Економічні науки / 3. Фінансові відносини

Магістр, Коржов Є. І.

К.е.н. Тимошенко О. В.

ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», Україна

Проблемні питання системи планування бюджетних видатків в Україні

Бюджетне планування посідає особливе місце у бюджетному процесі. Саме від правильного визначення планових показників бюджету залежить якість його виконання, зростання темпів соціально-економічного розвитку та ефективне функціонування бюджетної системи держави. Натомість недооцінка ролі планування та прогнозування бюджетних видатків, як правило, супроводжується негативними наслідками, зокрема посиленням податкового тиску, зниженням рівня економічної активності та скорочення матеріальної бази бюджету у майбутньому, безконтрольному використанні державних коштів тощо. Тому дуже важливим є організація такої системи бюджетного планування, яка б передбачала обґрунтовані, реальні та якісні показники при оптимальному розподілі бюджетних ресурсів.

Після впровадження програмно-цільового бюджетування в Україні розпочався новий етап становлення бюджетного планування, відповідно до якого у плануванні видатків відбулися значні організаційні зміни. Так, було розширено повноваження учасників бюджетного процесу, змінено терміни підготовки відповідних документів та розроблено нові і переглянуто зміст діючих документів. Також був оновлений перелік матеріалів, що додаються до проекту закону про Державний бюджет України. Зокрема, було додано інформацію про мету, завдання та очікувані результати, яких кожний головний розпорядник коштів державного бюджету передбачає досягти при виконанні бюджетних програм; інформацію щодо врахування пропозицій Ради національної безпеки і оборони України до проекту закону про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України (з вмотивованим обґрунтуванням); протокол про результати консультацій Кабінету Міністрів України із всеукраїнськими асоціаціями органів місцевого самоврядування.

Проте, окремі нововведення, на наш погляд, є дискусійними. Зокрема, це заміна документу (Бюджетного кодексу України на Регламент Верховної Ради України), яким мають бути визначені терміни розгляду та прийняття Державного бюджету України. До дискусійних питань також відносимо заміну прогнозу основних макропоказників економічного і соціального розвитку України та показників Зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків й фінансування на прогноз Державного бюджету України, а також зміну періоду складання прогнозу з трьох до двох років, що значно обмежує перспективи розвитку стратегічного планування в країні.

Важливим для процесу управління видатками бюджету є розробка та правильний вибір методів планування. Зазначимо, що на сучасному етапі перелік використовуваних методів був значно розширений. Разом з тим, варто зазначити, що незважаючи на наявність досить великої кількості використовуваних методів планування та прогнозування видатків бюджету, не всі з них є досконалими та ефективними.

Впровадження стратегічного планування має позитивний ефект на соціально-економічний розвиток країни. Проте відсутність практики застосування стратегічного підходу в діяльності урядових установ призводить до неефективного використання бюджетних ресурсів і схвалення рішень, які частково або зовсім не відповідають довгостроковим потребам суспільства.

Так, результати проведеного дослідження виявили, що прогнозні показники видатків Зведеного бюджету України кожний рік суттєво переглядаються, а не просто коригуються відповідно до зміни соціально-економічних умов життя країни. На нашу думку, це зумовлено відсутністю розробленої та затвердженої методології й нормативно-правової бази для прогнозування і середньострокового планування в Україні.

Недосконалість системи прогнозування в Україні також є результатом:

- постійного коригування законодавчих актів;

- впливу політичних сил на зміну пріоритетів у бюджетних видатках;

- відсутності чіткого механізму щодо аналізу відповідності прогнозованих показників плановим і, як наслідок, фактичного ігнорування прогнозних показників у процесі формування бюджету на наступні роки;

- відсутності досконалої стратегії розвитку економіки як в цілому, так і у розрізі окремих галузей;

- недосконалості довгострокового бюджетного планування;

- відсутності єдиної методики оцінки ефективності проектів та системи контролю за їх виконанням.

Зважаючи на те, що сьогодні більша частина видатків розподіляється за програмами, на кожному етапі планування виникає цілий ряд проблем, пов’язаних з відсутністю нового законодавства, неузгодженістю дій законодавчої та виконавчої влади, неузгодженістю методик цілого ряду розрахунків, недотриманням бюджетних процедур, лобіюванням інтересів окремих фінансових груп всупереч чинному законодавству. Так, при ухваленні бюджету в парламенті можлива зміна розподілу бюджетних ресурсів, необґрунтоване збільшення видаткової частини, яка не має реальних джерел наповнення. У результаті уряд повинен зменшувати фінансування різних бюджетних програм, які мають важливе значення для соціально-економічного розвитку країни, щоб збалансувати ситуацію.

Таким чином, можна зробити висновок, що система планування та прогнозування бюджетних видатків в Україні потребує вдосконалення. З метою подолання вищезазначених проблемних питань необхідно забезпечити: розробку досконалого законодавства і безумовне його виконання, насамперед, органами законодавчої та виконавчої влади; підвищення якості бюджетного планування головними розпорядниками коштів державного бюджету за допомогою додержання вимог щодо надання і використання виключно реалістичних даних та посилення їх відповідальності за виконання відповідних бюджетних програм; відповідність планових і прогнозних показників, затверджених у Законі "Про Державний бюджет України" та з урахуванням змін протягом бюджетного року; підвищення відповідальності всіх учасників бюджетного процесу за своєчасну та якісну розробку планових показників видаткової частини бюджету як на плановий рік, так і наступні за плановим два бюджетні роки.