УДК 658:005.

Д.е.н., проф. Пуліна Т.В., магістрант Тікунов В.В.

Запорізький національний технічний університет

Проблеми впровадження системи управління якістю на українських машинобудівних підприємствах

Основним заохочуванням для впровадження та сертифікації системи управління якістю (СУЯ) на українських машинобудівних підприємствах є високий рівень конкуренції на внутрішньому і зовнішніх ринках, що спонукає до підвищення конкурентоспроможності продукції. Таку тенденцію підтверджує певне зростання кількості вітчизняних підприємств, які прагнуть одержати сертифікат на систему якості, що відповідає вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000. Водночас більшість вітчизняних машинобудівних підприємств, які отримали сертифікат на СУЯ, опікується, в першу чергу, підтвердженням відповідності продукції для здійснення експортної діяльності та участі у тендерах на поставку продукції. Тобто керівники українських машинобудівних підприємств не ставлять, як пріоритетні, питання досягнення результативності своїх СУЯ.

При розробці і впровадженні СУЯ, більшість вітчизняних підприємств, у тому числі машинобудівних, мають серйозні перешкоди, які зумовлені кризовим станом економіки України, недостатньою кількістю фінансових ресурсів для ефективної роботи з сертифікації; недостатньою кількістю кваліфікованих спеціалістів, низькою корпоративною культурою і низькою, порівняно з міжнародними стандартами, якістю продукції.

Основна проблема СУЯ, які функціонують на машинобудівних підприємств полягає в тому, що зусилля та застосування методів поліпшення якості у більшості компаній фрагментарні, тобто не припускають ні загального компетентного керівництва СУЯ, ні цілісної системи безперервного поліпшення.

Одна із важливих проблем упровадження СУЯ, це помилки при її побудові, які зумовлено передачею консультантами на підприємство типової документації СУЯ. Через це, така документація є непрацездатною для підприємства і по суті буде альтернативою для існуючої (старої) організаційної структури управління. Такий підхід до впровадження СУЯ виключає її адаптацію з урахуванням конкретних завдань і організаційної культури цього підприємства, а також порушує послідовність упровадження СУЯ. Отже, не створено основу для постійного поліпшення результативності СУЯ, при цьому ефект від впровадження розроблених процедур мінімальний, оскільки реальних змін в економіці і організації виробництва практично не відбувається.

Для більш глибокого розуміння особливостей впровадження та розвитку СУЯ на українських промислових підприємствах доцільно розглянути вітчизняний досвід, який, безпосередньо, впливає на очікування, уявлення виробників продукції щодо якості. Політика та економіка Радянського Союзу були направлені на виконання плану, тобто кількість виробленої продукції було важливішим чинником, ніж її якість. Для всіх галузей народного господарства реальне конкурентне середовище було відсутнє. Комплексна система управління якістю продукції (КС УЯП), яка діяла на той час на промислових підприємствах, була орієнтована на традиційні шляхи підвищення якості за допомогою контролю, тобто система виправляла наслідки, а не причини виникнення низької якості продукції. У цій системі перший керівник не грав визначальну роль, тому що якість розглядалася на технологічному рівні. Нова сучасна система організації виробництва, згідно стандартів ISO, має принципово нову структуру, а також базові елементи, які були відсутні в КС УЯП: відповідальність та участь керівництва у питаннях якості, орієнтація на споживача, аудит якості, постійне поліпшення діяльності, використання статистичних методів тощо.

Узагальнюючи можна зізначити висновки, що традиційна форма контролю, що утворилась у роки адміністративно-командної економіки, а також практика управління колишніх радянських підприємств відстає від розвитку сучасної науки управління. Але така практика збереглася на багатьох машинобудівних підприємствах. На таких підприємствах сучасний механізм управління не розуміють і належним чином не використовують а ні керівництво усіх рівнів, а ні персонал. Відтак більшість машинобудівних підприємств не готові до фактичного впровадження СУЯ та істотної перебудови своєї організаційної структури управління.

Управління промислового підприємства, насамперед, стосується організаційної структури і складу процесів. Існуюча вертикально ієрархічна структура управління на більшості промислових підприємств містить "штучні" бар'єри між підрозділами, що призводять до монополізації рішень; конкуренція підрозділів один з одним замість співпраці, оскільки компанії не застосовують процесний підхід до управління; цілі підприємства не сформульовані; не встановлені цілі підрозділів, які пов’язані з цілями підприємства. Ще однією важливою проблемою промислових підприємств є відсутність "зворотного зв'язку" на етапах виробничого циклу, оскільки концепція внутрішнього споживача, коли наступний процес є споживачем попереднього, не використовується. При цьому спостерігається низький ступінь залучення персоналу до роботи з якості та багато іншого.

Стандарт ІСО 9001 зобов'язує організації, що впроваджують СУЯ, проводити заходи щодо постійного поліпшення якості продукції, процесів, систем. Сучасний етап характеризується комплексним вивченням концепції безперервного поліпшення: досліджуються фактори, що забезпечують постійне вдосконалення організації; аналізується досвід світових лідерів; пропонуються різні методики з організації безперервних поліпшень. Т. Конті підкреслює, що реальні поліпшення були досягнуті в компаніях, що зазнали величезний тиск з боку своїх конкурентів, на основі концепції TQM, яка використовувалася з метою постійного оновлення своєї діяльності [1].

Таким чином, сталий розвиток та конкурентоспроможність організації забезпечується постійним поліпшенням процесів результативності на основі концепції TQM, без якої неможливе стабільне забезпечення якістю продукції.

1. Конти Т. Качество – упущенная возможность? / Т. Конти [пер. С итал. В.Н. Загребельного]. – М.: РИА «Стандарты и качество», 2007. – 216 с.