Экономические науки/10.Экономика предприятия

Хоміч О.В.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури, Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

Постановка проблеми. Управління конкурентоспроможністю продукції підприємств на сьогоднішній день відіграє важливу роль в системі управління підприємством. Саме рух концепцій від маркетингового підходу в управлінні до концепції управління конкурентоспроможністю продукції є найактуальнішими для менеджменту підприємства, адже це інтегрований процес, який складається із декількох взаємопов’язаних складових та від якого залежить конкурентоспроможність підприємства. Проте не зважаючи на важливість управління конкурентоспроможністю продукції єдиного підходу визначення та механізму управління не запропоновано й досі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Значний внесок у розвиток основ конкуренції та міжнародної конкурентоспроможності підприємства зробили такі вітчизняні вчені-економісти, як: Б.В. Буркінський, В.А. Василенко, В.І. Гринчуцький, І.З. Должанський, А.П. Наливайко, Т.І. Ткаченко, Л.С. Шевченко та інші, та зарубіжні: І.Н. Герчикова, М. Портер, А.Ю. Юданов та інші.

Метою статті є визначення особливостей управління конкурентоспроможністю продукції підприємства, а також визначення заходів для підвищення ефективності діяльності підприємства.

Основний матеріал дослідження. На сьогоднішній день жорсткі умови конкуренції змушують підприємства у цілях підвищення конкурентоспроможності шукати нові форми організації діяльності.

Конкурентоспроможність – це комплекс споживчих властивостей товару, що визначає його відмінність від інших аналогічних товарів за ступенем і рівнем задоволення потреб покупців і витрат на його придбання та експлуатацію.[5]

Крім того, конкурентоспроможність – це порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупності виробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявлених вимог ринку або властивостей іншого товару.

Управління конкурентоспроможністю продукції являє собою сукупність заходів, які здійснюються в процесі розробки, проектування, виробництва, просування, реалізації та післяпродажного обслуговування продукції з метою створення її привабливості для кінцевого споживача та передбачає збалансований вплив на економічні показники діяльності підприємства виходячи з його прибутку [7, с. 29].

Одним з провідних факторів, які формують стійку конкурентну перевагу, є зацікавленість підприємства у продукції, яку воно виробляє.
Модель конкурентоспроможності продукції складається з трьох складових:

1) соціальний аспект задоволення попиту;

2) отримання прибутку та вигоди виробником;

3) отримання прибутку торговими підприємствами.

Така сукупність факторів є стратегічно орієнтованою, такою, що враховує при розробці або проектуванні продукту, передусім, норми прибутку та ціну виробу [7, с. 31].

Кінцевою метою всієї роботи підприємства є випуск продукції, яка повністю відповідала б вимогам цільового ринку. Такий результат забезпечує комплексна система управління якістю і конкурентоспроможністю продукції на підприємстві. Тому її розробка, впровадження та функціонування є основою для випуску високоякісної продукції на підприємстві.

Система управління конкурентоспроможністю охоплює всі види діяльності підприємства, пов’язані зі створенням конкурентних переваг підприємства, робіт, послуг. Проте конкурентні переваги все більше охоплюють систему властивостей, важливих для споживачів та спрямованих на задоволення індивідуальних потреб підприємства [1, с. 132].

Основними методами управління конкурентоспроможністю підприємства є наступні:

- метод підвищення фінансового рейтингу;

- маркетингові методи, що дозволяють провести порівняльний аналіз суб’єктів ринку і прийняти обґрунтовані управлінські рішення, які спрямовані на її підвищення, задоволення вимог ринку конкурентоспроможною продукцією і покращення результатів економічної діяльності підприємництва.

Реалізація зазначених методів потребує системи заходів управління, яка складається з окремих напрямків удосконалення господарської діяльності, таких як: вибір конкурентних стратегій розвитку, забезпечення комплексного підходу до процесів управління, удосконалення систем управління персоналом, забезпечення якості та низької собівартості продукції тощо.

Вагомою складовою підвищення конкурентоспроможності в Україні є підвищення якості. Підвищення якості дає підприємству бути конкурентоспроможним і мати великий попит на продукцію, але за умови комплексної роботи всіх систем.

Всі принципи управління якістю є основою стандартів системи управління якістю в межах стандартів ISO серії 9000. Система управління якості доповняє систему управління конкурентоспроможності в умовах ринкових відносин. Отже, найвища конкурентоспроможність буде досягнута коли всі елементи цілої системи будуть взаємопов`язані.

Щоб забезпечити високу конкурентоспроможність, треба визначити ряд наступних

задач:

- дослідити потреби споживачів;

- проаналізувати розвиток споживачів;

- оцінити поведінку та можливості конкурентів;

- дослідити розвиток ринку, середовище;

- виготовлення особового товару.

Отже, висока конкурентоспроможність буде досягнута тільки тоді, коли всі елементи цілої системи будуть взаємопов’язані.

Отже, метою управління конкурентоспроможністю підприємства є забезпечення умов його успішного функціонування в конкурентному середовищі та створення конкурентних переваг стосовно інших підприємств певної галузі усередині країни та за її межами за будь-яких економічних, політичних, соціальних та інших змін у його зовнішньому середовищі.

Висновки. В результаті проведених досліджень можна зробити висновок про те, що управління конкурентоспроможністю продукції – це процес ідентифікації, планування, формування, утримання та нарощування (нагромадження) конкурентних переваг продукції на кожному етапі створення доданої вартості з метою підвищення рівня конкурентоспроможності продукції або втримання його на запланованому рівні.

Литература:

1. Бурцева Т.А. Управление маркетингом: [учебное пособие] / Т.А. Бурцева, В.С. Сизов// О.А. Цень. 2005. – 271 с.

2. Гриньов А. В. Організація та управління на підприємстві/А.В. Гриньов // – Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2010. – 329 с.

3. Кныш М. И. Конкурентные стратеги: Учеб. пособие./ И.М. Кныш// – СПб.: 2010. – 284 с.

4. Беляев В.И. Маркетинг: основы теории и практики: [учебник] / В.И. Беляев. – М.: КНОРУС, 2005. – 672 с.

5. Піддубний І. О. Управління конкурентоспроможністю підприємства/ І.О. Піддубний – Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2009. – 264 с.

6. Портер М. Конкуренция: [пер. с англ.] / М. Портер.// – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2006. – 608 с.

7. Сабецька Г.Р. Рыночная модель конкурентоспособности продукции / Г.Р. Сабецька // Маркетинг. – 2006. – № 1 (86). – С. 29-33.