Сайдаков П.В.

ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Буковинський державний медичний університет

м. Чернівці

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Забезпечення достатньої безпеки трудового навчального процесу в навчально-виховних закладах України, вищих навчальних закладах (ВНЗ) зокрема, залишається невирішеною проблемою. Численні факти свідчать про погіршення умов навчальної діяльності та здоров’я студентської молоді в цілому, про збільшення кількості нещасних випадків під час занять із фізичної підготовки зокрема.

Порушення естафети здоров’я поколінь ставить під загрозу подальший розвиток і навіть існування українського суспільства. Отже, питання безпеки життєдіяльності студентської молоді набуло значного рівня актуальності, і це висуває його вирішування до складу першочергових завдань. Метою цієї статті є сприяння чіткому усвідомленню важливості й актуальності проблеми забезпечення здорового способу життя та безпеки навчальної діяльності студентів другим суб’єктом навчально-виховного процесу (НВП), а саме усіма педагогічними працівниками, як менеджерами, так і виконавцями, насамперед педагогічних ВНЗ. На розв’язання зазначеної проблеми вже спрямовані рішення Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (МОНМСУ) та інші офіційні документи. Задля досягнення зазначеної мети вважаємо за необхідне розв’язати такі завдання: визначити особливості взаємодії ланок навчально-виховного процесу; окреслити головні особливості навчальної діяльності студентської молоді; проаналізувати основні причини травматизму на заняттях із фізичної культури; надати інформацію про створений авторами навчально-методичний посібник, у котрому враховано особливості сучасного НВП, тощо.

Нещасні випадки тягнуть за собою значні втрати робочого часу на надання першої допомоги й подальше медичне лікування. Задля розслідування нещасного випадку від основної роботи відволікається велика кількість робітників різного фаху; на виплати усім фахівцям, на лікування та реабілітацію постраждалого витрачаються значні кошти. Тому питання організації роботи з охорони праці у навчальному закладі є ключовим у процесі створення безпечних умов праці під час навчально-виховного процесу. Особливо це стосується занять із фізичного виховання, що залишається важливим засобом фізичного, соціального та духовного розвитку студентської молоді.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням здобутих наукових результатів. Основною метою навчального предмета «Фізичне виховання» є формування в учнів та студентів стійкої мотивації щодо збереження свого здоров’я, фізичного розвитку та фізичної підготовки, гармонійного розвитку природних здібностей та психічних якостей, використання засобів фізичного виховання з організації здорового способу життя. І перш за все, бракує фахівців, підготовкою котрих займаються педагогічні ВНЗ.

Тому вважаємо за необхідне вкотре привернути увагу педагогічного загалу до необхідності не лише глибокого ознайомлення із зазначеними документами, але й порозуміння, виробляння та застосування власних заходів (індивідуальних та спільних), спрямованих на сприяння реалізації на практиці рекомендованих «зверху» завдань.

Практичне завдання, що постало перед педагогами-виконавцями, за своєю суттю є досить складним. Достатньо зауважити, що навчання у ВНЗ є найскладнішою формою розумової діяльності молоді. Це призводить до стрімкого зростання впливу на студента психоемоційних, фізіологічних і техногенних факторів зовнішнього середовища. У зв’язку з цим студентству необхідна обґрунтована рекреація (відновлення, активний відпочинок). Тому, по-перше, їм потрібні свідоме сприяння та допомога педагогів, по-друге, необхідно поліпшувати матеріально-технічну базу, умови проведення фізкультурно-оздоровчих занять та спортивно-масових заходів, а по-третє, не порушувати процес фізичного виховання за будь-яких умов та забезпечувати його якісним спортивним інвентарем. Усе зазначене вище зумовлює необхідність постійної турботи про здоров’я студентів шляхом уважного ставлення до умов і засобів навчання з боку усіх без винятку педагогічних працівників ВНЗ, насамперед суб’єктів фізичного виховання та менеджерів-організаторів безпечної життєдіяльності суб’єктів НВП.

Турботливе ставлення до здоров’я молоді, до всебічного забезпечення її фізичного виховання зумовлене, у першу чергу, необхідністю попередження травматизму, до котрого відносять травми, виробничі травми та нещасні випадки.

Нагадаємо, що травмою є ушкодження організму, викликане різким чи раптовим впливом на нього умов середовища, які стрімко змінилися внаслідок недотримання вимог охорони праці. Виробнича травма – це порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих чинників. Якщо травму, гостре професійне захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом отримано в умовах виробництва чи занять, то цю подію називають нещасним випадком на виробництві.

З метою попередження зазначених негативних явищ та задля створення належних безпечних умов життєдіяльності учасників НВП відповідно до вимог законодавства та санітарно-гігієнічних нормативів необхідно забезпечити постійний підсилений контроль за дотриманням правил безпеки під час здійснення НВП, зокрема під час проведення фізкультурно-оздоровчих занять та спортивно-масових заходів.

Основні причини травматизму на заняттях із фізичного виховання – це, по-перше, недостатність навчальних площ. Звідси скупченість, неможливість устежити за всіма учнями, підстрахувати їх під час виконання особливо ризикованих вправ та своєчасно звернути увагу на їхнє самопочуття. Ще одна причина «фізкультурного» травматизму – це фізичне спрацювання спортзалів, навчальних приміщень, устаткування, реманенту. Стара підлога, протікання покрівлі, старий реманент і знаряддя, що не пройшли перевірки та випробування (часто їх просто нема кому випробовувати або не вистачає на це коштів) та не забезпечують належного ступеню надійності й безпеки. У деяких навчальних закладах у спортзалі взагалі відсутні навіть такі засоби підстрахування, як спортивні мати. Третій фактор травмобезпеки – низький рівень кваліфікації багатьох викладачів фізкультури. Це обумовлено, у першу чергу, їхнім недостатнім досвідом праці у вищій школі через текучість кадрів, погані знання методики фізичного виховання, недосконале засвоєння педагогічних основ викладацької професії. Частина наявних методичних рекомендацій є застарілими й вимагають нової редакції, тоді як періодичне їх оновлення не передбачено нормозатратною базою педагогічної діяльності. І, нарешті, четверта причина – медична. Лікарське обслуговування в багатьох ВНЗ знаходиться в незадовільному стані, головним чином через низьку зарплатню медичного персоналу, текучість та брак кадрів. Медичне обстеження школярів проводиться із запізненням.

Розподіл студентів, що навчаються за медичними групами на заняттях із фізкультури, своєчасно не вносять до журналів академгруп. Були випадки, коли студенти, допущені до навчання в основній групі, страждали на важкі хронічні захворювання. Зафіксовано навіть випадки із летальним результатом під час занять.

Практична реалізація безпечних умов проведення занять із фізичної культури здійснюється шляхом застосування у процесі фізичного виховання різноманітних методів і методичних прийомів, пристосованих до конкретних завдань і умов ВНЗ. Отже, створення конкретизованих методичних комплексів і вибір окремих методів і прийомів є уособленим ситуативно-творчим завданням кожного викладача.

Нагадаємо, що педагогічні методи – це способи взаємно поєднаної діяльності студента та викладача, спрямованої на вирішення навчально-виховних завдань. Тоді як методичні прийоми – це послідовні операції, що утворюють шляхи реалізації методів у конкретних випадках й умовах процесу фізичного виховання. Діапазон застосування методу викладачем залежить від власного запасу методичних прийомів, якими він володіє. Отже, за ситуативно-творчого підходу викладачів до процесу фізичного виховання та проведення ними конкретних занять щоразу утворюються неповторні авторські ансамблі методичних засобів, яких може бути безліч. Тому складові таких ансамблів-комплексів, тобто як прийоми, так і методи фізвиховання, не підлягають суворому обліку. Обсяг методичних прийомів, що знаходяться у власному арсеналі викладача, значною мірою визначає його професіоналізм, а отже й ефективність викладання.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Вирішальною ланкою безпосереднього забезпечення здорового способу та достатньої безпеки навчальної життєдіяльності студентів у ВНЗ є підвищення відповідної професійної компетентності та творчої активності викладачів кафедр, кафедри фізичного виховання – в першу чергу.

Вивчення та використання відомих методик із безпеки життєдіяльності полегшує, але не усуває вимог створення кожним викладачем навчально-методичного комплексу із власною демонстрацією безпечних рухів і фізичних вправ, що не підлягає будь-якій повній стандартизації та технологізації.

Література

1. Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. – Х.: Форт, 2003. – 192 с.

2. Русанов М. Г. Безпека життєдіяльності студентської молоді у процесі фізичного виховання: навчально-методичний посібник / Русанов М. Г. – Х.: Цифрапінт, 2012. – 181с.

3. Нормативно-правова база / Матеріали Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України // Електронний ресурс. – Сайт МОНМСУ, режим доступу: http: www.mon.gov.ua.

4. Ремзі І. В. Пошук шляхів і засобів удосконалення фізичного виховання у профорієнтованій школі. / Слобожанський наук.-спорт. вісник. Вип.. 6 – Х.: ХДАФК, 2003. – с. 169-173. 5. Ремзі І. В. Інтегративні властивості професійно-прикладної фізичної підготовки. / Наук. зап. каф. педаг. ХНУ. Вип. ХІ. – Х.: Основа, 2004. – с. 169-176.