Біологічні науки.
Мікробіологія
студент Пащенко К.А., доцент, к.б.н. Волошина О.С.
Національний університет харчових технологій, Україна
Використання генномодифікованого
штаму E. coli для утилізації
технічного гліцерину
Виробництво біодизельного палива є
перспективним шляхом забезпечення все зростаючого попиту на альтернативні
джерела енергії. За статистикою в Сполучених Штатах річний обсяг виробництва
біодизелю в 2012 році (3,15 млн. тон) був 2,83 рази вище, ніж у 2010 році (1,11
млн. тон), до 2022 року використання біопалива планують збільшити до 0,11 млрд.
тон [1].
Відомо, що при виробництві
біодизельного палива гліцерин є побічним продуктом. Зростання обсягу
виробництва біодизельного палива збільшує і кількість побічного продукту. На
кожні 10 кг біодизелю припадає приблизно
1 кг неочищеного гліцерину, що в рік, наприклад для країн Європи, складає
більше 60 тис. т. В останні кілька років, ціна на технічний гліцерин зменшилась з 0,44 $ до 0,11 $ за кілограм [2].
Зростання обсягу виробництва біопалива відповідно збільшує і кількість
побічного продукту і, в даний час, багато підприємств змушені нести витрати за
зберігання утвореного гліцерину [3].
Надлишок гліцерину потрапляє в навколишнє середовище, стає
причиною його забруднення, що може стати екологічною проблемо. Тому в даний час
ведуться інтенсивні пошуки способів переробки технічного гліцерину в більш
цінні продукти.
Вже на сьогодні спектр речовин,
одержуваних мікробною конверсією гліцерину досить широкий. Одним з основних
продуктів є 1,3-пропандіол, що застосовується як пластифікатор смол, пластичних
мас і плівок. Вироби з цих речовин знаходяться в контакті з харчовими
продуктами, застосовуються для змащування і консервації пакувальних машин в
харчовій, фармацевтичній та косметичній промисловості [4].
1,3-пропандіол, в основному,
одержують шляхом хімічного синтезу. Обсяг виробництва складає близько 100 тис.
т. на рік. Недоліками даного способу є низька селективність, енергоємність, висока вартість виробництва та негативний
вплив на навколишнє середовище. Економічно вигідним процесом виробництва
1,3-пропандіолу є бактеріальна ферментація. Компанія Genencor Corporation (США)
створила промисловий спосіб отримання 1,3-пропандіолу з використанням
рекомбінантного штаму Escherichia coli
[5].
В роботі вчених Біотехнологічного
науково-дослідного інституту,
Шанхайської академії сільськогосподарських наук, описано новий
поліцистронний оперон для поліпшення промислового виробництва
1,3-пропандіолу [6]. Було обрано чутливий до температури вектор pBV220, який
проводить експресію генів від промотора фага λ PLPR
до клітини при температурі 42 °С. Промотор регулюється репресором cIts857, який
був експресований в E. coli К-12
ER2925, що кодує термочутливе регулювання білку. Були використані гени, що
відповідають за синтез 1,3-пропандіолу в Clostridium
butyricum, dhaB1 – кодує вітамін В12-незалежну
гліцериндегідратазу, dhaB2 – кодує активаторний фактор для вітаміну
B12-незалежну гліцериндегідратазу та yqhD – кодує ізофермен
оксидоредуктазу, НАДФ-залежної дегідрогенази, що отримали від дикого штаму E. сoli. Ці гени були експресовані в E. colі К-12 ER2925 з використанням двох
несумісних плазмід (pET28a і pET22b) у присутності селективного тиску.
Перевагами використання E. colі К-12 ER2925 є те, що даний штам
не патогенний для людини, на відміну від деяких природних мікроорганізмів, що
продукують 1,3-пропандіол. Також, він має високу швидкість росту, що може зменшити час бродіння.
Мікробний синтез 1,3-пропандіолу з
гліцерину з використанням рекомбінантного штаму E. coli був вивчений в процесі двоступеневої ферментації. На першому етапі було
одержано збільшення біомаси. Основні метаболіти – органічні кислоти, головним
чином ацетат.
На другому етапі, гліцерин швидко
перетворювався на 1,3-пропандіол при зміні температури від 30 °С до 42 °С. Побічними
продуктами були в основному піруват і ацетат. Під час даного двоступеневого
процесу ефективність виробництва досягла 104,4 г/л, вихід 1,3-пропандіолу з
використанням гліцерину в якості єдиного джерела вуглецю становив 2,61 г/л за
годину, швидкість перетворення гліцерину в 1,3-пропандіол досягла 90,2 % (г/г),
а загальний час бродіння – всього 40 годин.
Порівняно з показниками анаеробної
ферментації гліцерину концентрація 1,3-пропандіолу була значно нижчою – 70,4 г/л
для Clostridium butyricum,
70-78 г/л для Klebsiella pneumoniae [7]. Продуктивність і рівень
конверсії гліцерину в 1,3-пропандіолу в цих системах були менше, ніж 1,57 г/л
на годину і менше 75% (г/г) відповідно [8].
Отже, створення рекомбінантного
штаму E. coli К-12 ER2925 робить
вагомий внесок в переробку технічного гліцерину, в 1,3-пропандіол і допоможе
зменшити витрати на утилізацію відходів виробництва біодизелю. Це не тільки
важливо з економічної точки зору, але і для покращення стану навколишнього
середовища.
Література:
1.
А.с. 2404248,
МКИ С 12 Р 7/18. Способ производства 1,3-пропандиола с использованием сырого глицерина / Лиу Хоньджуан, Сан Яy, Лиин Рихуи. –
Опубл. 07.12.2006
2.
Yang, F.X., Hanna, M.A., Sun, R.C. Value-added uses for crude glycerol - A byproduct
of biodiesel production // Biotechnology for Biofuels. – 2012. – V. 5. № 13. – Р. 5–13.
3.
Дирина Е.Н., Винаров А.Ю. Проблемы и перспективы разработки биотехнологии
утилизации отходов производства биодизеля из растительного сырья // Сельскохозяйственная
биология. – 2008. – № 3. – С. 24–32.
4.
Дымент О.Н., Казанский К.С. Гликоли и другие производные окисей этилена и
пропилена. – М.: Химия, 2000. – 376 с.
5.
Pat. 6514733 USА. Process for the biological production of
1,3-propanediol with high tite / Emptage, M., Haynie, S. L., Laffend, L. –
Publ. 4.02.2003.
6.
Nakamura C.E., Whited G.M. Metabolic engineering for the microbial production of
1,3-propanediol // Curr. Opin. Biotechnol. – 2003. – V. 3.
№ 14. – Р. 454–459.
7.
Liu H.J., Zhang D.J., Sun Y.Q. Microbial production of 1,3-propanediol from
glycerol by Klebsiella pneumoniae under micro-aerobic conditions up to a pilot
scale // Biotechnol. Lett. – 2007. – V. 29. – P. 1281–1285.
8.
Nakamura C.E., Whited G.M. Metabolic engineering for the microbial production of
1,3-propanediol // Curr. Opin. Biotechnol. – 2003. – № 14. – Р. 454–459.