фахівців, які міцно володіють інформаційними та комунікаційними технологіями, що набули характеру істотного чиннику соціально-економічного та науково-технічного розвитку.

Література:

1. Орлов В.А., Гиляревский С.Р. Економічна оцінка ефективності лікування. Огляд літератури. Охорона здоров’я Російської Федераціїю 1997.

2. Дуганов М. Д.  Оцінка ефективності втрат на охорону здоров’я на регіональному та муніципальному рівнях М.Д. Дуганов. - М.: ІЕПП, 2007.

3. Інформаційні системи і технології: додаток в економіці та управлінні. Кн. 6/ Під ред. Ю.Г.Лисенко. – Донецьк: Юго-Восток. Лтд, 2004. – 377 с.

4. «Основи апаратно-програмного забезпечення телемедичних послуг» В.М. Леванов, О.В. Переведенцев, О.І. Орлов, Москва – «Слово», 2006.