Негрич Микола Михайлович, аспірант Академії муніципального управління

СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СУБ'ЄКТАМИ ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНОЇ СФЕРИ

Без ефективної роботи первинних ланок інвестиційному - будівельної сфери її відновлення і розвиток практично неможливо. Для підвищення ефективності роботи окремих будівельних підприємств в країні, в першу чергу, були знижені їх комерційні ризики. Для цього керівництвом країни для будівельних підприємств були забезпечені сприятливі соціальні, економічні та політичні умови. Самі ж підприємства, за підтримки інформаційного центру країни, що має філіали в різних її місцевих утвореннях, займалися прогнозуванням розвитку економічних умов своєї виробничо-господарської діяльності, і на цій основі з урахуванням характеру впливу діючих на них факторів навколишнього середовища, самостійно планували свою виробничу діяльність. З огляду на високі ризики, пов'язані з такими прогнозами, підприємствами, як правило, при плануванні враховувалися, як мінімально допустимі, так і максимально необхідні обсяги робіт. При цьому метою управління ставало наближення фактичного результату їх роботи до максимально можливого результату [1].

Виходячи з цього, процес підвищення ефективності управління та діяльності кожного окремого будівельного підприємства або об'єднання зводився до прогнозування якомога більшої кількості можливих ситуацій з певними параметрами і до визначення найбільш ефективних форм поведінки в цих ситуаціях. Як показав досвід роботи в таких умовах, важливою особливістю управління інвестиціями і будівельним виробництвом стає інституалізація в системі управління фінансових організацій і виробничих підприємств ефективного контролінгу та організація ефективної системи підтримки прийняття управлінських рішень [2].

У цьому випадку, контролінг виступає складовою частиною інформаційної системи управління суб'єктами інвестиційно-будівельної сфери і, виходить з того, що ефективність їх як спільної, так і окремої діяльності визначається на основі даних, що відображають ефективність функціонування входять в окремі суб'єкти служб і відділів, функціональних і виробничих підрозділів. Так чином, основне завдання контролінгу полягає у формуванні даних, що відображають ефективність роботи підприємств і організацій, що утворюють інвестиційно-будівельну сферу, необхідних керівників різних рівнів управління даної сфери для прийняття ефективних управлінських рішень і координації їх спільної діяльності. Зміст контролінгу визначається цілями управління, воно може бути змінено за рішенням вищого керівництва інвестиційно-будівельної сфери або фінансово-будівельного об'єднання в залежності від інтересів і цілей, поставлених перед керівниками окремих організацій та підприємств [3, C. 98].

В системі контролінгу його суб'єкти мають певну специфічне відображення. Перш за все, фінансові та виробничі ресурси відображаються за станом, їх руху та ефективності використання в процесі господарської діяльності підприємства. Сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються суб'єкти контролінгу в інформаційній системі управління, визначає метод проведення управлінського обліку. Він, як правило, складається з наступних елементів: документації; інвентаризації; оцінки; угруповання і узагальнення в контрольні рахунки; планування; нормування і лімітування; аналізу і контролю [4].

Таким чином, основним завданням контролінгу в управлінні великими фінансово-будівельними об'єднаннями є підготовка аналітиками інформації для прийняття ефективних управлінських рішень на різних рівнях організаційної системи їх управління. Іншими словами, необхідною умовою для правильного сприйняття контролінгу є таке розуміння процесу прийняття рішень, який включає в себе:

1. постановка завдання і формулювання цілей, пов'язаних з її рішенням;

2. визначення всіх допустимих альтернативних варіантів вирішення завдання;

3. розробка критеріїв для оцінки ефективності альтернативних варіантів вирішення завдання;

4. оцінка і вибір найбільш ефективного варіанту рішення задачі;

5. планування процесу реалізації обраного варіанту вирішення завдання;

6. екстраполяція очікуваних результатів шляхом імітаційного моделювання реалізації обраного варіанту вирішення завдання;

7. аналіз очікуваних результатів і коригування плану виконання завдання з урахуванням нововиявлених обставин в процесі моделювання;

8. реалізація сформованого плану виконання завдання.

Використовуючи наведену вище загальну технологію прийняття рішень, нами зазначається, що в разі, коли імітаційне моделювання розв'язуваної задачі провести неможливо, то в сформованому плані вирішення завдання повинні встановлюватися точки відліку проміжних результатів

Література:

1. ДСТУ Д.1.1.–7–2013. Правила визначення вартості проектно–вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dbn.at.ua/_ld/10/1087_DSTU_D_1.1-7.pdf

2. ДСТУ Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dbn.at.ua/_ld/11/1113___.1.1-1-2013.pdf

3. Яворовский, Ю.П. Повышение эффективности капитальных вложений на стадии проектирования (на примере Харьковских проектных организаций) [Текст] : дис. канд. економ. наук. / Ю.П. Яворовский; [ Київський інженерно-будівельний інститут] –  К.,  1974. – 227 с.

4. Щодо удосконалення кошторисно-нормативної бази у будівництві. [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://minregion.gov.ua/building/czinoutvorennya-ekspertiza-ta-rozvitok-budivelnoi-dijalnosti/czinoutvorennja/schodo-udoskonalennya-koshtorisno-normativnoyi-bazi-u-budivnictvi-885521/