Фізична культура і спорт / 1. Фізична культура і спорт: проблеми, дослідження, пропозиції

к. пед. н. Волошко Л. Б.

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Компетентнісна модель фахівців з фізичної культури і спорту

Професійна підготовка фахівців з фізичної культури і спорту в умовах відсутності держаного стандарту вищої освіти здійснюється на основі освітньо-професійних програм, розроблених авторськими колективами науковців вищих навчальних закладів. У той же час потреби ринку праці в тренерах-викладачах із виду спорту, фітнес-тренерах актуалізують проблему оцінки якості їхньої підготовки у багатогалузевих університетах.

Професійна підготовка фахівців з фізичної культури і спорту має носити ґрунтовний, спеціалізований характер і врахувати можливі напрямки подальшої професійної діяльності у фізкультурно-оздоровчих закладах, закладах освіти, федераціях, збірних чи клубних командах, спортивних школах, а також бути узгодженою з відповідними діючими штатно-посадовими інструкціями та майбутніми умовами праці.

Індикатором якості підготовки фахівців з фізичної культури і спорту виступає рівень їхньої професійної компетентності. Професійна компетентність (ПК) фахівця з фізичної культури і спорту може бути представлена у вигляді функції: ПК = f (ПК_К, ПК_О, ПК_А), де окремими параметрами цієї інтегральної характеристики (ПК_К, ПК_О, ПК_А) виступають: когнітивний компонент (професійні знання); операційно-процесуальний (спеціальні вміння та навички); аксіологічний компонент (інтеріоризована система професійних цінностей, професійно значущі особистісні якості).

Професійна компетентність, як інтегральна риса фахівця з фізичної культури і спорту, розкривається в сукупності ключових компетенцій. Зокрема: методична (організаційно-технологічна) компетентність − включає володіння різними методами та засобами спортивного тренування на основі ґрунтовних знань фізіологічних і біохімічних аспектів функціонування органів і систем організму людини, вміння розв’язувати практичні проблеми за невизначених умов в окремих напрямах фізичної культури і спорту; дослідницька компетентність – передбачає володіння сучасними науковими методами досліджень у галузі фізичної культури та спорту; валеологічна компетентність – включає володіння сучасними валелогічними практиками, вміння будувати програми здорового життя; інформаційно-аналітична компетентність – передбачає володіння сучасними інформаційними технологіями, розуміння сфери їх застосування; правова компетентність – потребує володіння нормативно-правовою базою, що діє в галузі фізичної культури та спорту; управлінська компетентність – передбачає володіння методами, прийомами управління діяльністю суб’єктів спортивної діяльності; психолого-педагогічна компетентність – володіння знаннями з психології особистості, прийомами психолого-педагогічного менеджменту; володіння культурою міжособистісних відносин, організації колективної праці; освітня компетентність – передбачає усвідомлену здатність до професійного та особистісного саморозвитку, цілеспрямованого удосконалення професіоналізму; культурна компетентність – включає знання особливостей національних культур різних груп населення, що можуть бути використані в спортивній практиці.

Рівень сформованості та узгодженості ключових компетенцій визначає готовність студентів до основних видів професійної діяльності на стереотипному, діагностичному, евристичному рівнях складності. Традиційно критеріями якості освіти виступають рівень успішності студентів, умови організації навчального процесу, кількість завершених науково-дослідних робіт. Проте, класична дидактична тріада „знання, вміння, навички” студентів є критерієм їхньої „вузької” компетентності. Без урахування особистісно-професійної позиції майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту неможливо оцінити якість отриманої освіти, визначити рівень їхньої конкурентоспроможності, оскільки професійна позиція фахівця – це не лише результат професійної підготовки, а й рівень розвитку професійної самосвідомості, професійно значущих особистісних якостей. Отже, оцінка якості підготовки фахівців з фізичної культури і спорту повинна здійснюватися з позицій процесуально-діяльнісного та індивідуально-особистісного підходів. Тому критеріями професійної компетентності обрано пізнавально-змістовний, мотиваційний, суспільно-професійний, рефлексивно-оцінний та критерій професійної взаємодії.

Показниками пізнавально-змістовного критерію виступають: реальний рівень навченості студентів, якість і міцність засвоєння професійних знань. Показниками мотиваційного критерію є: рівень сформованості пізнавальних мотивів, мотивів досягнення успіху та самовдосконалення. Рефлексивно-оцінний критерій характеризують рівень самооцінки та домагань студентів. Операційно-діяльнісний критерій включає показники: рівень сформованості комунікативних та організаційних здібностей, характер особистісної спрямованості, ступінь виразності емпатії. Показниками суспільно-професійного критерію є: розуміння сутності та значущості майбутньої сфери діяльності в галузі фізкультури і спорту, рівень усвідомлення соціальної відповідальності за її якість і результат. Діагностика рівня сформованості ПК студентів спеціальності 017 „Фізична культура і спорт” може бути здійснена на основі інтегрального показника, що визначається як сума оцінок, отриманих студентами, за кожним із критеріїв (К_і) з урахуванням їх вагових коефіцієнтів (α_і): ПК = α_іК_і. Вагові коефіцієнти α_і визначаються на основі експертної оцінки ступеня значущості кожного з критеріїв. На підставі оцінки значущості критеріїв професійної компетентності стає можливим розподіл студентів за чотирма рівнями сформованості професійної компетентності: оптимальним, базовим, недостатнім, критичним.

Запропонована методика інтегральної оцінки рівнів сформованості професійної компетентності може бути використана з метою професіографічного моніторингу та коригування процесу професійної підготовки фахівців з фізичної культури і спорту на всіх його етапах.