Розум Григорій Миколайович,

аспірант Міжрегіональної академії управління персоналом

СИСТЕМА ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

Система публічного управління в умовах інноваційного розвитку включає «в себе» ієрархію від місцевого рівня до державного, а діє на основі нормативно-правової документації, яка регулює діяльність об'єктів і суб'єктів публічного управління.

Відзначимо, що система надання державних послуг населенню та система публічного управління реалізуються відповідно до вимог інноваційного розвитку економіки з урахуванням стандартів СОТ. У зв'язку з цим, інноваційний бізнес повинен взаємодіяти ефективно з державою, вектори вдосконалення якого пояснимо нижче.

Для вектора підвищення транспарентності держави характерно збільшення його взаємодії з проблем стимулювання інноваційного розвитку з бізнесом та інститутами громадянського суспільства. Виходячи з вище викладеного матеріалу, представленого на рисунку, можна зробити висновок, що другий напрямок модернізації буде реалізовуватися в рамках проведених державою заходів, так як роль і відповідальність полягає в підтримці реалізації пріоритетних базисних інновацій на сучасному етапі становлення публічного управління в різних сферах суспільства.

На нашу думку, інноваційний розвиток - це радикальний розвиток суб'єктів, обумовлений безпосереднім зростанням їх інноваційної активності. Це дозволяє ефективно вирішувати проблеми підвищення конкурентоспроможності та досягнення сталого й збалансованого стану національної економіки.

Детермінанти інноваційного розвитку визначають відповідні траєкторії діяльності підприємств в різних галузях національної економіки. Як детермінант - факторів публічного управління виступає сукупність нових властивостей ресурсів. Серед них слід виділити:

- нові технічні системи та технології;

- організаційна мотивація праці і виробництва в різних формах;

- новий рівень кваліфікації найманої праці й управління;

- інвестиції;

- інноваційне венчурне підприємництво.

Відсутність гнучких механізмів є бар'єром на шляху ефективного розвитку системи публічного управління. Таким чином, істотне значення має керуючий вплив, який чиниться суб'єктом управління на об'єкт. На відміну від державного управління при виконанні цілей і завдань, поставлених державою, важливою метою публічного управління є спрямованість на досягнення соціально значущого результату, яке поділяється державою, бізнесом і суспільством (споживачами).

Таким чином, публічне управління виникає як суспільний договір між державою і населенням, коли відповідні органи і посадові особи наділяються необхідними владними повноваженнями.

Для публічного управління характерний широкий профіль керуючого впливу, так як основним носієм влади залишається активне населення країни, а об'єктами управління виступають:

- вчені,

- інноваційні кластери,

- зацікавлені громадяни.

Об'єкти управління за рахунок розвинених механізмів зворотних зв'язків:

- беруть активну участь в реалізації управлінських рішень,

- делегують державно-управлінські повноваження, які реалізуються в інтересах зацікавлених громадян.

При цьому основне завдання держави полягає в тому, щоб забезпечити відповідальність системи публічного управління перед конкретними вимогами й потребам та населення. Результатом управлінського процесу є реалізація поставлених цілей. Механізм публічного управління носить активний характер і є «центральною» частиною системи публічного управління інноваційним розвитком, що забезпечує вплив на суб'єкт і об'єкт управління, від стану яких залежить результат діяльності.

Отже, публічне управління інноваційним розвитком регіонів - це громадська система управління, що включає поряд з традиційним суб'єктом управління (державними органами регіонального та місцевого рівнів) участь установ науки і освіти, громадських організацій, бізнес-структур та інноваційних підприємств різних форм власності, а також зацікавлених громадян, які беруть активну участь в генерації та втіленні управлінських рішень за рахунок розвинених механізмів зворотних зв'язків. Їм можуть бути делеговані окремі державно-управлінські повноваження, які реалізуються в національних (громадських) інтересах.

В цілому можна зробити висновок, що істотно збільшується діапазон каналів впливу держави на економіку та інші сфери життєдіяльності в країні, що визначає інноваційну стратегію становлення публічного управління.