Філософія/ 2

Д. ф. н., проф. Морозова Л.П.

Миронюк В. Г.

Студентка Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, Україна

Сенс життя людини як філософська проблема

Проблеми сенсу життя людини є основним питанням філософії. Сама постановка людиною питання про сенс життя можлива лише тоді, коли в ньому пробуджується усвідомлення свого «Я», коли він починає замислюватися над проблемою об'єктивної значимості свого існування [3].

Сенс життя - це поняття, яке відбиває постійне прагнення людини співвідносити свої вчинки із системою суспільних цінностей, з вищим благом, щоб у такий спосіб діставати можливість виправдовувати себе у своїх власних очах, в очах інших людей чи перед якимось авторитетом, Богом. Інакше кажучи, це пояснення собі й іншим, для чого ти живеш. Сенс життя кожної людини унікальний і неповторний, як і її життя. Людина завжди вільна у виборі сенсу і в його реалізації.

Кожна людина, що бажає зрозуміти й пізнати себе, своє призначення й місце в цьому світі в певний період часу задає собі питання про зміст свого життя. Життя обов'язково примушує людину дати відповіді на питання: «Для чого я живу?», «У чому зміст мого життя?».

Чітка уява про зміст і призначення свого життя є основою, рушійною силою буття людини, стратегічним знаряддям, що дозволяє не скоритися, а навпаки, перебороти всі труднощі й випробування на життєвому шляху. Але для цього потрібно, що б людина сама визначила той або інший зміст своєму існуванню, знайшла своє призначення, відповідно до своїх здібностей, зробила своє життя максимально плідним, корисним й потрібним.

Під сенсом життя ми розуміємо усвідомлення індивідом основного змісту свого життя діяльності, як минулої і теперішньої так і майбутньої, котра визначає його місце й значення в житті суспільства й надає людині впевненість у тім, що його індивідуальне життя потрібне і йому самому, і навколишнім й суспільству. Знаходження сенсу життя припускає вільне ціле покладання індивіда, по цьому його необхідною умовою є свобода як людська форма самодетермінізації, буття [1].

Розуміння сенсу життя припускає існування стійких планів і програм на

майбутнє, які, незважаючи на всі можливі тимчасові труднощі, неухильно

будуть вести людину вперед.

В історії соціально - філософської думки залежно від того, які цілі ставить перед собою людина, виділялися дві різних установки в знаходженні індивідом сенсу життя - «бути» або «мати». Життєва установка «мати» іде своїми коріннями в давню давнину людства, де дана вимога була необхідною умовою виживання людського роду. При здійсненні сенсу життєвої установки «бути» людина розкривається й розвиває свої здатності, збагачуючи навколишній світ й затверджується як необхідна, корисна ланка соціального світу.

У різних людей різне розуміння сенсу життя - одне з них підносить індивіда й надихає на подвиги, допомагає переборювати життєві труднощі, інше - принижує й перетворює людини в соціальну істоту. Звідси, проблема сенсу життя, це спочатку проблема вибору. Саме від вибору цілей, цінностей й ідеалів залежить, чи вдасться життя людини. Найважливіше – уміти розглядіти й вибрати істинний зміст і визначити щирі цілі, не переплутавши їх складними, ведучими до руйнування й деградації особистості. Сучасне життя містить у собі потенції різного вибору. Саме від морального вибору залежать і суспільна цінність життя людини, і його особисте щастя.

Людина, будучи вінцем творіння природи, із властивим їй творчим зарядом, не може й не повинна жити лише первинними потребами, а зобов'язана діяти не заради свого блага а блага оточуючих людей і суспільства. Людина завжди прагне до щастя, вкладаючи своє розуміння , але що ж насправді персоніфікує поняття «щастя» : стан здійсненої мрії, безмірну радість або задоволеність життям? В Сократа розуміння щастя пов'язане із внутрішнім світом людини - його душею.

Розглядаючи проблему сенсу життя доречно виявити, як ця проблема

розглядалася в різні епохи. Починаючи з античності Сократа, Платона, Аристотеля, Епікура, Сенеки та інші сформували різні підходи к дослідженню даної проблеми. Деякі стверджують в якості сенсу життя і його вищої мети: досягнення максимальних насолод, інші досягнення щастя [1].

В епоху середньовіччя проблема сенсу життя з акцентом на безумовний божественний початок розглядалася Августином Блаженним і Фомою Аквінським. Сенс життя вбачався ними в пізнанні й спогляданні бога.

Список використаних джерел:

1. Володін П. В. Сенс життя людини як філософська проблема / П. В. Володін // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії . - 2012. - Вип. 51. - С. 115-123.

2. Сафонік Л. Сенс життя людини у філософії першої половини ХХ століття / Л. Сафонік // Наукові записки [Національного університету "Острозька академія"]. Сер. : Філософія . - 2012. - Вип. 10. - С. 225-233.

3. Жулінський М. Сенс життя у світлі теорії еволюційної свідомості / М. Жулінський // Збірник наукових праць. - 2013. - №4. - С.33-42