Філософія

Науковий керівник: Д.ф.н. проф. Морозова Л.П

студент Гриняк С.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут, Україна

СІМ’Я ЯК ЧАСТИНА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

Один із найважливіших напрямків сучасної демографічної політики — планування сім'ї. Пошуки оптимальних засобів вирішення цієї проблеми ведуться ще з часів Платона. Але і сьогодні вона належним чином не вирішена бодай теоретично. Сім’ю та її типи досліджують багато наук – історія, економіка, юриспруденція, психологія, педагогіка, етнографія, соціологія, культурологія тощо. Історія сім’ї як такої починається з того моменту, коли розвиток продуктивних сил досягає рівня, котрий забезпечує виокремлення сім’ї з одного чоловіка та однієї жінки, що проживають у тривкому шлюбі, а також їхнього потомства.[1, ст.232]

Сім'я — історична форма організації життя людей. Її форми і функції змінюються із розвитком виробництва, техніки, технології, суспільних відносин, культури в цілому. Сімейні відносини — це складова суспільних відносин, і розвиток сім'ї — одна із найважливіших складових розвитку суспільства, його культури.

У більшості морально-етичних концепцій минулого і сучасності етика сімейних стосунків зводиться до патріархальної моралі. Особливого поширення патріархальна мораль набула в Арабських Еміратах, Китаї, Японії та інших країнах. Ідея чоловічого домінування і жіночої субординації зародилася в період формування класового суспільства, коли групові шлюби замінила полігамія та моногамія. Вважається, що однією з причин виникнення полігамії було переважання за кількістю жінок, спричинене великими втратами чоловіків у постійних війнах. Полігамні шлюби існували у Вавилоні, Іудеї, Індії, Китаї та багатьох інших рабовласницьких країнах. У сучасному світі полігамію підтримує іслам. Коран дозволяє мусульманину мати чотири дружини. У багатьох арабських країнах можна мати стільки дружин, скільки чоловік здатен утримувати.

У Європі та інших країнах, які опинились під впливом християнської ідеології, узаконився моногамний шлюб. Християнська мораль заперечує полігамію через сакралізацію шлюбу, яка пов’язана із розумінням шлюбу як таїнства. З одного боку, християнська етика передбачає одинакові для чоловіка та дружини норми: вибір партнера на основі любові, подружня вірність, орієнтація на християнське виховання дітей. З іншого боку, складовою християнської етики сімейних стосунків є доктрина, за якою лише чоловік має владу в сім’ї. Він має бути моральним та фізичним захисником та суддею, проявляючи рішучість та мудрість.

Рівноправний розподіл прав та обов’язків між членами сім’ї є одним із найголовніших критеріїв культури сімейних стосунків у сучасному суспільстві, яке визнає людину як найвищу цінність. У такій світоглядній, морально-етичній площині сформувався егалітарний тип сім’ї, який відкидає патріархальну модель сімейних стосунків і наголошує на рівноправності усіх членів сім’ї. Сім'я все більше перетворюється в інститут гармонійного поєднання чоловіка, жінки і їхніх дітей. Правда, вона ще не позбавлена багатьох колишніх вад, з'являються й нові. Урбанізація, міграційні процеси, можливість швидкого переміщення як у межах країни, так і за її кордонами, майже повна анонімність особистісного життя людини у місті, радикальні і практично постійні зміни у виробництві внаслідок НТП, вплив масової культури, агресивної реклами, послаблення дії на життя людини релігійних норм, кризові ситуації у розвитку суспільства, висока напруженість особистісного життя — все це не сприяє зміцненню сім'ї. Багато молодих і не тільки молодих людей не витримують таких навантажень. [2, ст.139]

Отже, відбувається постійний розвиток сім’ї відповідно до морально-етичних поглядів суспільства. Її моделі змінюють один одного, проте для сучасного світу найпритаманніша нуклеарна сім’я, яка надає розвинути кращі моральні та професійні якості кожному члену сім’ї.

Список використаних джерел

1. Качуровський М. О. Філософія в запитаннях і відповідях / М. О. Качуровський, Ю. П. Тарєлкін, В. О. Цикін. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2008. – 312 с.

2. Тарєлкін Ю. П. Основи сучасної філософії / Ю. П. Тарєлкін, В. О. Цикін. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2011. – 288 с.