Економічні науки/10. Економіка підприємства

Бабчинська О.І.

доцент кафедри менеджменту та адміністрування

Байдакова Т. В.

магістр групи МО-61 заочної форми навчання

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Напрями формування асортиментної політики підприємства

Формування асортиментної політики відбувається з урахуванням цілого ряду факторів: стан попиту та очікування споживачів, технологічні можливості підприємства, наявність аналогів товарів на ринку збуту. Тому при розробці асортиментної політики основними проблемами є: інновації, забезпечення конкурентоздатності товару, оптимізація товарного асортименту, товарна марка, створення ефективної упаковки, життєвий цикл товару, позиціонування товару на ринку.

Асортиментна політика підприємства повинна враховувати динаміку факторів підвищення купівельної спроможності населення, попит споживачів, поведінку конкурентів, загальний рівень достатку не лише території, де знаходяться торговельні площі, а й країни загалом. Ринкова економіка спрямовує торговельні підприємства на завоювання міцних позицій, виявлення можливих конкурентів і досягнення конкурентних переваг. Перевага над конкурентами здобувається за рахунок пропозиції споживачам більш високого рівня обслуговування, додаткових послуг, що пропонуються покупцям, зваженої політики ціноутворення, можливості ідентифікації постійних клієнтів торговельної мережі та ін. Аналіз конкурентів потребує оцінки напрямів, сильних та слабких сторін їх діяльності і спектру можливих дій для підвищення свого положення як у окремому сегменті споживачів, так і у комплексі [2, с.146].

Формування асортименту також залежить від асортиментного переліку товарів . Розробка кожним конкретним торговим підприємством асортиментного переліку товарів і здійснення контролю за його дотриманням веде до кращого обслуговування покупців цільового ринку і створення стійкого асортименту. У випадку виявлення відсутності в продажу товарів, які передбачені асортиментом, підприємство повинна приймати заходи з їх постачання в магазин. Наявність асортиментного переліку дозволяє не тільки раціонально регулювати асортимент товарів, але і систематично контролювати його повноту і стабільність [1, с.58].

Добре продумана асортиментна політика не лише дозволяє оптимізувати процес оновлення товарного асортименту, але й слугує керівництву підприємства свого роду вказівником загальної спрямованості дій, дає змогу контролювати ситуації, які виникають в ході торговельної діяльності.

Напрямками удосконалення формування асортиментної політики можуть бути методичний інструментарій планування асортименту; розробка структурно-логічної послідовності формування та реалізації асортиментної політики підприємства на основі дотримання вимог її ефективності; розробка методичного підходу до планування асортименту за допомогою системи динамічних двомірних матриць, побудованих за критичними з точки зору зміцнення конкурентних позицій критеріями.

Системні рекомендації, які б дозволили керівництву підприємств планомірно та виважено, ґрунтуючись на засадах комплексного підходу, сформувати ефективну асортименту політику, зумовило б необхідність обґрунтування та систематизацію підходів до її формування з точки зору досягнення її цільових настанов. З метою більш повного задоволення споживчого попиту підприємству доцільно спиратися на підхід до формування асортиментної політики на основі споживчих переваг, передумовами використання якого є: наявність стабільного попиту на товари основного асортименту, відсутність внутрішніх можливостей для реалізації більш ризикованих варіантів асортиментної політики, наявність можливостей організації систематичного моніторингу потреб споживачів.

Ґрунтуючись на необхідності нейтралізації загроз з боку найбільш проблемних складових конкурентоспроможності, ми пропонуємо використання системи матриць, побудованих для декількох часових періодів, а саме: «глибина – рівень доходності за кожною товарною категорією»; «глибина - оборотність товарних запасів за кожною товарною категорією»; «рівень доходності – оборотність товарних запасів за кожною товарною категорією». Позиціонування товарних груп в динаміці за сукупністю названих ознак дозволило обґрунтувати в їх складі «позитивно-стійкі», «динамічні» та «проблемно-стійкі» товарні категорії, для кожної з яких в роботі розроблено рекомендації щодо подальшого розвитку в напрямку підвищення конкурентоспроможності асортименту.

Таким чином, формування асортименту покликане створити умови для отримання підприємством необхідного прибутку. Це обумовлено тим, що рішення стосовно підбору асортименту визначають обсяг доходів підприємства від торговельної діяльності, величину витрат обігу (у зв'язку з різною товарною витратоємністю), потребу в обігових активах (у зв'язку з різною оборотністю запасів окремих товарів) та інших найважливіших господарсько-фінансових показників підприємства.

Література:

1. Пелішенко В. П. Маркетинговий менеджмент : [навч. посіб.] / Пелішенко В. П. – К. : Центрнавчальної літератури, 2011. – 200 с.

2. Молнар О. С. Асортиментна політика торговельних підприємств у ринковій економіці України /О. С. Молнар // Держава та регіони. – 2012. – № 3. – С. 145–150.