Борисов І.Е., Степова С.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Сутність моделювання економічних систем в управлінській діяльності

Моделювання - це створення моделі, тобто образу об'єкта, що його замінює, для отримання інформації про цей об'єкт шляхом проведення експериментів з його моделлю [1].

Моделі об'єктів є більш простими системами, з чіткою, структурою, точно визначеними взаємозв'язками між складовими частинами, що дозволяють більш детально проаналізувати властивості реальних об'єктів і їх поведінку в різних ситуаціях [2]. Таким чином, моделювання являє собою інструмент аналізу складних систем і об'єктів.

Моделювання в наукових дослідженнях, яке почали застосовувати ще в глибоку давнину, охоплює нині все нові й нові сфери наукових знань. Однак методологія моделювання впродовж тривалого часу розвивалась незалежно від інших наук. Була відсутня єдина система понять, єдина термінологія. Лише згодом почали усвідомлювати роль моделювання як універсального методу наукового пізнання.

Неможливо уявити собі сучасну науку, зокрема економіку, без широкого застосування математичного моделювання.

Сутність цієї методології полягає в заміні вихідного об’єкта його «образом» — математичною моделлю — і подальшим вивченням (дослідженням) моделі на підставі аналітичних методів та обчислювально-логічних алгоритмів, які реалізуються за допомогою комп’ютерних програм. Робота не із самим об’єктом (явищем, процесом), а з його моделлю дає можливість відносно швидко і безболісно досліджувати його основні (суттєві) властивості та поводження за будь-яких імовірних ситуацій (це переваги теорії). Водночас обчислювальні (комп’ютерні, симулятивні, імітаційні) експерименти з моделями об’єктів дозволяють, спираючись на потужність сучасних математичних та обчислювальних методів і технічного інструментарію інформатики, ретельно та досить глибоко вивчати об’єкт у достатньо детальному вигляді, що недоступно суто теоретичним підходам (це перевага експерименту). Не дивно, що методологія математичного моделювання бурхливо розвивається, охоплюючи аналіз надзвичайно складних економічних і соціальних процесів.

У загальних рисах можна виокремити чотири основні етапи процесу моделювання економічних систем і подати їх за такою узагальненою схемою (рис.1).

Рис.1. Узагальнена схема процесу економіко-математичного моделювання

Головним гальмом для практичного застосування математичного моделювання в економіці є проблема наповнення розроблених моделей конкретною та якісною інформацією. Точність і повнота первинної інформації, реальні можливості її збору й опрацювання справляють визначальний вплив на вибір типів прикладних моделей. З іншого боку, завдання моделювання економіки висувають нові вимоги до системи інформації.

Зазначимо, що умовою розробки моделі є принцип так званої інформаційної достатності. Це означає, що системний аналітик повинен мати достатньо чітке уявлення про те, що вважати за вхідні та вихідні змінні досліджуваної системи, які чинники суттєво впливають на процес її функціонування. Якщо рівень інформаційної достатності низький, то створити модель, за допомогою котрої можна було б отримати нові знання про об’єкт-оригінал, майже неможливо.

Зараз більшість моделей організації будується на основі понять теорії систем. Організація представляється у вигляді складної системи, яка має певні властивості, яка може бути описана деякими графічними, математичними та іншими моделями.

До таких властивим усім системам властивостей відносяться наступні [11]:

1. Подільність - система складається з декількох частин (компонентів), кожна з яких має свої цілі та функції. При цьому просте об'єднання (не в рамках системи) компонентів не буде за своїми властивостями ідентично всій системі.

2. Цілісність - система володіє всією повнотою властивостей і функцій тільки як єдине ціле.

3. Зв'язаність компонентів - всі компоненти системи пов'язані між собою і впливають один на одного своїм перебуванням в системі або виходом з неї. Входження компонентів в систему і їх виключення з неї можуть бути наслідком взаємного впливу підсистем і (або) взаємодії з зовнішнім середовищем.

4. Емерджентність - властивості системи виявляються тільки в результаті взаємодії її компонентів. При цьому частини системи можуть не мати цільового призначення всієї системи.

5. Гнучкість - система повинна адекватно реагувати на зміни, що відбуваються в ній самій і в зовнішньому середовищі.

Моделі об'єктів є простими системами, з чіткою структурою, точно визначеними взаємозв'язками між складовими частинами. Моделювання представляє собою інструмент аналізу складних систем і об'єктів. До моделей висувається ряд обов'язкових вимог. У залежності від способу моделювання; характеру модельованої системи; масштабу моделювання виділяють кілька видів моделювання.

Таким чином, в різних моделей визнаються взаємозв'язок і взаємозалежність компонентів системи між собою, а також із зовнішнім середовищем, тобто організація розглядається як єдність її складових частин, нерозривно пов'язаних із зовнішнім світом.

Література:

1. Рєпін В.В., Еліферов В.Г. Процесний підхід до управління: Моделювання бізнес-процесів. - М., 2005. - 2-е вид. - С.245.

2. Матвійчук А. В. Моделювання економічних процесів із застосуванням методів нечіткої логіки: монографія / А. В. Матвійчук / Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана». − К.: КНЕУ, 2007. − 264 с.

3. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджменту / Пер. з англ. - М., 2002. - С. 358.

4. Юкаева В.С. Управленческие решения: Учебное пособие. - М.: Издательский дом “Дашков и К", 2004. - 292с.