К.е.н., доцент  Гончаренко О.В.

Дніпропетровський  державний  аграрний університет, Україна

 

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ АГРОІННОВАЦІЙ

 

Аналіз стану розвитку агропромислового виробництва,  визначення пріоритетів та елементного наповнення механізму його регулювання,   з'ясування  впливу  інновацій   на  економічні  процеси  об'єктивно  вимагає  застосування  адекватного     методу  дослідження.

  Поєднання    інституціоналізму та еволюційної теорії в методологічному контексті дозволяє зберегти зв'язок між еволюційною динамікою інституту агроінновацій та сутністю і формами прояву інновацій в агропромисловому виробництві.

Так інституціоналізм вивчає вихідні умови, правила, норми, обмеження економічної діяльності, що і утворює перехідну ланку і загальну перед­умову вивчення економічних процесів і явищ. В свою чергу методологія  еволюційної  теорії,  посилаючись  на  біологічні  аналогії  та  “еволюційну  мову”  дарвінізму,  акцентує  увагу  на  механізмах  спадковості  і  мінливості, механізмах  і  критеріях добору, що  обумовлюють  розвиток  економічного  інституту.

         Для  того,  щоб  наблизитись  до  визначення  оптимального  шляху  розвитку  інституту  агроінновацій,  з'ясувати  траєкторію  його  еволюційного руху,  встановити  об'єктивні  тенденції  останнього, створити  нормативний  ідеал інноваційного розвитку, адекватний   сучасному  стану  економіки,  спрогнозувати  подальше  несуперечливе  становлення  інноваційної системи аграрної сфери,  адекватним є застосування  методу, що  дозволить  акцентувати  увагу  на  вказаних  моментах.  На  наш  погляд  таким  методологічним базисом  є  інституціонально-еволюційний  підхід, що  дозволяє  досліджувати  стан  предмету  пізнання, для  якого  характерні   нестійкість, різноманітність, нерівновага, але,  як  “породжуючі  порядок  із  хаосу”,  обумовлюючі  конкуренцію технологій, суспільно - економічних  інститутів, формуючих  процеси  заміни  і  виживання, забезпечуючі  інтенсивний  розвиток,  зростання  економічного  потенціалу, як  результат  переходу  до  нових  способів (технологій )  виробництва.

          Використання  методології   інституціонально-еволюційної  теорії   передбачає  виділення  одиниці  селекції, тобто  економічної  структури,  яка  “реалізує”  еволюційний  розвиток. Такою структурою є інститут,  який можна  визначити як  сукупність формальних  (зафіксованих у  праві) і неформальних (зафіксованих у звичаях) обмежень, структуруючих взаємодію індивідів в  економічній, політичній  і соціальній сферах. Існуючі  види  інституційних обмежень мають  певні  характеристики: структуру, характер  санкцій за невиконання, джерело закріплення, спрямування, розмір трансакційних  витрат. Так в структурному  відношенні формальним обмеженням  є  правило, неформальним  – правило  або  норма. Формальні  рамки  закріплені в писаному  праві, неформальні  –  в  неписаному, перші  торкаються  всіх індивідів,  другі  обмежуються рамками  соціально  однорідних  груп [2,129-130].

Методологія інституціонально-еволюційної теорії дає нові можли­вості для осмислення сучасних нестандартних ситуацій як у глобальному, так і в локальних економічних просторах (країнах, регіонах, окремих сек­торах і сферах економіки), що мають специфічні інституційні умови функ­ціонування і розвитку. Разом з тим вона через інституційні умови, вбира­ючи в себе вплив суміжних неекономічних чинників (природи, техніки і технологій, історичних традицій, національного менталітету і т. і.) забез­печує актуальну міждисциплінарну сполученість політичної економії з ін­шими галузями знання[1, с. 20].

Поєднання інструментарію дослідження, де еволюційний підхід виступає методологічною основою інституціоналізму є органічним ще й тому, що, дозволяє досліджувати інститути в процесі їх еволюційного розвитку, аналізувати дію еволюційних механізмів та досягати більш високого рівня теоретичного узагальнення. Такий методологічний базис надає більш повний спектр інструментів для вивчення інституціональних організаційно-економічних трансформацій, що відбулись в аграрній сфері економіки в період реформ і можливих трансформацій в умовах переходу до інноваційної агроекономіки, у рамках якої має бути створене ефективне сільське господарство - конкурентоздатний вітчизняний агробізнес.

Економічна теорія інституціоналізму в порівнянні з іншими сучасними теоретичними концепціями має істотні переваги, адже дозволяє виявити організаційно-економічні протиріччя інституціонального характеру в системі управління агробізнесом, стримуючих ефективний  розвиток  сільського господарства. Інституціоналізм багато в чому пояснює не лише причини невдач агроекономічних реформ, але і дозволяє знайти раціональні шляхи вирішення проблем, що накопичились і стримують підвищення ефективності функціонування цієї сфери.

Ґрунтуючись на положеннях інституціонально-еволюційної теорії і можливостях  її застосування для вивчення інноваційної проблематики, вважаємо про наявність істотного впливу на ефективність  управління і функціонування агроекономічної системи інституціональної структури і безпосередньо самих формальних і неформальних інститутів. Основними умовами, що визначають можливості стійкого і ефективного розвитку аграрного бізнесу є узгодження формальних і неформальних інститутів між собою, обмеження чи розв'язання  протиріччя між ними.

 

Список література:

        1. Гриценко А.А. Політична економія: Актуалізація проблематики, методологічний потенціал і сполученість з інституціоналізмом // Економічна теорія . – 2012. - № 1. – С. 5-20.

        2. Олейник А. Институциональная  экономика. Учебно-методическое  пособие.Тема 7. Изменения  институтов  во  времени: эволюция и революция // Вопросы  экономики.–1999–№7.–С.129–155.