Психология и социология/ 8.Педагогическая психология

Аспирант Марциновская И.П.

Каменец-Подольский государственный университет им.И.Огиенко, Украина

Особливості діагностики та корекції наслідків психологічної травми у дітей та підлітків.

Актуальною на даний момент для педагогів та психологів є розуміння діагностичних критеріїв, що пов’язані з психічною травмою у дітей та підлітків. За час після введення в клінічну практику МКХ-10 діагностичні критеріїв пов'язаних з психічною травмою розладів психіки та поведінки зазнали змін, особливо щодо дітей дошкільного віку. Були розроблені відмінні діагностичні критерії ПТСР для дорослих і дітей віком до 6 років [1]. Саме тому, в уніфікованому клінічному протоколі, опираючись на результати досліджень, змінено критерії ПТСР в DSM-V, а також виділено окремий підтип ПТСР для дітей дошкільного віку. Діагностичні критерії ПТСР для дітей більш старшого віку, підлітків і дорослих, в порівнянні з DSM-IV, майже не змінилися. Було усунено різницю між гострим і хронічним ПТСР. Для діагностики та типологізації розладів психіки та поведінки, пов'язаних зі стресом у дітей у віці до 18 років одночасно з критеріями МКХ-10 мають використовуватися діагностичні критерії DSM-V. Виділяють наступні діагностичні категорії [2]:

· реактивний розлад прихильності,

· розгальмований розлад соціальної активності,

· ПТСР,

· ПТСР у дітей віком до 6 років,

· гострий стресовий розлад,

· розлад адаптації,

· пов'язані зі стресом тривожні розлади,

· пов'язані зі стресом розлади настрою.

Специфічність проявів ПТСР у дітей робить непридатними для роботи з ними більшість психотерапевтичних методик, які застосовуються для лікування і реабілітації дорослих пацієнтів.

Зрозуміти особливості формування і прояви посттравматичних розладів у дітей різних вікових груп може допомогти розгляд симптомів з теорії захисних механізмів психіки людини у різні вікові періоди, а також теорії про зміну рівнів переважаючого нервово-психічного реагування [3]. В.В. Ковальов, виходячи з біогенетичної теорії етапності у розвитку людини, вважав, що специфічність нервово-психічних реакцій (в тому числі і на психотравмуюча ситуація) у дітей і підлітків у різні вікові періоди пов'язані зі зміною рівнів переважного нервово-психічного реагування. Було виділено 4 основних рівні:

· соматовегетативний (0-3 роки);

· психомоторний (3-7 років);

· афективний (5-10 років);

· емоційно-ідеаторний (11-17років).

Важливо підкреслити, що коли ми говоримо про домінантні рівні реагування у певні вікові періоди, не виключається одночасне включення форм реагування інших рівнів. Беручи до уваги рівень реагування, легше побачити і зрозуміти різні симптоми ПТСР у дітей різних вікових груп, надати адекватну медичну та психолого-педагогічну допомогу.

Різноманітність клінічної картини, ступінь складності ПТСР, особливості перебігу та успішність терапії у дітей з гострими і посттравматичними стресовими розладами залежить не тільки від віку, а ще й від деяких інших факторів. Пропонується умовно розділити їх на три групи:

· фактори, що мають місце до травми (преморбід);

· фактори, що мають місце під час травми;

· фактори, що мають місце після травматичної події.

Всі ці фактори доцільно враховувати фахівцям, що працюють з травмованими, з метою більш точного діагностування характеру наслідків психічної травми і з урахуванням цього планувати лікування і реабілітацію.

Первинний скринінг проводиться лікарем загальної практики, сімейним лікарем, лікарем-педіатром, лікарем-психіатром, на підставі безпосереднього медичного огляду, клінічних інтерв'ю з дитиною та її батьками, іншими особами з групи первинної підтримки з використанням науково-обґрунтованих методів оцінювання. Травматичний розвиток обумовлює порушення інтеграції сенсорної, емоційної і когнітивної інформації, призводить до формування реактивної лабільності, що, в свою чергу, стає причиною дисфункціональних реакцій на стресову ситуацію. Такі діти можуть мати широкий спектр аномалій розвитку, а саме: затримку розумового розвитку, специфічні емоційні порушення, антисоціальні поведінкові прояви, суїцидальні нахили. Такі дисфункціональні реакції та порушення інтелектуальної та емоційної сфер дитини та підлітка потребують психолого-педагогічної підтримки.

У психолого-педагогічній практиці використовують профілактичні та корекційні заходи. Профілактичні заходи мають включати заходи, спрямовані на: підвищенню стійкості до стресу; забезпечення безперервності звичного способу життя для дитини; психопросвіти батьків, спрямованої на підвищення ефективного впливу на поведінку дитини.

До методів психологічної корекції відносять: психологічну просвіту групи первинної підтримки дитини (недирективне консультування); травмофокусовану когнітивно-поведінкову терапію (ТФ-КПТ); десенсибілізацію та репроцесуалізацію рухом очей (EMDR); управління стресом; групову когнітивно-поведінкову терапію; психодинамічну терапію; дебрифінг [3].

Література:

1. Реєстр медико-клінічних документів. Адаптована клінічна настанова «Посттравматичний стресовий розлад» http://www.dec.gov.ua/mtd/reestr.html

2. Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.02.2016 № 121 http://neuronews.com.ua/page/reakciya-na-vazhkij-stres-taC2A0rozladi-adaptaciyi-posttravmatichnij-stresovij-rozlad

3. Кога П.М., Умняшкин А.А. Оказание психологической и психиатрической помощи при чрезвычайных ситуациях: Учебное пособие. -Б.:20В.- г.Бишкек,2013- 365с.