Право / 1. Історія держави і права

Студентка групи ПБі – 14 – 1 Ковальова Д.К.

Національний університет державної податкової служби України

Значення римського приватного права для виникнення і розвитку правових систем країн Європи

Римське право в історії людства посідає визначне місце. З нерозвинутої, переважно архаїчної системи патріархального права, що мало вузько національний характер, воно перетворилося на загальне право усього стародавнього світу, а окремі його інститути успішно застосовуються і в сучасній юриспруденції. Завдяки римському праву також існує збалансована система спадкового права. На початку свого розвитку римське право характеризувалося злиттям публічного і приватного права, виокремлення яких – поступовий історичний процес. Варто зазначити, що свою наукову діяльність вивченню закономірностей виникнення та розвитку римського приватного права присвятили науковці Російської імперії, а саме – студенти та викладачі Новоросійського університету, на юридичному факультеті якого не лише існувала кафедра римського права, а й працювало чимало видатних фахівців у цій галузі. Зокрема, можна згадати Д.І. Азаревича, Ю.С. Гамбарова, М.Л. Дювернуа, К.К. Диновського [1]. Вагомий внесок до вивчення римського права також зробили українські науковці. Зокрема, у 1950 році В. Бек, професор Львівського університету, провів цікаве дисертаційне дослідження «Рецепція римського права у Західній Європі». У 1990 році В.В. Васильченко, науковець із Запоріжжя, захистив кандидатську дисертацію на тему «Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України», а згодом видав низку монографій з подібних тем. Деякі питання впливу римського права на правові системи досліджувалися й у дисертації Є.О. Харитонова, присвяченій інституту ведення чужих справ без доручення за радянським цивільним правом. Всі ці дослідження безперечно мають власну наукову цінність, але вони відображають не лише індивідуальні зусилля науковців та їхніх керівників, а й традиції наукових шкіл, тож, ведучи мову про рецепцію римського права, не можна не згадати про потужну наукову школу романістів, що сформувалася та існувала в Україні при Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Романісти Київського університету детально вивчали історію та рецепцію римського приватного права. Рецепції римського приватного права – це процес відродження та пристосування загальних положень та засад цього права окремими правовими системами в умовах певних суспільно-економічних відносин. Існує два типи рецепцій римського права: східноєвропейська (візантійська) та західноєвропейська. У контексті питання про значення римського приватного права для виникнення і розвитку країн правових систем Європи доцільно розглядати особливості рецепцій західноєвропейського типу,які поділяють на наступні етапи: раннє та пізнє середньовіччя (V – початок ХІІ ст.), формування права «нової Європи» (ХІІ – ХVІІІ ст.), кодифікація законодавства Франції та Німеччини у ХІХ ст. та новітня рецепція – вдосконалення національно-правових систем і створення нового права Європи (кін. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.). Зазначимо, що рецепція – це не тільки законодавча діяльність, а й діяльність професійних юристів, спрямована на розповсюдження права та формування правосвідомості у громадян. Отже, римське приватне право посідає важливе місце і у сучасній юридичній діяльності, у чому й проявляється його актуальність сьогодні [2]. Приватним правом в Стародавньому Римі регулювалися майнові відносини, що складалися між громадянами Риму за їх власним розсудом. Люди могли врегульовувати відносини самостійно або захищати свої інтереси та права за допомогою держави. Захист за допомогою держави норм приватного права здійснювався відповідно державою виключно за вимогою особи, права якої було порушено. Норми приватного права мали диспозитивний характер. Приватне право мало здібність пристосовуватися до різних умов. Римське приватне право послугувало також основою квіритського права, права народів та преторського права. Серед джерел римського права вирізняють звичаї, рішення Народних зборів, едикти преторів, рішення царів, конституції імператорів, інституції відомих римських юристів (Катона Старшого, Квінта Муцій Сцевола,Сервія Сульпіція, Гая, Папініана, Ульпіана, Модестина), кодекси Юстиніана, Грегоріана, Феодосія та Гермогеніана), але найголовнішим досягненням римлян є створення Законів ХІІ Таблиць, які відображали соціальні відносини римського суспільства в епоху його переходу від первіснообщинного до рабовласницького ладу. Історик і мислитель Тіт Лівій назвав їх «джерелом усього публічного і приватного права» [3]. Для Законів ХІІ Таблиць характерні риси стародавнього права: тісний зв’язок з релігією, обмеженість, індивідуалізм, формалізм та консерватизм. Формування права «нової Європи» відбулося шляхом запозичення положень римського приватного права та Законів ХІІ Таблиць, що особливо яскраво проявилося в законодавстві Середньовічної Германії.

Отже, римське право – найважливіше та найяскравіше правове явище всіх часів. Воно суттєво вплинуло на розвиток цивільного права багатьох країн світу, а також на формування і розвиток правових систем країн Європи, зокрема на розвиток романо-германської системи права. Саме римляни, спираючись на досягнення правової думки і практики попередніх років, вперше піддали правовій регламентації та захисту приватну власність, а також інші майнові права та інтереси осіб. Римське право стало базовим для розквіту правової культури світової цивілізації, яке стало спільним надбанням людства, а римська юриспруденція поклала початок як самостійній науці про право, так і професійній юридичній освіті.

Література:

1. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 361 с.

2. Школа рецепції римського права в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.big-ib.com/book/1_Rimske_pravo/58__5_Shkola_recepcii_

rimskogo_prava_v_Ykraini

3. Орленко В.І., Орленко В.В. Історія держави і права зарубіжних країн. – К.: видавець Паливода А.В., 2008. – 243 с.