Diana Koloda

Nikolaev branch of the Kiev National University of Culture and Arts,

5 th year student, Faculty of Management and Business,

  Cultural specialty

 

Tolerance and Empathy as Specicific Features                                                                                       of Intercultural and Interethnic Communication

 

Abstract: The contents of the notions “tolerance” and “empathy” is revealed. The state of tolerance culture in Ukraine and, particularly, in Mykolaiv oblast is considered. The role of educational system in the context of improving   the level of tolerance culture is defined.

Keywords: tolerance, empathy, intercultural communication.

 

Колода Діана Юріївна

Миколаївська філія Київського національного університету

культури і мистецтв,

студентка 5 курсу, факультету менеджменту і бізнесу,

 спеціальності культурологія

 

Толерантність і емпатія як специфічні риси

міжкультурних та міжетнічних комунікацій

 

Анотація: Дана стаття розкриває зміст понять «толерантність» і «емпатія». Виражає стан культури толерантності в Україні і, зокрема, в Миколаївській області. Визначає роль системи освіти в контексті підвищення рівня толерантності культури.

 

Ключові слова: толерантність, емпатія, міжкультурна комунікація.

 

Дослідження такої багатогранного і важливої теми, як толерантність у сучасному світі, останнім часом, набуває все більшої уваги, як з боку науковців так і громадськості. Сучасні глобальні зміни в культурі, економіці і політиці гранично загострюють питання, пов'язані зі ставленням до «іншого», «чужого». Співіснування держав з різними політичними системами і різним рівнем економічного розвитку, з різними національно-культурними традиціями, загострення релігійних протиріч висувають проблему толерантності як центральну на межі третього тисячоліття. Актуальність проблеми толерантності обумовлена пошуком нових підходів до вирішення і подолання соціальних конфліктів, війн, а також явищ, які стосуються проблематики Голокосту, що вивчаються як у контексті окремих аспектів міжнаціональних відносин в умовах війни; так і у контексті викладання історії Голокосту та історії міжнаціональних відносин в сучасній Україні. Толерантність як принцип поваги виконує функцію обмежувача агресивності людини. Значну роль тут відіграє соціокультурний процес, який впливає на зміну стереотипів життєдіяльності людини і її здатності до сприйняття всього різноманіття світоглядного простору і може реалізуватися через взаємодопомогу між людьми, нерідко думки і відчуття мільйонів людей отруюються ідеями, що закликають до агресії і прояву інтолерантності (нетерпимості).

Мета роботи: Вирішення проблем толерантності і формування толерантної свідомості, становлення громадянського суспільства, розвиток правової культури та соціокультурного діалогу в суспільстві. Зняття соціальної напруженості у суспільстві. Пошук нових принципів вже не з внутрішнього переосмислення досягнутого, а із спроби проаналізувати існуючу реальність.

Сучасне суспільство можна порівняти з палітрою фарб, яка містить кольори від найяскравіших до темних відтінків. Люди по-різному сприймають світ і себе самих. Звідси – неповторність і різнобарвність світоглядних орієнтирів, культурних традицій та політичних уподобань. Проте, якщо ми всі такі різні, що ж дозволяє нам співіснувати разом? Відповідь на дане запитання не можлива поза поняттям «толерантність». Визначеня цього поняття знаходимо в «Декларації принципів толерантності», що була затверджена ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року [1].

Толерантність – це гармонія в різноманітті. Толерантність – пошана, ухвалення і розуміння багатої різноманітності культур світу, наших форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності. Саме толерантність може зробити людей ввічливими, дружніми та небайдужими до інших. В своїй основі вона несе моральність та гідність. На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінки та способу життя інших. Толерантність – це терпимість до почуттів, ідей, вірувань, звичаїв і традицій інших людей і цілих народів.

Розуміння толерантності не однакове в різних культурах, тому що залежить від історичного досвіду народів. У англійців толерантність розуміють як готовність і здатність без протесту сприймати іншу особистість, у французів – як свободу іншого, його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів. У китайців бути толерантним означає – великодушно й щиросердо ставитись до інших. В арабському світі толерантність – це вміння вибачати, терпимість та співчуття, а в персидському – ще й здатність до примирення.

Аналіз літератури засвідчив, що поняття "толерантність", різні його інтерпретації ("терпіння", "терпимість" тощо) і аспекти розглядалися представниками багатьох шкіл і течій в історії філософської думки. Причому розробка їх простежується з античності (Арістотель, Геракліт, Перікл, Платон, Сократ, Фуки-дід і т.д.) і до сучасних дослідників як в західноєвропейській (П. Ніколсон, С. Мендус, Б. Уїльямс, Д. Хейт), так і у вітчизняній соціально-філософській, антропологічній, психолого-педагогічній літературі. В античності толерантність ототожнювалася з приборканням пристрастей за допомогою виховання і знання (Сократ); інтелектуальний самозахист (Платон); прагнення до "золотої середини" (Арістотель); стриманість (Піррон, Тімон). Не менш яскравий приклад досягнення високої мети – незалежності батьківщини – за допомогою непротивлення явили світу індуси, що надихаються Махатмою Ганді. Прояв толерантності і її культивування зв'язувалися з симпатією (А. Сміт, Д. Юм);

ефективним самоконтролем (Л.К. Вовенарг); прагненням до помірності (Ф.В. Вейс); співчуттю (Ж.-Ж.Руссо, А. Шопенгауер), реалізація принципу збереження (К. Ясперс). Її існування інтерпретується як загальний людський борг (І.Кант); збереження мудрої міри рівноваги (І.В. Гете); суспільний інстинкт (Ч. Дарвін). У ній присутні: ідея загальної рівноваги (Г. Спенсер); можливість контролю над чужим життям (марксизм); інтелектуальна симпатія (А.Бергсон); релігійний ентузіазм (У. Джеймс); соціальна педагогіка (В. Ейхлер); внутрішній регулятор мого відношення до іншого (Ж.-П.Сартр);

компроміс суб'єкта з дійсністю для досягнення своїх потреб і бажань (Х. Плеснер); інтенціональне переживання (Е. Гуссерль); рефлексія чужого досвіду (В. Франкл); співіснування різних мовних форм ( Л. Вітгенштейн).

В наш час толерантність розуміють як повагу і визнання рівності, відмову від домінування та примусу, утвердження права інших людей на власні думки та погляди. Отже, толерантність, перш за все, має на меті прийняття інших такими, якими вони є, і взаємодію з ними на основі згоди.

Таблиця 1

Рівні міжкультурного розуміння

 

Рівень

Інформація

Спосіб отримання

Інтерпретація

I

Знайомство з незвичайними чи характерними рисами іншої культури

Туризм, підручники, вивчення географії, відеофільми

Екзотично, неймовірно, ексцентрично

II

Знайомство з деякими рисами чужої культури, які  контрастують з культурою власною

Ситуація перебування в культурному шоці

Неймовірно, ірраціонально, шокуюче

III

Знайомство з основними рисами культури, які  контрастують з культурою власною

Інтелектуальний аналіз

Це можна зрозуміти

IV

Знайомство з почуттями людей – представників чужої культури

Зануреність, проникнення в іншу культуру

Цьому можна довіряти

 

Формування культури толерантності виступає одним з найважливіших завдань багатьох культур (як Заходу, так і Сходу), хоча практика ставлення до представників своєї культури як «до людей», а до інших – як до «не зовсім людей» є характерною донині для окремих культурних груп, незалежно від того, чи є вони представниками етнічної культури, національної, традиційної або модерної. В широкому розумінні, усі форми пригнічення, насилля, експлуатації засновані на розподілі світу на «своїх» та «чужих», на уявленнях про власну моральну зверхність і неповноцінність інших людей. Такі відносини між культурними групами зародилися в стародавні часи, коли внутрішньогрупова солідарність виступала основою виживання виду. Проте в сучасних умовах (коли існує зброя масового ураження) заперечення повноцінності інших людей утворює серйозну загрозу самому існуванню людства.

Розглядаючи проблему міжкультурних відносин, культурологи виділяють декілька рівнів міжкультурного розуміння (див. табл. 1). Відповідно до запропонованої схеми, довіра виникає тільки на третьому і четвертому рівнях розуміння, і лише на основі довіри можливо досягнення здібності до глибокого емоційного співчуття – емпатії. Поняття емпатії означає не тільки співчуття в горі, але й співпереживання радості. Емпатія – це здатність до співчуття в усьому емоційному спектрі, вміння поставити себе на місце іншого в контексті його культури. В кінцевому результаті, це здатність подолати межі своєї життєвої ситуації і глибоко зрозуміти почуття, бажання, ідеї та вчинки іншої людини [2, с. 235-238].

Принципи толерантності в міжетнічних та міжкультурних комунікаціях є настільки важливим, що, за рішенням ООН, в календарі було визначено спеціальну дату для щорічного відзначення Міжнародного дня толерантності. Припадає вона на 16 листопада. В цей день міжнародне співтовариство проводить заходи, спрямовані на привернення уваги до прав людини, підкреслюючи рівноправність людей, незалежно від віри, етнічної приналежності, кольору шкіри та ін.

Миколаїв, як і багато інших міст планети, підтримав ініціативний рух  утвердження принципів терпимості. Наприклад, 16 листопада 2010 року в школах і закладах культури Миколаєва було проведено ряд спеціальних заходів, таких як зустрічі з представниками національних меншин, тематичні «круглі столи», вікторини тощо. Про це сповіщала своїх читачів газета «Вечерний Николаев» [3]. Проте рік потому  місцевий медіапростір вже ніяк не відгукнувся на важливу календарну дату. Відсутність Інтернет-сліду Дня толерантності – дуже важливий й, в той же час, негативний показник, адже це основний інформаційний канал, яким сьогодні користується молодь. Події поточного року теж, нажаль, яскраво продемонстрували дефіцит толерантності в українському суспільстві. Якби не дана обставина, Україна не стояла б сьогодні перед обличчям таких важких випробувань. Звісно, що для глибокого аналізу використаних політтехнологій та ролі ЗМІ, чий вплив припадав на «благодатний» толерантнодефіцитний психологічний ґрунт, потрібен відповідний час. Але ж незабаром – 16 листопада 2014 року, і саме від нас залежить, який слід залишить цей день в суспільній свідомості наших співгромадян. Не можемо не погодитись з висловленою в пресі думкою голови Миколаївського товариства єврейської культури М. Д. Гольденберга про те, що системність процесу виховання толерантності може забезпечити лише система освіти [4].

Формування культури толерантності розглядається сьогодні в якості невід’ємного складника сучасної культурологічної освіти. В Миколаївській філії Київського національного університету культури і мистецтв це завдання реалізується в багатьох навчальних курсах через залучення студентів до культурної спадщини різних народів світу, України та нашої Миколаївщини. Студентським парламентом зараз розробляється стратегія відзначення Міжнародного дня толерантності – 2014. Зокрема, передбачається широке ознайомлення наших студентів з «Етичним кодексом поведінки соціально-культурного працівника в сфері міжкультурної комунікації». Цей кодекс був розроблений майбутніми бакалаврами культурології під керівництвом доцента О. М. Чеботаєвої [5]. Він містить в собі наступні положення:

1) добре знати символіку і культуру власного етносу;

2) бути обізнаним з комунікативною символікою представників іншого етносу, що виступають партнерами по спілкуванню;

3) виходити з аксіоми, що всі культури унікальні та рівноцінні;

4) вести себе природно, інформувати про свої інтереси, цінності, звичаї, якщо про них запитують;

5) щиро цікавитись культурою, цінностями, стереотипами інших народів;

6) зберігаючи власну етнічну ідентичність, намагатися бачити світ й очима представників інших етносів для кращого розуміння глибинних значень, що лежать в основі вчинків і думок носіїв іншої культури;

7) свідомо формувати в собі та своєму оточенні таку актуальну рису характеру як етнокультурна толерантність.

     Отже, бережімо себе, своє оточення і своє суспільство! Ми варті того, щоб жити в гуманному, вихованому та адекватному світі. Хочеться сподіватися, що нашому поколінню таки вдасться значно піднести рівень толерантності й емпатії в міжкультурних комунікаціях поліетнічного українського суспільства.

 

Література та джерела:

 

1.             Декларація принципів толерантності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_503

2.             Подольска Є. А. Кредитно-модульний курс культурології: навчальний посібник / Є. А. Подольска, В. Д. Лихвар, Д. Е. Погорелій. – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 283 с.

3.             Сегодня – Международний день толерантности // Вечерний Николаев. – 2010. – 16 ноября.

4.             Гольденберг М.  А остался ли след? / М. А. Гольденберг // Вечерний Николаев. – 2011. – 24 ноября.

5.             Чеботаєва-Полухіна О. М. Етнологічна проблематика у вузівському навчально-виховному процесі / О. М. Чеботаєва-Полухіна // Культурний і побутовий взаємовплив національних меншин та українців. – Миколаїв, 2007. – С.11–186.