Семенов П.В.

ФАКТОРИ ВПЛИВУ ПОЗААКАДЕМІЧНИХ ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯМ НА ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Буковинський державний медичний університет

м. Чернівці

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями. У сучасних умовах розвитку суспільства підвищується соціальна значимість фізичного виховання у формуванні всебічно й гармонійно розвитої особистості випускника ВНЗ із високим ступенем готовності до соціально-професійної діяльності.

Визначено, що успіх підготовки фахових спеціалістів залежить від багатьох факторів, одним із яких є заняття студентів у позанавчальний час. У процесі впровадження кредитно-модульної системи навчання у ВНЗ, значна частина навчального матеріалу вноситься на самостійне опрацювання студентами. У сучасних умовах принципового значення, на думку спеціалістів, набуває не репродуктивне викладання набору готових знань, а організація активної роботи студентів у вільний від навчання час.

У вищих навчальних закладах останнім часом спостерігається тенденція до збільшення годин на позаакадемічну роботу курсі фізичного виховання. Оволодіння вміннями та навичками такої форми фізичного виховання є найважливішою умовою забезпечення його безперервності. Факультативні та самостійні заняття студентів в інших формах фізичного виховання повинні компенсувати, як вважають учені, недоліки системи академічних занять. Тенденції розвитку подій у цьому плані показують, що роль додаткових занять фізичним вихованням постійно зростає, зважаючи на те, що рівень культури студентів виявляється в його вмінні раціонально, повною мірою використовувати вільний час. Від того, як воно використовується, залежить не тільки успіх у навчанні й загальному розвитку, але й стан здоров’я та повнота життєдіяльності студента.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дані свідчать, що специфіка фізичної культури вимагає підтримання постійного помірного фізичного навантаження. Крім того, у разі тривалих перерв у заняттях, що перевищують два-три тижні, утрачається й резистентність організму. Фахівці наголошують, що позаакадемічні заняття дають змогу збільшити загальний час занять фізичними вправами й у сукупності з навчальними забезпечують оптимальну безперервність та ефективність фізичного виховання у ВНЗ.

Наявні науково-методичні рекомендації щодо роботи зі студентами ВНЗ зазначають, що важливий чинник оптимізації рухової активності – саме заняття студентів фізичними вправами у вільний час. Позаакадемічна робота у фізичному вихованні завжди займала одну з провідних позицій, одночасно виступаючи методом і навчання, і самовиховання.

Незважаючи на широкий та багатоплановий характер досліджень, присвячених організації позаакадемічної роботи у фізичному вихованні студентів ВНЗ, багато питань цієї складної проблеми залишаються поки що не з’ясованими. Систематизованих досліджень із вищеозначених питань практично не проводилось. Поза увагою дослідників залишилося визначення концептуальних підходів та технологічних рішень оптимізації цієї форми роботи у ВНЗ, що зумовлює наявність протиріччя між можливостями фізичного виховання щодо покращання стану здоров’я студентів і його практичним забезпеченням. Зазначене підтверджує актуальність теми дослідження, що пов’язане з необхідністю теоретичного аналізу та методологічного обґрунтування стану позаакадемічної роботи у фізичному вихованні студентів ВНЗ.

Мета статті – теоретичний аналіз впливу позаакадемічних занять із фізичного виховання на навчальний процес у студентів ВНЗ.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням здобутих наукових результатів. Позаакадемічні заняття займають особливе місце в системі фізичного виховання. Вони є однією з визначальних умов ефективного функціонування цієї системи. Широке коло питань пов’язане з позаакадемічною роботою у фізичному вихованні, інноваційні процеси новітні технології в навчально-виховному процесі були та є предметом дослідження вчених і педагогів-практиків.

Проблема розвитку й упровадження позаакадемічних занять у фізичне виховання студентів ВНЗ постійно перебуває в центрі уваги вітчизняних і закордонних науковців. Сьогодні фізичне виховання у ВНЗ переживає системну трансформацію. Зрозуміти причини, зміст та оптимальні напрями подолання наявних проблем доцільно на основі аналізу системи позаакадемічної роботи у ВНЗ з урахуванням особливостей вимог до підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Проблем позаакадемічної діяльності стосується низка наукових досліджень. Серед них – теоретико-методичні основи позаакадемічних занять, способи її реалізації, інформаційне й матеріальне забезпечення та інші.

Недостатність системи фізичного виховання У ВНЗ в обсязі двох годин на тиждень для забезпечення оптимального психофізичного стану студентів зумовлює необхідність комплексного поєднання академічних та позаакадемічних занять фізичними вправами у вільний час. Таке використання всіх форм фізичного виховання повинно забезпечити включення фізичної культури в стиль життя студентів для досягнення оптимального рівня фізичної активності. Забезпечення комплексного підходу до занять дасть змогу студентам забезпечити належний стан здоров’я.

На нашу думку, реформування вищої освіти приводить до переорієнтації системи фізичного виховання на європейську модель освіти, яка має на увазі самостійність студентів у виборі форм, інтенсивності занять, викладачів, зручного розкладу. Вважається, що одним зі шляхів удосконалення системи фізичного виховання ВНЗ є розширення діапазону засобів позаакадемічних занять фізичною культурою, спортом та туризмом.

Організація позаакадемічних занять студентів передбачає підвищення рівня теоретичних знань щодо фізичної культури, підготовку до виконання тестів із програми фізичного виховання, професійну підготовленість, удосконалення рухових умінь та навичок, що були засвоєні на обов’язкових заняттях. Як зауважують учені, позаакадемічні заняття є невід’ємною частиною рухової активності студентів. Вони сприяють більш ефективному відновленню організму після втоми, підвищенню фізичної й розумової працездатності, рівня фізичної підготовленості студентів та розвитку таких моральних якостей, як працьовитість та самодисциплінованість. Важливо, що необхідність використання фізичних вправ у позаакадемічний час доведена фундаментальними науковими дослідженнями про вплив фізичних вправ і на організм студентів, і на результати навчання.

Зміст та форми позаакадемічних занять фізичними вправами визначаються їх метою й завданнями. Їх вибір залежить від статі, віку, стану здоров’я та рівня фізичної підготовленості студентів. Форми самостійних занять фізичною культурою студентами обумовлюються метою й завданнями фізичного виховання. До основних форм поза академічних занять студентів ВНЗ належать: малі форми занять, що використовуються для оперативного управління фізичним станом (фізичні вправи в режимі дня); великі форми занять, тобто заняття тривалі, одно- та багатопредметні (комплексні) за змістом.

Ці форми занять спрямовані на розв’язання завдань оздоровчо-реабілітаційного й рекреаційного характеру, які організуються у вільний від навчання час: самостійні заняття фізичними вправами в місцях проживання студентів, психофізична реакреація в заліково-екзаменаційний період, оздоровчо-реакреаційна діяльність.

Незважаючи на численні дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів, недостатньо висвітленою є проблема пошуку ефективних шляхів підвищення рівня здоров’я студентів за рахунок упровадження сучасної системи позаакадемічних занять із фізичного виховання. На основі проведеного узагальнення відповідних літературних джерел можна зробити висновок, що система фізичного виховання, хоч і вимагає додаткових занять у позанавчальний час, проте не в змозі залучити до них необхідною мірою студентів у вільний від основних занять час.

У контексті сучасних тенденцій у галузі фізичного виховання ВНЗ насторожує те, що студенти недостатньо високо оцінюють значущість додаткових занять фізичною культурою. Фахівці галузі зазначають, що результати фізичної активності студентів ВНЗ України у вільний від навчання час залишають бажати кращого: у процесі навчання зменшується обсяг фізичних навантажень, погіршується стан здоров’я. На думку авторитетних науковців, практиків, за даними літературних джерел, таке становище пов’язане з тим, що більшість юнаків і дівчат у віці 17–18 років вступають до вищих навчальних закладів з уже сформованим світоглядом щодо дисципліни «фізичне виховання». Невиправдані звільнення від занять фізичною культурою та повна відсутність позаакадемічних занять загалом негативно позначаються на фізичній підготовленості студентів.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Вивчення досвіду роботи ВНЗ із проблеми організації позаакадемічної роботи та аналіз відповідної діяльності студентів показують, що певний низький рівень цього напряму діяльності у фізичному вихованні пов’язаний із загальними недоліками організації цієї роботи. Актуалізація проблеми безперервного загального фізичного виховання зумовлена, по-перше, наявністю серйозного протиріччя між накопиченим науково-теоретичним і технологічним потенціалом у сфері здорового способу життя та оптимізації рухової активності, з одного боку, і рівнем його освоєння студентами ВНЗ – з іншого. По-друге, система освіти у сфері фізичної культури ВНЗ багато в чому відірвана від практики роботи в різних освітніх установах у плані її оздоровчої спрямованості, тобто в кращому випадку, як показує практичний досвід, вона має на увазі, формування й розвиток рухових умінь і навичок, якостей та здібностей.

Література

1. Круцевич Т. Ю. Теорія і методика фізичного виховання : підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. вих. і спорту : у 2-х т. / Т. Ю. Круцевич. – К. : Олімпійська л-ра, 2008. – Т. 1. – 390 с.; Т. 2. – 367 с.

2. Корягін В. М. Фізичне виховання студентів у спеціальних медичних групах : навч. посіб. / В. М. Корягін, О. З. Блавт. – Львів : Вид-во «Львівська політехніка», 2013. – 488 с.

5. Котов Є. Програмування самостійних занять фізичними вправами студентів вищих навчальних закладів / Є. Котов, А. Хомич,О. Касарда // Фізичне виховання спорт і культура у сучасному суспільстві. – Луцьк, 2012. – № 4 (20). – С. 294–299.