Мехеда Н.Г., Прокопенко К.К

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького 3.

ПОНЯТТЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ, ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ І МЕТОДИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Складовою формування конкурентоспроможності підприємств є якість їх продукції. Під якістю продукції, як економічною категорією, розуміють відповідність властивостей та ознак товару вимогам і потребам кінцевих споживачів.

Основна проблема, що виникла на сьогоднішній день полягає в тому, що більшість товаровиробників не приділяє належної уваги якості продукції. Останнім часом експерти неодноразово стали звертати увагу на погіршення якості більшої частини виробленої продукції. В умовах реалізації Україною торгівельної політики, відповідно до правил Світової організації торгівлі, така тенденція ставить під загрозу конкурентоспроможність вітчизняних підприємств. Крім того згідно із сучасними ідеями в сфері забезпечення якості кінцевої продукції, менеджмент якості виступає фактично наскрізним аспектом управління підприємством поряд із витратами, часом тощо. Виходячи з цього, сам термін "якість" зазнав змін, які знайшли своє відображення у текстах міжнародних стандартів. Більшість визначень, що надавалися науковцями, існують як альтернативна спроба уточнити дане поняття та розкрити його зміст, виходячи із загальних тенденцій розвитку науки управління на певному історичному етапі.

Канонічне визначення поняття "якість продукції" є таким: якість – це сукупність властивостей та характеристик продукту, котрі надають йому здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби. Встановлені потреби зафіксовані у правових нормах, стандартах, замовленнях, угодах, технічних умовах поставок та інших документах. Передбачувані потреби – це ті очікування, які споживач зазвичай не формулює конкретно, але відносить до стійких побажань; до них можна віднести, наприклад, відповідність продукту моді, звичкам споживачів, національним або культурним особливостям споживання тощо.[3, с.32]

Основними причинами, що визначають необхідність забезпечення і підвищення якості є:

- безперервне і кількісне зростання потреб (особистих, суспільних, виробничих), їх якісний розвиток і видозміна;

- зростання ролі і темпів науково-технічного прогресу в розвитку науки, техніки, виробництва, економіки;

- удосконалення і ускладнення конструкцій виробів, що випускаються, підвищення значущості функцій, які виконуються ними;

- збільшення обсягу виробництва продукції і, як наслідок, можливе зростання вартості браку;

- посилення вимог до інтенсифікації виробництва і підвищення його ефективності;

- посилення конкуренції на внутрішніх і світових ринках [2, с. 61].

На міжнародному ринку в поняття якості включається все, що сприймається споживачами, і а саме: фізичні властивості; функціональні характеристики; конструктивні й ергономічні параметри; безпека користування товаром; упаковка; дозування.

Рівень якості являє собою відносну характеристику якості продукції, що базується на порівнянні значень показників якості оцінюваної продукції з базовими значеннями відповідних показників. Іншими словами, рівень якості продукції – це кількісна характеристика міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї порівняно з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання.

Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного й оптимального її рівня.

Для економіки в цілому підвищення якості означатиме посилення позицій вітчизняних виробників продовольства як на внутрішньому, так і на світовому ринках, розширення можливостей для виходу на зарубіжні ринки, характерні високою платоспроможністю, розвиток торгової та економічної співпраці, поліпшення інвестиційного клімату, що принесе додаткові надходження засобів в економіку країни, сприятиме її оздоровленню, зміцненню і розвитку.

Основними напрямками підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, на нашу думку, можуть бути:

- використання досягнень науки й техніки в процесі проектування виробів;

- впровадження новітніх технологій виробництва та суворе дотримання технологічної дисципліни;

- забезпечення необхідної оснащеності виробництва;

- удосконалення стандартів і технічних умов, що застосовуються, сертифікація продукції;

- впровадження сучасних норм і методів організації та управління виробництва;

- удосконалення методів контролю та самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції;

- розширення прямих господарських зв’язків між виробниками та споживачами;

- узагальнення та використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо підвищення якості та конкурентоспроможності продукції;

- застосування узгодженої системи прогнозування та планування необхідного рівня якості виробів;

- всебічна активізація людського чинника та проведення кадрової політики, яка адаптована до ринкових умов господарювання.[1, с.320]

Список використаних джерел

1. Афанасьєв М.В. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник / Афанасьєв М.В., Плоха О.Б. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2007. – 320 с.

2. Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності: ДСТУ ISO 9004 – 2001. – К.: Держстандарт України, 2001. – 61 с.

3. Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навч. посіб. / [С.М. Клименко, Т.В. Омельяненко, Д.О Барабань та ін.]. – [Вид. – 2-ге, без змін]. – К.: КНЕУ, 2009. – 32 с.