Квасній Л.Г., Ярош Ю.О.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

РОЗВИТОК ЕЛЕКТРОННОЇ ОСВІТИ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Історія свідчить, що кожен історичний рубіж не одноразово був пов'язаний з глобальними змінами. Початок XXІ століття багато хто вважає переломним в тому аспекі, що настала нова ера в історії людства – інформаційне суспільство з його новими вимогами, принципами та баченнями.Ще у 1998 році європейські міністри Німеччини, Франції, Італії та Королівства Великобританії і Північної Ірландії зазначили: «…ми знаходимось на початку нових змін в освіті й умовах праці, коли треба всебічно розвивати різнопланові курси… Ми зобовязані дати нашим студентам і нашому суспільству твку систему вищої освіти, щоб вони мали найкращі можливості шукати і знаходити свою особисту сферу для застосування вмінь» [1, с. 13]

Основною рисою нашого часу є неймовірно високі темпи і масштаби поточних змін, обумовлені складним переплетінням науково-технічних, соціальних, економічних, політичних, інформаційних та інших чинників, кожен з яких підсилює вплив усіх інших.

Сьогодні у світовому освітньому просторі виникає нова система цінностей та цілей освіти, відолджується концепція особтстості, що грунтується на індивідуально-особистісному розвитку на базі нових інформаційних технологій. Тому, аналізуючи вплив світової фінансової кризи на економіку та освіту, все більше переконуємося на необхідності глибокого впровадження у вітчизняну практику електроннної освіти.

За допомогою продуктів електронної освіти викладачі мають можливість створювати цілі факультативні курси. До курсу можна включити ілюстрації, відео, анімацію, різні персонажі, озвучені діалоги, тестування. Матеріали для рефератів і відкритих уроків найчастіше як вчителі, так і школярі та студенти знаходять в Інтернеті, а не у шкільній чи студентській бібліотеці. Використовуючи електронні освітні продукти, отримувати знання і проходити проміжний контроль школярі та студенти можуть на своїх домашніх комп'ютерах.

ВНЗ в Україні також мають широкі можливості використання технологій електронної освіти. Поширеними є цифрові освітні ресурси: велиеа кількість електронних бібліотек та тематичних сайтів. Викладачі проводять віртуальні лекції, онлайн-семінари, індивідуальні консультації, здійснюється обмін інформацією між студентамами різних навчальних закладів з різних міст та країн. Використовуючи нетбук, комунікатор або мобільний телефон з доступом до Інтернету, студент навіть з іншого міста може віртуально побувати на лекції чи консультації.

З жовтня 2013 року в Україні стартував проект Code Club UA. Суть його полягає у створенні безкоштовних гуртків програмування на базі шкіл, бібліотек та інших публічних місць, де є комп'ютери. Заняття проводяться волонтерами, які пройшли спеціальну підготовку або, за бажанням, вчителями інформатики.

В рамках цього проекту Україна однією з перших переклала програми Code Club українською мовою і запропонувала їх школам та іншим навчальним закладам, які хочуть безкоштовно навчати дітей програмуванню. Code Club UA розпочав роботу з інформування шкіл, пошуку та тренінгу волонтерів. Особливу зацікавленість до програм виявили школи у Києві, Харкові, Львові, Донецьку. В Україні проект підтримали венчурний фонд TA Venture, а також великі аутсорсингові корпорації ELEKS, Terrasoft і Ciklum.

Курс Code Club сприяє розвитку навчальних компетенцій у сфері застосування інформаційних технологій, допомагає дітям розуміння логіку процесу кодінгу, розвиває логічне мислення, відшліфовує вміння вирішувати важливі проблеми, розкладаючи їх на менші підпункти однієї загальної проблеми. Завдяки орієнтованості програми кожного заняття на результат, діти мають можливість оцінити власну успішність.

Проте на нинішній час в Україні є три основні чинники, від яких залежить майбутнє вітчизняної електронної освіти в школах. По-перше, потрібно створити інфраструктуру в школах, яка включала б не лише комп'ютерну мережу Інтернет, але й необхідне ліцензійне програмне забезпечення, сервер, фахівець з інформатизації, які б забезпечили роботу всієї системи. По-друге, необхідна бібліотека електронних підручників, дисків тощо. По-третє, відповідна кваліфікація вчителів інформатики. По-четверте, потрібні надійні механізми електронної системи захисту авторських прав для створення та впровадження електронних бібліотек для школярів та студентів.

Література:
1.Узгодження структури системи вищої освіти ( укладено чотирма міністами Франції, Німеччини, Італії, і Сполученого Королівстива Великобританії та Північної Ірландії). Париж. Бурбрна, 25 травня 1998рю // Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ»Вид-во «Політехніка», 2003. – С. 13

2.Афанасьев Ю. информатизация образования на рубеже веков // www.yuri.afanasiev.ru

3.Рыбалко Е.В. Сравнительный анализ дидактических принципов традиционного и дистанционного образования http://users.kpi.kharkov. ua/lre/seminar/ 19.htm