Литвинець О.Л.
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут» , Україна
Хмарні обчислення
Останнім часом великого поширення
набули хмарні технології [1]. Хмарні технології (обчислення) – це технології
розподіленої обробки даних, в яких комп'ютерні ресурси і потужності надаються
користувачеві як Інтернет-сервіс [4].
Хмарні обчислення (cloud computing)
забезпечують відправлення повідомлень електронною поштою, прослухування музики,
зберігання фотографій та інших файлів у мережі, перегляд фільмів та інше [2].
Перші хмарні обчислювальні служби
виникли лише 10 років назад, але вже сьогодні велика кількість організацій та
компаній використовують ці технології у абсолютно різних сферах.
Основними функціями, що надають хмарні
технології [3] є: зберігання, резерве копіювання та відновлення даних,
створення нових програм та інформаційних служб, розміщення веб-сайтів, перегляд
відео-записів та прослуховування аудіо, аналіз даних з метою пошуку шаблонів та
прогнозування.
Перевагами хмарних обчислень є:
витрати, швидкість, глобальний масштаб, продуктивність та надійність.
Хмарні технології дозволяють уникнути
великих витрат на придбання необхідного програмного забезпечення та обладнання,
а також налаштування, використання локальних центрів обробки даних та
забезпечення їх необхідними умовами.
Більшість хмарних обчислювальних служб
дозволяють підготувати великі об’єми обчислювальних ресурсів за декілька
хвилин, завдяки режиму самообслуговування. Це дозволяє компаніям позбутися від
постійного планування завантаження та надає гнучкості [5].
Переваги служб хмарних обчислень
включають можливість еластичного масштабування. Це означає виділення
необхідного обсягу ІТ-ресурсів. Надає можливість збільшення або зменшення
обчислювальної потужності, обсягу сховища або пропускної здатності тоді, коли
це потрібно.
Для локальних центрів обробки даних
необхідна велика кількість серверів, налаштування обладнання, обновлення
програмного забезпечення та інше. Хмарні технології надають можливість уникнути
більшість з цих проблем, та дозволити спеціалістам витратити час на виконання
необхідних задач, що збільшують продуктивність усього процесу.
Однією із найважливіших переваг є
надійність, оскільки хмарні технології роблять резервне копіювання усіх даних,
а також забезпечують аварійне відновлення і неперервність роботи у мережі менш
затратним та швидшим.
Також
важливими характеристиками, що вирізняють хмарні технології від інших типів
обчислень або інтернет-ресурсів, є широкий універсальний мережевий доступ.
Обчислювальні можливості є доступними на великих відстанях через стандартні
механізми, що сприяють широкому використаю різних платформ. Завдяки хмарним
технологіям, обчислювальні ресурси об’єднані у єдиний потік для спільного
використанні великою кількістю споживачів.
Обчислювальні служби розподілені на три
великі групи
[6]:
1. Інфраструктура
як послуга (IaaS).
IaaS (Infrastructure
as a Service) є основна група хмарних обчислень. IaaS надає
можливість орендувати IT-інфраструктуру,
тобто сервера, віртуальні машини, сховища даних, мережі і цілі операційні
системи. Обчислювальна інфраструктура
миттєво виділяється і контролюється через Інтернет. IaaS
дозволяє уникнути великих затрат, пов’язаних з купівлею власних фізичних
серверів. Кожний ресурс представляється,
як окремий компонент служби, який можна орендувати та платити лише за його
використання за певний час.
Платформа як послуга (PaaS).
PaaS (Platform as a Service) надає
середу, доступну за запитом, для розробки, тестування та доставки додатків
програмного забезпечення та управління ними. Ця група хмарних обчислень спрощує
роботу спеціалістам зі створення швидких веб-додатків або мобільних програм без
необхідності мати справу з базовою інфраструктурою серверів, мережевих сховищ
та баз даних, необхідних для розробки.
Як і у
випадку з IaaS, PaaS
включає сервери, мережеві сховища та обладнання, всю інфраструктура, але також
засоби розробки, служби системи управління базами даних та інше. PaaS
призначена для підтримки повного циклу веб-додатку: розробка, тестування,
розгортання, управління та обновлення.
3.
Програмне забезпечення як послуга (SaaS).
SaaS (Software as
a Service) є метод доставки
програмного забезпечення для додатків через Інтернет за запитом. В схемах SaaS
постачальники розміщують програмне забезпечення та базову інфраструктуру, а
також управляють ними, займаються усім обслуговуванням, включаючи обновлення
програмного забезпечення і безпеку. SaaS
дозволяє організаціям швидко запускати додатки з мінімальним попередніми
витратами.
Не всі
хмарні технології є однаковими. На сьогодні існує три типи хмарних розгорток:
загальнодоступні, приватні та гібридні.
Загальнодоступні
хмарні середовища знаходяться в управління сторонніх постачальників хмарних
служб, що представляють свої обчислювальні сервера та сховища через Інтернет. В
загальнодоступній хмарі знаходиться все необхідне забезпечення та інша
підтримуюча інфраструктура.
Приватні
хмари використовуються лише конкретною однією компанією або організацією.
Приватні хмарні технології можуть фізично розташовуватися в локальному центрі
обробки даних, але в яких служби та інфраструктури розкриваються у приватній
мережі.
Гібридне
хмарне сховище мають і загальнодоступні, і приватні хмари, пов’язані разом за
допомогою технологій, що забезпечують
спільний доступ до даних і додатків. Вони дозволяють даним
переміщуватися між приватними і загальнодоступними хмарами, надаючи компаніям
гнучкість і більшу кількість варіантів розгортки.
Сервісні
моделі хмарних технологій повинні відповідати основним характеристикам хмарних
технологій. Усі хмарні технології працюють по-різному залежно від
постачальника. Але багато постачальників представляють зручну панель
моніторингу, доступну через браузер, що дозволяє ІТ-спеціалістам і розробникам
управляти своїми ресурсами.
Література:
1. Романченко
В. Облачные вычисления на
каждый день. 3DNews (6 сентября 2009 года). Схема доступу
https://3dnews.ru/579318
2. Черняк
Л.. Интеграция – основа облака. Открытые системы. СУБД (16 сентября
2011). Схема доступу:
https://www.osp.ru/os/2011/07/13010473.
3. Онлайновые хранилища данных // ComputerBild
: журнал. – 2010. – № 4. – С. 62–67.