асист. Чайка І. В., Плюта М. А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Підвищення обсягу товарообороту як показник ефективності діяльності підприємства

Постановка проблеми. Торговельне підприємство одержує певну суму доходу з кожної гривні реалізованих товарів, то максимізація прибутку вимагає постійного збільшення обсягу товарообороту як основного фактору росту комерційного доходу та прибутку, а також відносного зниження витрат обігу. Отже, товарооборот – це один із найважливіших синтетичних показників розвитку як на рівні підприємства, так і на рівні регіону, країни в цілому.

Основні результати дослідження. Товарооборот визначається офіційно на макрорівні як вартість маси товарів, реалізованих для задоволення конкретних потреб певних покупців на споживчому і оптовому ринках окремо [6, с.157]. Покупцями ринку споживчих товарів виступають населення та домашні господарства, потреби яких – це кінцеве (особисте) споживання або використання у домашньому господарстві. Покупцями оптового ринку є підприємці, юридичні і фізичні особи, які купують товари для професійного використання (перероблення або подальший продаж).

Як відомо, в бухгалтерській звітності та статистичному спостереженні на мікрорівні обороти суб’єктів роздрібної і оптової торгівлі визначаються виключно за продажами і характеризуються сумою виручки від них.

Тому товарооборот у масштабі національної економіки повинен визначатися сумою виручки всіх підприємств, які реалізують товари. При чому, під цими суб’єктами слід розуміти товаровиробників і торговців – як з утворенням юридичної особи, так і без утворення.

Відмітимо, що товарооборот характеризується наявністю одночасно двох ознак: об’єкта обміну та продажу як форми просування. Дуалістичний характер товарообороту виявляється в тому, що, з одного боку, він одночасно відбиває обсяг проданої (купленої) товарної маси і, відповідно, масштаб торговельної діяльності, а з іншого – розмір грошової виручки торгівлі, тобто товарооборот поєднує в собі економічні та фінансові аспекти торговельного процесу [1, с.124].

Товарооборот виступає як показник розміру торговельного підприємства, а також як фінансовий показник грошової виручки торгово-збутового підприємства (фірми) за продані товари. Він є інструментом виміру обсягу проданих (куплених) товарів. Обсяг товарообороту є основним валовим показником діяльності торговельного підприємства, який характеризує результат його діяльності щодо залучення купівельних фондів споживачів. Він характеризує обсяг діяльності підприємства, від якого залежать величина комерційного доходу і прибутку [4, с.18].

Розглядаючи товарооборот як об’ємний показник діяльності не можна залишити поза увагою той факт, що доходом торговельного підприємства від реалізації товарів є частина товарообороту, представлена у вигляді суми торговельних надбавок (знижок), отриманих від реалізації товарів за певний період часу. У зв’язку з тим, що в торгівлі нова споживча вартість не створюється, дохід від реалізації товарів являє собою плату за надання торговельно-посередницької послуги (доведення товарів до споживачів та їх реалізацію), яка становить частину виручки торговельного підприємства і називається комерційний дохід від реалізації товарів.

Необхідно відмітити, що ефективність реалізації функцій управління товарооборотом підприємств роздрібної торгівлі залежить від якості інформаційного забезпечення, а також від того, наскільки оперативною та достовірною буде інформація, що надходить до та від відповідних підрозділів і посадових осіб. Знання основ інформаційного забезпечення дозволить сформувати оптимальну схему руху інформаційних потоків у системі продажів підприємства роздрібної торгівлі та створити передумови для ухвалення ефективних рішень в управлінні її вихідним результативним показником - товарооборотом.

Система інформаційного забезпечення управління товарооборотом підприємства роздрібної торгівлі може бути представлена в такий спосіб (рис. 1) [2, с.5].

Рис. 1. Система інформаційного забезпечення управління товарооборотом підприємства роздрібної торгівлі

Як видно з рис. 1, щодо управління товарооборотом підприємств роздрібної торгівлі вбачаємо за доцільне агрегувати інформацію залежно від джерел отримання: на інформацію із зовнішнього та інформацію із внутрішнього середовища.

Підсистема збирання інформації про стан зовнішнього середовища, необхідна для ухвалення рішень в управлінні товарооборотом підприємств роздрібної торгівлі, містить такі блоки:

1) блок інформації щодо сучасного та перспективного стану ринкових факторів (обсяги та структура споживчого попиту, обсяги та структура пропозиції споживчих товарів, стан конкуренції на певному регіональному товарному ринку);

2) блок інформації щодо сучасного та перспективного стану державного регулювання (нормативно-законодавчі акти з питань регулювання доходів населення, рівня торговельних надбавок та цін на соціально значущі товари, непрямих податкових платежів);

3) блок інформації щодо сучасного та перспективного стану макроекономічних факторів (валовий внутрішній продукт, рівень платіжної дисципліни суб'єктів господарювання, рівень інфляційних очікувань тощо).

Підсистему збирання інформації про стан внутрішнього середовища з метою забезпечення виконання плану товарообороту та зростаючої динаміки його обсягів на підприємстві роздрібної торгівлі пропонується розглядати як сукупність документів, які являють собою методичне підґрунтя організації процесів у системі продажів [2, с.6].

Обсяг товарообороту – найважливіший кількісний показник діяльності підприємства роздрібної торгівлі. Він використовується в оцінках кон’юнктури ринку, розглядається як показник обсягу товарної маси і розміру підприємства торгівлі, як показник грошової виручки підприємства за продані товари, тобто як фінансово-економічний ефект торговельної діяльності і як показник розміру грошових витрат покупців на придбання товарів, а також як показник споживання товарної маси. Крім того, він використовується в якості ваги індексів цін. Все це робить його багатогранним показником, що має соціальну й економічну спрямованість [3].

Обсяг товарообороту вимірюється у вартісних одиницях (після обґрунтування ціни товарів) і в натуральному вираженні (за номенклатурою товарів).

Підприємства насамперед зосереджують увагу на оцінці умов споживчого ринку, що є основою вивчення можливостей диференціації рівня цін з урахуванням купівельних здібностей певних категорій споживачів. Зростання обсягу продажу товарів передбачає формування активної цінової політики підприємства на основі пріоритетного спрямування «низькі ціни – стандартний товар» або «високі ціни – унікальний товар». Та чи інша позиція підприємства нерозривно пов’язана з ціновою еластичністю попиту, що визначає ступінь чутливості реагування покупців на зміну кількості придбаних товарів в залежності від зміни рівня цін на них і вимірюється безпосередньо коефіцієнтом еластичності попиту за ціною. Еластичність попиту вважається незмінною, якщо під впливом невеликої зміни ціни попит майже не змінюється, і навпаки, якщо попит зазнає значних змін, він є еластичним. За умови значної еластичності попиту знижена ціна принесе більший обсяг доходу і відповідно зміцнить стан і позицію підприємства на ринку.

Підприємства, що намагаються розширити частку ринку або досягти конкурентної переваги за рахунок диверсифікації торговельної діяльності, передусім оцінюють потенціал ринку, який займає центральне місце в оцінці можливостей (складається формальний проект прибутків і збитків, в якому будуть відображені прогнозована виручка, кошторисні витрати, оціночний чистий прибуток). Зазвичай продаж прогнозується у вигляді частки від оціночної ємності ринку. Прогнозований обсяг продажів відображає розмір обраного суб’єктом господарювання цільового ринку і розроблений для цього ринку маркетинг-мікс. Прогноз відображає і кількість конкурентів, і інтенсивність конкуренції на ринку. Відповідно розробка прогнозу продаж використовується для прийняття остаточного планового обсягу товарообороту, який буде покладено в основу розробки бюджетів продаж і розрахунку квот продаж для окремих продавців [4, с.28].

Отже, досягнення обсягу товарообороту, що забезпечує економічне зростання торговельної діяльності, знаходиться як у площині сукупної пропозиції (до чинників її утворення відносять: кількість і якість товарних ресурсів; кількість і якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу; рівень науково-технічного прогресу – технологія), так і сукупного попиту (до чинників даної групи відносять: ціну товару, облік нецінових чинників: доходи споживачів, їх кількість, очікування).

Товарна структура товарообороту (або асортиментний склад) – якісна характеристика товарообороту, що характеризує співвідношення окремих товарів і товарних груп в обсязі товарообороту, виражене відносними величинами: питомою вагою (часткою) товару і коефіцієнтом співвідношення. Останнє пов’язане зі значимістю окремих товарних груп в обсязі товарообороту, ступенем доповнюваності і замінності товарів у процесі їх реалізації і споживання. «Сприйняття асортименту показує, наскільки номенклатура товарів підходить для задоволення потреб споживачів». Тому в обсязі продаж цей показник розглядається як: а) засіб задоволення потреб споживачів; б) товарні ресурси; в)товарні запаси і т. д.

Товарна структура товарообороту формується під дією чотирьох основних факторів: структури потреб (виробничих, суспільних і особистих); структури виробництва; рівня і структури грошових коштів (купівельних фондів і кредиту); рівня і співвідношення цін, а також інфляції. На цьому етапі визначаються абсолютні прирости, темпи росту (приросту) обсягу товарообороту підприємства роздрібної торгівлі за окремими асортиментними позиціями (групами) і визначаються подальші можливості зростання товарообороту. [7, с.112].

Забезпечення оптимального складу структури товарообороту передбачає застосування «Системи АВС», сутність якої полягає в розподіленні сукупності асортиментних позицій (груп) на три категорії, виходячи з їх значущості (вкладу) з загальний обсяг товарообороту. Так, 1) категорія «А» – включає 50% усіх товарів в обсязі товарообороту. Коло конкретних видів цих товарів найбільш вигідне з точки зору фінансових наслідків; 2) категорія «В» – включає 30 % асортименту товарів, які займають таку саму частку в загальній вартості товарів, але мають меншу значимість у забезпеченні здійснення товарообороту інформування фінансових результатів; 3) категорія «С» – включає решту (20 %) товарів, які не відіграють особливої ролі у формуванні кінцевих фінансових результатів. Обсяг наявності цих товарів невеликий. Таким чином, основний контроль асортиментних позицій (груп) за «Системою АВС» концентрується на найбільш важливій їх категорії з позиції забезпечення здійснення товарообороту підприємства і формування кінцевих фінансових наслідків.

За результатами проведеного дослідження визначається оцінка змін у попиті споживачів, розкриваються недоліки в торговельному обслуговуванні з метою впровадження своєчасних заходів щодо їх покращення в майбутньому. Крім того, розробляється план продажів з позиції відповідності торговельного асортименту структурі дійсного попиту, що сприяє реалізації цілей економічного зростання торговельної діяльності.

Необхідно відмітити, що ефективність – це співвідношення ефекту (результату), що досягається за рахунок виконання окремих технологічних або технічних заходів з витратами матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на його досягнення. Ефективність може виражатися у додатковій сумі товарообороту, валового доходу і прибутку, зниження суми витрат обігу, поліпшення умов праці, підвищення рівня культури обслуговування.

Отже, зростання обсягу товарообігу на рівні конкретного торговельного підприємства, на нашу думку, можливе при виконанні наступних умов ефективного управління:

1. Планування обсягів товарообігу відповідно до основної стратегії діяльності торговельного підприємства, яка передбачає взаємозв'язок темпів розвитку товарообігу з розвитком регіонального споживчого ринку та змінами його кон'юнктури, а також планування об'єму реалізації товарів, що забезпечує необхідну суму прибутку.

2. Формування ефективної політики товарного забезпечення товарообігу, яка передбачає планування структури товарообігу, що найкраще відповідає потребам контингенту покупців, що обслуговують підприємство, а також забезпечення об'єму та структури постачання товарів і суми товарних запасів, що забезпечать ритмічну роботу та стабільний асортимент товарів.

3. Формування ефективної цінової політики торговельного підприємства, при цьому можливі два основних напрямки збільшення розміру роздрібного товарообігу: зростання ціни реалізації окремих видів товарів, проте можливості використання цього резерву обмежені конкурентною ціною реалізації відповідних товарів; зниженні ціни реалізації окремих видів товарів при умові зростання кількості реалізованих товарів за рахунок залучення додаткових покупців або зростання обсягу придбання товарів одним покупцем.

4. Забезпечення ефективне використання наявного ресурсного потенціалу торговельного підприємства, що виявляється, насамперед, у ефективному використанні наступних складових:

- ефективне використання трудового потенціалу при цьому до зростання розмірів товарообігу підприємства може призвести збільшення чисельності торгово-оперативного персоналу підприємства; скорочення питомої ваги в складі персоналу апарату управління, допоміжного та обслуговуючого персоналу;

- зростання продуктивності праці персоналу підприємства, при умові збереження якості обслуговування покупців;

- ефективне використання матеріально-технічної бази підприємства, при цьому важливими умовами збільшення розміру товарообігу є забезпечення підприємства необхідними основними фондами, що відповідають ринковим умовам та можуть забезпечити необхідну якість торговельного обслуговування;

- ефективне використання фінансових ресурсів, адже чим більший запас фінансової стійкості підприємства, тим краще здійснюється процес управління товарообігом підприємства;

- забезпечення потреби торговельного підприємства обіговими коштами та прискорення обіговості обігових активів сприяє вивільненню фінансових ресурсів, що дає можливість збільшити обсяги діяльності підприємства.

5. Ефективна асортиментна політика торговельного підприємства, яка відповідає щонайкраще маркетинговим вимогам покупців, а також підвищення якості торговельного обслуговування та надання додаткових послуг покупцям в процесі придбання товарів.

Таким чином, розроблення ефективної стратегії управління товарообігом торговельного підприємства дає змогу забезпечити високоефективну господарську діяльність та конкурентоспроможність підприємства, а також формування стратегічного плану його розвитку в сучасних умовах господарювання.

Література

1. Блонська В.І., Феофанова К.О. Роздрібний товарообіг торговельного підприємства та напрямки ефективного управління ним у сучасних умовах господарювання // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008, вип. 18.4. – С. 123-127.

2. Височин І. Інформаційне забезпечення управління товарооборотом підприємств рохдрібної торгівлі // Економіка. - №7. – 2011. – С. 3-7.

3. Височин І.В. Сучасне методичне забезпечення аналізу товарообороту підприємств роздрібної торгівлі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/inek/2010_4/88.pdf.

4. Гинів Б.В. Аналіз товарообігу підприємств роздрібної торгівлі: Навч. пос. /Б. В. Гинів. – Львів: ЛКА, 2005. – 148 с.

5. Локтєв Е.М., Саркісян Л.Г., Волокитіна Л.О. Удосконалення роздрібної торговельної мережі України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Tiru/2010_29/Loktev.pdf.

6. Протопопова Т.О., Стасюк Н.В. Механізм управління товарооборотом: проблеми вдосконалення // Вісник Хмельницького національного університету 2009, № 3, T. 2. – С. 157-160.

7. Экономика, анализ и планирование на предприятии торговли: учеб. для вузов / Е.В. Харитонова [и др.]; под ред. А.Н. Соломатина. – СПб.: Питер, 2010. – 560 с.