Коропатніцька Т. П.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, Україна

Функціонально-семантичний підхід вивчення порівняння на матеріалі німецької мови

Анотація: У статті розглянуто історію становлення функціонально-семантичного підходу в мовознавстві та обгрунтовано його важливість для значеннєвої, граматичної й комунікативної цілісності дослідження порівняння.

Ключові слова: порівняння, компаративність, функціонально-семантичний підхід, функціонально семантичне поле.

Порівняння (або компаративність) – це мовне явище, що має особливу форму, спеціалізоване значення, і є одним із найстаріших видів інтелектуальної діяльності [Болгарова 2011, 7]. Порівняння у процесі пізнання й сприйняття дійсності відіграє важливу роль. Здатність порівнювати органічно входить у процес людської свідомості та знаходить висвітлення в мові. Так, філософія тлумачить порівняння як акт мислення, за допомогою якого класифікується, упорядковується й оцінюється зміст буття й пізнання… Процес порівняння полягає в зіставленні об'єктів з метою виявлення їх взаємовідносин; при цьому суттєвими умовами, або підставами для порівняння є ознаки, які й детермінують можливі відносини між предметами [14].

Темою нашого дослідження є функціонально-семантичний підхід вивчення порівняння на матеріалі німецькомовного дискурсу, оскільки специфіка порівняння найбільше адекватно реалізується у функціонально-семантичній категорії порівняння, її семантичному змісті, а також в образотворчій функції компаративних конструкцій. [Болгарова 2011, 7]. Мовна порівняльна конструкція експлікує останній етап розумової операції, оскільки не завжди можливо відновити етапи порівняння, його повну логічну схему, одна з причин - відсутність контексту.

Основним для функціональної лінгвістики є увага до функціонування мови як комунікативного засобу. Вона виникла як одна з галузей структурної лінгвістики в 50-60 роках ХХ століття. Перевагою функціонально-системного підходу є дослідження як внутрішньої структури, так і функціонування мовного явища. Мова вивчається в конкретній ситуації, у дії, у тісному зв'язку різних мовних явищ. Функціональний підхід дає можливість вивчити мову в її конкретній реалізації, у дії, досліджувати мовні засоби передачі екстралінгвістичних ситуацій, відповідає природнім умовам мовного спілкування, коли різні мовні засоби використовуються в синтезі, у їхньому нерозривному зв'язку.

Функціональний підхід до мовних фактів і явищ має велике значення як підхід, при якому вихідною точкою дослідження є загальне значення, потім установлюються різні різнорівневі мовні засоби, які служать для вираження даного загального значення. [Роменская 2003, 3].

Мова – це системи, яка являє собою складний механізм, що теоретично довели І. О. Бодуен де Куртене й Ф. де Соссюр. Функціонально-семантичний підхід і, відповідно, поняття функціонально-семантичного поля (ФСП) спрямовані на аналіз мови як системи. Як відомо, термін “поле” був уперше вжитий у лінгвістичній літературі М. Ібсеном в одній з його наукових статей в 1923 р. Але всебічна ґрунтовна розробка поняття “поле” пов'язана з іменем німецького мовознавця Й. Тріра (1931), який увів у науковий побут терміни Wortfeld (поле слів), Sinnbezirk (поле понять). Уже близько 90 років не спадає інтерес дослідників до його теорії. Вона отримала право на існування, тому що теорія про польову організацію семантичного простору розвилася в унісон із класичною німецькою філософією, що мала великий вплив на всі галузі знань й гармоніювала з біологізаторським підходом у лінгвістиці. Ядерно-периферійна організаційна структура поля в мові узгодилася з атомною будовою речовини.

Вивчаючи в основному лексичний матеріал, Й. Трір (1931, 1973), В. Порціг (1950, 1962) розробили теорію лексичних полів, побудованих на парадигматичних (Й. Трір) і синтагматичних (В. Порціг) принципах.

Такі лінгвісти, як В. Г. Адмоні (1964, 1973, 1988), І. П. Іванова (1981), О. В. Гулига (1966, 1969, 1977), М. М. Гухман (1969), Г. А. Золотова (1978, 1982), А. П. Загнітко (2003, 2008, 2009), Н. А. Слюсарева (1981) та ін. зробили чимало для розробки функціональної лінгвістики й теорії поля. В. Г. Адмоні надавав великого значення системному сприйняттю мовних явищ: «Мова, узята у всій повноті свого існування, представляє складну, органічно взаємозалежну сукупність різноманітних одиниць» [Адмони 1988, 9]. Особливо важливі дослідження О. В. Бондарко (1978, 1984, 1996, 2001, 2002), що обґрунтував принципи функціональної граматики, функціонально-семантичного поля, що запропонував поняття, і типологію ФСП у російській мові. О. В. Бондарко назвав завданням функціональної граматики «розробку динамічного аспекту функціонування граматичних одиниць у взаємодії з елементами різних рівнів мови, що беруть участь у змістовному вираженні висловлення» [Бондарко 1984, 4]. Він так обґрунтував функціональний підхід щодо опису угруповань разнорівневих одиниць: «…Вихідним пунктом є потреба передачі змісту, для цього використовуються різнорівневі засоби, що організовані на семантичній основі» [Бондарко 1984, 4-5]. Функціональну граматику й поняття морфологічного поля як підсистеми функціонально-семантичного поля розробляла І. П. Іванова: «У кожній частині мови існують одиниці, що повністю володіють усіма ознаками даної частини мови; це, так би мовити, її ядро. Але існують і такі одиниці, які не мають усіх ознак даної частини мови, хоча й належать до неї. Отже, поле, включає центральні й периферійні елементи, тому неоднорідне за складом» [Иванова 1981, 19].

Іншу назву для ФСП – граматико-лексичне поле пропонувала О. В. Гулига: «Різні засоби граматичного й лексичного рівня, які покликані виражати й називати загальні значення, зв'язані між собою не випадковими відносинами, а відносинами, що дозволяють установити певні закономірності. Сукупність взаємодіючих засобів утворює систему – граматико-лексичне поле» [Гулыга, Шендельс 1969, 8-9]. Термін, який запропонували О. В. Гулига, Є. Й. Шендельс, не закріпився в мовознавстві, проте ознаки поля, які вони запропонували, є актуальними й на сьогоднішньому етапі розвитку лінгвістики.

У вітчизняному мовознавстві особливо виділяється концепція польової структури явищ граматики мови В. Г. Адмоні, який виділив у структурі поля центр (ядро) і периферію. О. В. Бондарко відзначає: «Ядром (центром) ФСП є одиниця мови, найбільш спеціалізована для вираження даної семантичної категорії» [Бондарко1998, 567]. Центр характеризується найкращою концентрацією всіх характерних для даної мовної одиниці ознак. В одиницях периферії відзначається явище відсутності однієї або декількох ознак.

У сучасній лінгвістиці нагромадився значний досвід комплексного аналізу складу різноманітних функціонально семантичних категорій (ФСК), або полів. Поняття ФСК і ФСП розбудовуються й уточнюються. ФСП порівняння (компаративності) на основі української мови досліджували О. А. Щепка (2009), О.Ю. Грипас (2010), Н. П. Шаповалова (1998), на основі англійської мови Л. М. Ікалюк (2010), А. В. Ніколаєва (2002) та ін. У цій ситуації своєчасною й логічною є розробка ФСК порівняння на основі німецької мови.

Порівняння – це уподібнення одного предмета (явища, дії) до іншого на основі певної спільної ознаки [Гулыга, Шендельс 1969, 115]. Досягненням у дослідженні порівняння на глибинному рівні ми вважаємо виокремлення складових його логічного конструкта: 1) того, що порівнюється – референт, об’єкт, предмет, тема порівняння (comparandum); 2) того, із чим порівнюється – агент, еталон, образ порівняння (comparatum); 3) основи порівняння – ознака, модуль, порівняння (tertium comparationis) [Коропатніцька 2014, 285]. Для реалізації порівняння в німецькій мові необхідним є логічний мінімум двох (референта і ознаки) або трьох (референта, ознаки, еталона) складових порівняння [Гулыга, Шендельс 1969, 115], [Федосеева 1997, 5].

У дослідженні ми спираємося на концепцію польового структурування мовних одиниць, викладену в працях О. В. Бондарка [Бондарко 1984, 61-62], оскільки саме в його роботах було узагальнено й систематизовано розрізнені відомості про специфічні риси ФСП, а також викладено принципи побудови ФСП.

ФСП порівняння моноцентричне, його домінантою є три ступені порівняння прикметників: позитив (елатив), компаратив, суперлатив. На граматичному макрорівні - невизначена / визначена порівнянням ступінь ознаки, реалність / ірреальність порівняння, експліцитна / імпліцитна предикативність, на семантико-стилістичному макрорівні – логіко-інтелектуальне / образне порівняння, окказіональне / стале порівняння (пор. Н. П. Федосеева).

На мікрорівні ФСП порівняння знаходяться: рівність / нерівність, подібність / відмінність референта та еталона порівняння.

В горизонтальній площині ФСП порівняння, за О. В. Гулигою і Є. Й. Шенделс, поділяється на:

- мікрополе нерівності (домінанта – ступені порівняння прикметника (прислівника); конституенти - речення зі зворотами обставини, порівняльні речення з als, підрядні реченнями наслідку, що вводяться als dass, so dass; на периферії - підрядні речення пропорційного порівняння з подвійними субъюнкторами je - je, je - desto, je - um (so), so-so, wie -so, in dem Masse wie;

- мікрополе рівності (домінанта – група з wie, підрядні порівняльні речення з wie, гіпотетичні порівняльні речення з als, als ob, als wenn, wie wenn). Група з wie – це еталон, що може бути виражений іменником, займенником, прикметником, прислівником, цілим словосполученням.

Способи вираження порівняльної семантики прийнято ділити на сполучникові (з використанням порівняльних сполучників wie, als, als ob, als wenn, wie wenn) і безсполучникові. Також порівняння можна класифікувати з погляду повноти, наявності всіх складових компонентів.

ФСП порівняння в сучасній німецькій мові – поле з чіткою організацією й упорядкованістю компонентів. Це конструкт, у межах якого виявляється увесь арсенал мовних засобів, що виражають ідею порівняння, а також простежується взаємодія семантичних категорій та мовних одиниць.

При аналізі мовних елементів, які моють таку різноманітну структури, функціонально-семантичний підхід кращий, тому що «допомагає критично підійти до традиційного розподілу відомостей про значення, що мають в основі загальну понятійну категорію» [Брусенская 1994, 3]. Цей підхід необхідний для значеннєвої, граматичної й комунікативної цілісністі дослідження порівняння.

Проте необхідно залучати й дані, отримані про ту або іншу категорії мови за допомогою інших підходів. Комбінація даного методу з лінгвокультурологічним аналізом уможливлює комплексний розгляд функціонально-семантичної категорії порівняння, що проявляється на різних мовних рівнях: лексичному, морфологічному, синтаксичному, і виявлення її здатності відобразити максимально точну картину реалізації культурних коннотацій за допомогою мови.

Отже, функціонально-семантичний підхід до дослідження явищ мови припускає комплексний розгляд різнорівневих мовних засобів, що об'єднані семантично. Він дозволяє побачити польову структуру мови, усвідомити строгість мовної системи, осмислити причини оперування засобами різних рівнів при передачі змісту. Однак, обмежуватися тільки даним підходом при вивченні такого складного й багатогранного явища, як ФСП порівняння, недостатньо.

Ми вважаємо за необхідне поєднувати функціонально-семантичний підхід з лінгвокультурологічним та прагмалінгвістичним, що зробить можливим висвітлити мовну поведінку комунікантів у різних ситуаціях, дасть змогу з’ясувати прагматичні чинники, що зумовлюють мовностилістичний вибір у процесі комунікації.

Література:

1. Адмони В. Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики [Текст] / В. Г. Адмони. – Л.: Наука, 1988. – 239 с.

2. Болгарова Р. М. Функционально-семантическое поле компаративности в русском и татарском языках : автореф. … канд. филол. наук :10.02.20. – Казань: 2011. – 24 с.

3. Бондарко A. B. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии [Текст] / А. В.Бондарко. – 3-е стереотипное изд. – М.: Эдиториал УРСС, 2003. – 208 с.

4. Бондарко А. В. Функциональная грамматика [Текст] / А. В.Бондарко. – Л.: Наука, 1984. – 134 с.

5. Бондарко А. В. Функционально-семантическое поле // Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. – С. 566-567.

6. Брусенская Л. А. Семантический и функциональный аспекты интерпретации категории числа в русском языке : автореф. … докт. филол. наук : 10.02.01. – Краснодар: 1994 . – 43 с.

7. Гулыга Е. В., Шендельс Е. И. Грамматико-лексические поля в современном немецком языке [Текст] / Е. В. Гулыга, Е. И. Шендельс. – М.: Просвещение, 1969 . – 184 с.

8. Иванова И. П., Бурлакова В. В., Почепцов Г. Г. Теоретическая грамматика современного английского языка [Текст] / И. П. Иванова, В. В. Бурлакова, Г. Г. Почепцов // Учебник . – М.: Высшая школа, 1981 . – 285 с.

9. Коропатніцька Т. П. Порівняння в лінгво-когнітивному аспекті/ Т. П. Коропатніцька // Науковий вісник ЧНУ. Вип.669. Германська філологія / редкол. О. Д. Огуй, [та ін.]. – Чернівці, 2014 – С.283-288

10. Новосёлов М. М., О некоторых понятиях теории отношений / http://vseslova.com.ua/word/Сравнение_(философ.)-101047

11. Роменская М. Ю. Функционально-семантического поля запрета в современном русском языке : автореф. … канд. филол. наук : 10.02.01. – Таганрог: 2003. – 24 с.

12. Федосеева Н. С. Функционально-семантическое поле сравнения в современном немецком языке : : автореф. … канд. филол. наук : 10.02.04. – Нижний Новгород: 1997. – 17 с.

13. Черемисина М. И. Сравнительные конструкции русского языка [Текст] / М. И. Черемисина // Отв. ред. К.А. Тимофеев. – Новосибирск: Наука, 1976 . – 270 с.