Економічні науки / 7. Облік і аудит

К.е.н. Сокольська Р.Б., к.т.н. Зелікман В.Д.

Національна металургійна академія Україна

Аналіз підходів до визначення трудомісткості облікових робіт

Організація облікового процесу здійснюється за рядом параметрів. Під параметрами організації обліку розуміються такі характеристики облікового процесу, які дозволяють створити та вдосконалити систему, у якій здійснюється цей процес. Такі характеристики слід розділити на дві групи: параметри технологічні, які відносяться до технології обліку (процесів отримання, обробки, передачі інформації), і трудові, які відносяться до процесів організації труда робітників облікового апарату, розподілу обов’язків та повноважень та ін.

Визначення параметрів організації здійснюється відповідно до об’єктів організації фінансового обліку: робітників облікового апарату та інформації, інформаційних потоків і повідомлень (документів та системи документообігу). Так, для робітників облікового апарату одним з найважливіших технологічних параметрів організації є трудомісткість облікових робіт, яка визначає усі інші параметри, насамперед, кількість працівників. Ці питання набувають особливої актуальності при реформування системи обліку на підприємстві, зокрема, при виділенні окремих підсистем фінансового й управлінського обліку.

Як правило, трудомісткість облікової роботи визначається експертним, дослідницько-статистичним або розрахунково-аналітичним методами, але за останні роки розроблено багато різних моделей кількісної оцінки трудовитрат.

У загальному вигляді всі методи оцінки трудовитрат можна розділити на дві групи: методи мікрооцінки, засновані на точному знанні всіх складових роботи (передбачають побудову структури роботи, розбиття роботи на складові і оцінку трудомісткості кожної складової) та методи макрооцінки, засновані на функціональних вимогах та інших визначених якостях кінцевого продукту [1].

З точки зору використання математичного апарату усі методи оцінки поділяються на алгоритмічні та неалгоритмічні.

До неалгоритмічних методів відноситься:

1) оцінка за аналогією – трудовитрати оцінюються шляхом порівняння з аналогічною ситуацією; перевагою такої оцінки є заснованість на фактичних даних; недолік полягає у некоректності оцінок, яка виникає достатньо часто, та у неможливості застосування цього методу при відсутності аналогії;

2) експертна оцінка – трудовитрати оцінюються з урахуванням думок експертів; цей метод широко застосовується, достатньо розроблена методика узгодження оцінок експертів, проте залишається ряд проблем: підстави для отримання оцінки не є явними, важко знайти висококваліфікованих експертів, експертна оцінка виходить адекватною тільки у випадку, якщо попередній досвід експертів відповідає особливостям оцінюваного об’єкту, та вплив політики керівництва, спрямованої на скорочення витрат [2];

3) оцінка, заснована на принципі Паркінсона «робота розширюється, заповнюючи весь доступний обсяг» – трудовитрати визначаються не за рахунок об’єктивної їх оцінки, а за доступними ресурсами; перевагою цього методу є простота, але розраховані таким чином трудовитрати можуть призвести до зайнятості співробітників в позаурочний час та неякісного виконання роботи;

4) оцінка за «ціною перемоги» – трудовитрати оцінюються таким чином, щоб оцінка стала найвигіднішою для замовника; здійснюється на основі бюджету замовника; недоліки цього методу аналогічні недолікам попереднього.

Математичний апарат алгоритмічних методів різноманітний. Всі математичні моделі визначають трудовитрати як функцію, залежну від багатьох змінних – відповідних факторів, що впливають на трудовитрати. Тому різноманітність алгоритмічних методів обумовлена двома аспектами: вибором факторів і формою функції. Залежно від цього виділяють три основні групи моделей: лінійні, мультиплікативні та статичні [3].

Лінійні моделі не виправдали себе і піддавалися об'єктивній критиці, оскільки зв’язок між факторами і трудовитратами нелінійний – трудовитрати змінюються експоненціально. Мультиплікативні моделі складні в калібруванні і не знайшли широкого практичного застосування. Найбільш відомим статичним методом є СОСОМ (базова модель створена в 1981 році Б. Боєм [2]).

Головною проблемою методів оцінки трудовитрат є складність їх адаптації до конкретних умов (калібрування коефіцієнтів моделі). У кожному випадку має місце своя специфіка діяльності, і узагальнюючі моделі, такі, як СОСОМ, не можуть повністю врахувати цієї специфіки [1]. У зв’язку з цим для визначення трудомісткості облікових робіт пропонується застосувати змішаний метод: розділити загальну задачу (визначення трудовитрат) на фіксовану і динамічну складові. При визначенні фіксованої частини можна абстрагуватися від багатьох факторів і використовувати будь-який сучасний метод оцінки трудовитрат, як до типового «середньостатистичного» об’єкту. Динамічна частина передбачає оцінку трудовитрат, необхідних для здійснення робіт, що не укладаються в наявну модель. Це особливо актуально на стадії впровадження нової системи обліку, коли виникають різні непередбачені обставини.

Таким чином, для визначення трудомісткості облікових робіт можна орієнтуватись на нормативну оцінку трудомісткості робіт в існуючій системі обліку [4] з внесенням коригувань, пов’язаних зі зміною в організації обліку і виділенням фінансового обліку на підприємстві в окрему підсистему.

Литература:

1. Кульдин С.П. Генетический подход к проблеме оценки сроков и трудоемкости разработки программного обеспечения с заданными требованиями к качеству // Прикладная информатика. – 2010. – №5(29). –
С. 30 – 42.

2. B. Boehm. Software Cost Estimation with Cocomo II / By Barry W. Boehm at al. // New Jersey : Prentice Hall PTR, 2000. – 496 p.

3. L. Putnam. A general empirical solution to the macro software sizing and estimating problem, IEEE Trans. Soft. Eng., July 1978, pp. 345-361.

4. Міжгалузеві нормативи чисельності працівників бухгалтерського обліку // http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN7694.html.