Гуцалюк О.І., к.е.н., доцентр Скорук О.П.

Вінницький національний аграрній університет, Вінниця, Україна

Вплив інноваційного забезпечення на рівень конкурентоспроможності підприємства

Одним з основних шляхів забезпечення конкурентоспроможності підприємства є випуск якісної продукції, яка відповідатиме стандартам та вимогам споживача. В сучасних умовах якість стає обов’язковою умовою існування конкурентоспроможності продукції, а отже, і підприємств, що виробляють та реалізують таку продукцію на ринку. Тому, щоб досягти високого рівня конкурентоспроможності, необхідно розширити коло використання новітніх досягнень науки і техніки, зокрема інновацій, що створюють умови для задоволення зростаючих потреб споживачів. Інноваційна діяльність є дієвим інструментом підвищення конкурентоспроможності підприємств та продукції, яка ними виробляється.

Займаючись постійною активізацією інноваційних процесів, можна забезпечити розвиток аграрної економіки в умовах сьогодення .

Загальновідомо, що у період ринкових перетворень успішний соціально-економічний розвиток будь-якої держави зумовлений ефективним функціонуванням вітчизняних суб’єктів господарювання, яке досягається завдяки інноваціям – одному із найважливіших факторів забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Результати досліджень свідчать, що найефективнішим засобом вирішення даної задачі може служити комп-лексне моделювання конкурентоспроможності промислового підприємства .

Такий підхід дозволяє здійснити оцінку впливу розвитку інноваційного потенціалу підприємства на рівень його конкурентоспроможності на практиці з високою долею достовірності. Щодо переліку параметрів оцінки та ступеня їх конкретизації, рекомендується групувати конкурентні переваги за наступними аспектами (рис. 1).

Параметри оцінки конкурентних переваг підприємства

Інноваційний потенціал підприємства

v Конкурентоспроможність виробу ;

v Фінансовий стан підприємства;

v Ефективність маркетингової діяльності;

v Рентабельність продажів;

v Ефективність менеджменту

Рис 1. Параметри оцінки конкурентних переваг підприємства

В економічній науці конкурентоспроможність розглядається як комплекс економічних, науково-технічних, виробничих, організаційних, управлінських та інших факторів, що реалізуються в товарах та послугах та які успішно конкурують на внутрішніх і світових ринках [2].

Інноваційна активність є найбільш гнучким індикатором конкурентоспроможності [3]. Дійсно, існує закономірна циклічна динаміка тісного взаємозв'язку інноваційності та конкурентоспроможності, адже конкурентоспроможність залежить від ряду факторів, одним із яких і є впровадження інновацій.

Так можна виділити п'ять типів нових комбінацій змін або інновацій [4]:

1) виробництво нового продукту чи відомого продукту в новій якості;

2) впровадження нового методу виробництва;

3) освоєння нового ринку збуту;

4) залучення для виробничого процесу нових джерел сировини;

5) проведення реорганізації (уведення нових організаційних форм).

Таким чином, предметом цих змін можуть бути: продукти, технологічні процеси, сировина, організація виробництва та нові ринки збуту.

Інновації визначаються як нові комбінації змін у розвитку виробництва і ринку [4].

Слід зазначити, що з розглянутих позицій інновація виступає не як результат наукової діяльності, а як результат, що знайшов певне застосування в суспільному виробництві.

Ефективне здійснення інновацій дозволяє створити визначальні стратегічні переваги в найбільш конкурентних галузях. Підприємства – лідери досягають конкурентних переваг завдяки інноваціям –шляхом використання як нових технологій, так і методів роботи, але після досягнення переваг утримання їх стає можливим тільки шляхом постійних вдосконалень, тобто безперервних інновацій. Таким чином, на сучасному етапі світового економічного розвитку головною ознакою конкурентоспроможності стає її інноваційність, тобто здатність системи до безперервного розвитку, оновлення та змін діяльності на основі засвоєння нововведень. Інноваційність також означає використання наявного інтелектуального, інформаційного та науково-технічного потенціалу з метою подальшого розвитку, підвищення результатів діяльності та якості життя.

Інноваційна діяльність пов’язана із залученням різних ресурсів, основними з яких є інвестиції і витрати часу на наукові, інформаційні і технічні розробки та технологічне освоєння масштабного виробництва нової продукції. Особлива роль тут належить управлінському персоналу, його здатності розробляти і ухвалювати інноваційні рішення.

Процес формування ефективної системи інноваційного управління залежить від рівня інноваційного потенціалу підприємства – його можливостей в досягненні поставлених інноваційних цілей.

Реалізація цих цілей в глобальних масштабах виступає як засіб отримання достатньо високого прибутку в довгостроковій перспективі, зміцнення, а потім і підвищення конкурентних можливостей на ринку, вирішення економічних проблеми і проблеми виживання підприємства в цілому.

Тобто, можна стверджувати , що чим вищим буде рівень інноваційного потенціалу, тим успішніше підприємство уникатиме можливих кризових ситуацій. Інноваційний потенціал підприємства визначається як технічними чинниками, так і управлінськими. До них відносяться:

— рівень розвитку виробництва, що склався раніше;

— стан механізму і системи управління;

— тип і орієнтація організаційної структури;

— тенденції економічної і інноваційної політики;

— розуміння потреби в різного роду змінах і готовність до них

персоналу [1].

Саме інновації здатні пояснити безпрецедентне зростання ринкової економіки розвинених країн, світових рівнів конкурентоспроможності та зайняття ними провідних позицій на міжнародних ринках товарів та послуг через вдалу конкурентну боротьбу та перемогу над суперниками. Саме інновації, які спрямовані на створення нової або поліпшення існуючої продукції, послуг або технологій, можуть розглядатися як головне питання підвищення конкурентоспроможності як окремих підприємств, так і економіки в цілому.

Література:

1. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій. –К.: КНТЕУ,2001.–580 с

2.Малік, М. Й. Інноваційна діяльність як складова стратегії підвищення конкурентос-проможності агропромислового виробництва [Текст] / М. Й. Малік // Економіка АПК. – 2007. − № 5. – С. 155-164, с. 159.

3.Музика П.М. Активізація інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки України / П.М. Музика // Економіка АПК. - 2005. - № 8. - С. 42-45.

4. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер – М.: Прогресс, 1982. – 455с.